Спостерігаємо світ

Радіостанція міняє музику

Цілком несподівано змінивши свою позицію, каліфорнійська радіостанція, котра транслювала багато реп-музики, недавно повідомила, що більше не буде передавати пісень, які вважає «соціально безвідповідальними». Це стосуватиметься пісень, що «вихваляють зловживання наркотиками, в деталях оспівують секс, пропагують насилля або чорнять жінок». Газета «Нью-Йорк таймс» недавно повідомила, що ця радіостанція ще раніш наклала заборону на дев’ять таких пісень, декілька з них мають непридатні до друку назви. Режисер програми радіостанції заявляє, що підставою для зміни було бажання ліпше служити суспільству. Конкуруючі станції висувають здогад, що така нова політика викликана бажанням зробити собі рекламу.

Навігаційні здатності мурашки

Як мурашки орієнтуються в просторі? Багато з них залишає за собою хімічні сліди і, таким чином, може повернутися додому прокладеним раніше шляхом. Але доктор Рудіґер Венер, зоолог з Цюрихського університету (Швейцарія), зацікавився, як же мурашки можуть орієнтуватися в Сахарі, адже пустельне сонце випалює ці хімічні сліди за лічені хвилини. У своїй лекції в Техаському університеті доктор Венер описав, як мурашки користуються складною навігаційною системою, подібною до тієї, що використовувалась у другій світовій війні в повітряній навігації. Мурашки дивляться на небо і бачать складний візерунок поляризованого світла, невидимого для людського ока. Вони кружляють під тим візерунком, щоб зорієнтуватися, а відтак вирушають прямцем додому. Газета «Даллас морнінґ ньюс» дотепно зауважує: «Якщо трапиться так, що серед білого дня ви заблукаєте на півночі Сахарської пустелі, то найліпший для вас вихід — звернутися за керівними вказівками до мурашки».

Ще одна підробка скам’янілості

Муха, що міститься в шматку бурштину, тобто скам’янілого деревного соку, тривалий час була у шанобі в наукових колах як ідеально збережений зразок віком 38 мільйонів років. Проте журнал «Новий вчений» (англ.) повідомив, що цей високо цінований зразок насправді виявився «ентомологічним злочином нарівні з пілтдаунським обманом». Скидається на те, що принаймні 140 років тому якийсь шахрай розрізав шматок бурштину, зробив виїмку в одній з половинок і помістив туди звичайну муху Fannia scalaris. Ця «скам’янілість» 1922 року була продана Британському музею природничої історії і з того часу досліджувалася провідними науковцями, а навіть згадувалася в одній праці про скам’янілості досить-таки недавно — 1992 року.

Перший мусульманський військовий священик

У Збройних силах США працює 3152 військових священики, які репрезентують 243 різні релігійні течії; всі вони донедавна були «іудейсько-християнського» напрямку. Але тепер, за газетою «Вашингтон пост», армія призначила першого мусульманського військового священика. Священик, що носить на своїй уніформі значки у вигляді півмісяця, є імамом — мусульманським релігійним вождем. Міністерство оборони США каже, ніби в американській армії служить 2500 мусульман, хоча самі вони твердять, що насправді це число наближається до 10 000. Повідомлено, що деякі американські вояки навернулися на ісламську релігію, коли перебували у Саудівській Аравії протягом війни в районі Перської затоки. А тепер уже солдати-буддисти підшукують кандидата на посаду свого військового священика.

Диких коней стає дедалі менше

У Лаврадо на суворих теренах Північної Бразилії живуть собі на волі дикі коні за назвою лаврадейрос. Згідно з часописом «Сіенсіа Хойє» (Сан-Паулу), це останні дикі коні на цілій планеті, які не підлягають жодній формі офіційного державного захисту. У зв’язку з полюванням, схрещуванням та комерціалізацією їхня чисельність неухильно скорочується. Жителі Лаврадо підрахували, що всього лиш декілька років тому коней було 3000, нині ж їх усього-на-всього 200. Лаврадейроси надзвичайно добре розмножуються, у них висока опірність хворобам, вони дуже швидкі — можуть півгодини бігти зі швидкістю близько 55 кілометрів за годину!

Англійський шлюб у біді

Шлюб переживає тяжкі часи скрізь по Європі, але, виходячи з результатів проведеного нещодавно опиту, мабуть, у найбільшій скруті він в Англії. Євростат, статистичне управління ЄС (Європейського Союзу), зробив спробу з’ясувати родинний стан 177 мільйонів жінок, що живуть у країнах — членах ЄС. У середньому 6,5 відсотка жінок виховують дітей без подружнього партнера, але в Англії цей показник був найвищим — 10,1 відсотка. На другому місці після неї Німеччина: 7,7 відсотка. Англійки виходять заміж у молодшому віці порівняно з іншими жінками країн — членів ЄС — до 24 років. В Англії також зафіксовано найвищий коефіцієнт розлучень.

Підручник з самогубства

«Повний підручник з самогубства» (япон.) недавно став надзвичайно ходовим в Японії; очевидно, він уже відіграв свою роль у смерті не одної людини. Книжка описує ліс Аокіґахара площею 2500 гектарів біля підніжжя гори Фудзіяма як «ідеальне місце» для накладання на себе рук. Протягом трьох місяців після видання цієї книжки в лісі Аокіґахара було знайдено два мертвих тіла, і при кожному з них було виявлено «Підручник». Було відвернено самогубство людини, яка блукала по лісі також з цією книжкою. Уже до кінця жовтня 1993 року кількість самогубств зросла на 50 відсотків у порівнянні з попереднім роком. Проте автор видання заперечує прямий зв’язок між самогубствами та його книжкою. Він сказав: «Цією книжкою я стараюся спростити людям життя, оскільки показую, що самогубство — це ще один вибір у житті».

«Телевізійна булімія»

Недавній опит показав, що в Італії росте число людей, уражених «телевізійною булімією», цебто невситимим бажанням оглядати дедалі більше телевізійних передач. Упродовж тижня, у рамках якого проводилось дослідження, телевізор дивилося 82 відсотки італійців, «які сиділи перед екраном у середньому трохи менше ніж 5 годин» на день, як повідомила газета «Репуббліка». Кількість часу, присвячуваного переглядові телевізійних передач 4—7-річними глядачами, зросла на 15 процентів порівняно з минулим роком. Але «найтяжче уражені телевізійною булімією підлітки й ті, хто, здобувши початкову освіту, не продовжує свого навчання». Чи люди більше дивляться телевізор тому, що поліпшилися телевізійні передачі? Франсіско Сілато, ректор інституту, котрий аналізував результати цього опиту, сказав: «Аж ніяк не схоже на те, щоб цифри були хоч скільки-небудь пов’язані з якістю передач».

Ще один небезпечний вид транспорту

Відповідальні батьки вживають застережливих заходів, коли везуть своїх дітей в автомобілі, пристібаючи їх спеціальними ременями задля безпеки навіть тоді, коли поїздка коротка — до універсаму. Але, мабуть, далеко не всі усвідомлюють небезпеку, яка підстерігає їхніх дітей у самому магазині. Журнал «Батьки» (англ.) зазначив недавно, що у Сполучених Штатах 1991 року близько 19 000 дітей до 5 років віку потрібно було невідкладної медичної допомоги після того, як вони випали з візків, котрими в магазинах послуговуються покупці. Тому два провідні у країні виробники цих візків недавно погодилися забезпечувати ременями безпеки всі візки, що продаються ними у штатах Нью-Йорк і Техас. На візках будуть також знаки, які нагадуватимуть батькам наглядати за дітьми.

Пташині акценти

Чи може одна пташка по співу іншої визначити, що та залетіла з інших країв? «Нешнл джіоґрефік» повідомляє, що, згідно з Лансом Воркманом, фахівцем у галузі психології тварин з університету Ґламорґана в Уельсі, відповідь буде ствердною у випадку вільшанки. Воркман з’ясував, що, записавши на магнітофонну стрічку і кодифікувавши пісні вільшанок, він запросто міг класифікувати їх по тому, з якої частини Англії пташка родом. А коли самець з Суссекса почув запис співу самця з Уельсу, то обурено настовбурчився і накинувся на магнітофон!

Виховування тата

Міністерство освіти Японії почало розробляти проект, який передбачає навчання японських батьків, котрі проводять зі своїми дітьми в середньому лише 36 хвилин на день. Міністерство фінансує «серії семінарів «родинного навчання», мета яких залучити батьків до більшої участі у різних домашніх роботах і спонукати їх проводити більше часу зі своїми дітьми», повідомляє «Майніті дейлі ньюс». Увесь курс, що складається з 5 занять, кожне з яких триває від півтора години до двох, буде проводитися на місці роботи або поблизу нього у підхожий для батьків час, щоб створити їм усі умови для відвідування. Парадоксально, але серед перших, хто пройде курс, є батьки, що працюють у Міністерстві освіти, відомому тим, що його працівникам часто доводиться працювати надурочно.

Щоб у читанні знаходити втіху

Статистичні дані показують, що 2,9 мільйона дорослих канадців неспроможні читати «настільки добре, щоб повністю розуміти друкований матеріал, з яким вони мають справу в повсякденному житті», повідомила недавно газета «Торонто стар». Спробою боротися проти безграмотності став Канадський тиждень дитячої книги, покликаний сприяти «любові до читання» і допомогти «знаходити у ньому радість». Проте вчити дітей любити читати у нинішній вік музики, телебачення та відео нелегко. Ключ до успіху полягає у тому, щоб почати тоді, коли діти ще зовсім малі, а також у тому, щоб звести до мінімуму відволікання. Ця газета цитує одну десятирічну дівчинку, родина котрої позбулась телевізора: «[Читання] дуже приємне заняття, воно допомагає мені вчитися». Десятирічний хлопчик сказав: «Мені подобається читати, це наче вікно у світ».