Від наших читачів

Подвійне життя Я хочу подякувати вам за статтю «Молоді люди запитують... Подвійне життя. Що кому до того?» (за 8 січня 1994 року). Коли мені було 16 років, я почала потай від батьків пити, палити та зустрічатися з хлопцем. Ці статті допомогли мені зрозуміти, що від пильного Божого ока нічого не втаїш.

Т. Т., Фіджі

Гонитва за грошима Я тільки що прочитав серію статей «Гонитва за грошима. Коли вона закінчиться?» (за 22 березня 1994 року, англ.). Статті чудово висвітлили цю тему. Я не знав, що робітники-емігранти та їхні родини далі в таких поганих умовах. Я пройнявся співчуттям до них.

Ґ. М., Сполучені Штати Америки

Ви правдиво змалювали погані умови праці та низькі заробітки. Це сумний наочний приклад того, що дехто не вважає цих робітників людьми з такими ж почуттями, як їхні. Що й казати, «запанувала людина над людиною на лихо для неї»! (Екклезіяста 8:9).

К. В., Сполучені Штати Америки

Рак молочної залози У своїх статтях «Рак молочної залози — те, чого боїться кожна жінка» (за 8 квітня 1994 року) ви чомусь не згадали про дослідження, котрі виявили, що годування грудьми може зменшити ризик цього захворювання.

В. Дж. М., Німеччина

Ми жалкуємо про це упущення. Одначе на це було звернено увагу в статті «Аргументи на користь годування грудьми», надрукованій у номері за 22 вересня 1993 року [англ]. (Ред.).

Я трохи проводила час з християнською сестрою, якій вирізали грудь. Вона, 62-річна жінка, була в депресивному стані. Пам’ятаю, я не знала, якими словами підтримати її. Завдяки коментарям, що їх ви цитували у тих статтях, тепер я знаю, як це зробити.

Д. Г., Сполучені Штати Америки

Два роки тому я перенесла операцію з приводу раку молочної залози. Щоб відшукати інформацію на цю тему, я придбала медичну енциклопедію, але знайшла там небагато. Ваша ж стаття відповіла на мої питання. Вона дуже потішила мене.

М. Ґ., Італія

Дев’ять років тому моя мати померла від раку молочної залози. Тоді мені було всього дев’ять літ, і я ніколи так і не могла зрозуміти, що́ їй довелося пережити. Мені важко було стримати сльози, коли я читала ці статті й думала про неї. Неможливо передати, наскільки я вам вдячна за те, що ви допомогли мені збагнути, якими були останні роки її життя.

К. Ф., Сполучені Штати Америки

Жертви СНІДу Я прочитав вашу статтю «Як допомогти хворим на СНІД» (за 22 березня 1994 року, англ.). Я ВІЛ-інфікований, і мені було дуже важко прийняти її. Моя сім’я плакала через образу і почуття відкинутості.

Б. Дж., Сполучені Штати Америки

Ми, звичайно, співчуваємо усім таким хворим, що є серед нас. Мета нашої статті полягала в тому, щоб привести в рівновагу їхні потреби із тим, що непокоїть більшість. Оскільки Божий закон, даний Ізраїлю, вживав рішучих заходів для захисту здоров’я народу в цілому, ми вважали за доцільне порекомендувати декілька поміркованих осторог щодо здоров’я. (Порівняйте Левит 13:21, 33). У статті ми зауважили, що «нема потреби боятися понад міру, будучи біля хворих на СНІД». І все ж багато хто далі боїться, попри запевнення лікарів. Тому ми заохочуємо хворих на СНІД поважати почуття інших, яким, можливо, ніяково при фізичних виявах прихильності. Як будуть вести себе у цьому плані неінфіковані — це їхня особиста справа. Та хоч би як там було, християни повинні мати щиросерде бажання виявляти доброту та співчуття до страждальців. (Ред.).

Мене підбадьорило те, що ви опублікували таку співчутливу і гарно написану статтю. А особливо я вдячна вам за пораду, що, тоді як нам слід вживати «основних застережних заходів», ми повинні співчувати і допомагати хворим.

М. Г., Сполучені Штати Америки