Чи матеріальний добробут гарантує щастя?

«З КОЖНИХ 50 учнів школи лише 1 чи 2 носили черевики,— пригадує 45-річний Бочінґ, що виростав на Південному Тайвані в 1950-х роках.— Ми були не в стані купити їх. Але ми ніколи не вважали, що є бідними. Ми мали все, що нам було необхідно».

Це було приблизно 40 років тому. Від того часу життя для Бочінґа та решти 20-мільйонного населення того острова радикально змінилося. У книжці «Факти і цифри. Китайська Республіка на Тайвані» (англ.) пояснюється: «Тайвань [було] перетворено із сільськогосподарського суспільства на суто промислове». У кінці 1970-х років Тайвань уважався «стабільним, багатим суспільством».

Дійсно, докази добробуту можна бачити на Тайвані всюди. Від ультрамодерних висотних офісних комплексів, що розкидані по цілому острові, до автострад, переповнених дорогими імпортованими автомобілями,— матеріальне благополуччя Тайваню є предметом заздрощів для інших розвинених країн. У «Чайна пост», провідній тайванській газеті, котра виходить англійською мовою, з гонором написано, що нині «люди на Тайвані мають найвищий життєвий рівень за всю історію Китаю».

«Сила-силенна гострих проблем»

Чи весь цей матеріальний добробут приніс людям справжнє щастя та задоволення в житті? Хоча й, без сумніву, тайванцям є чим пишатися, зате є й інший бік цієї історії успіху. Як відзначається у «Чайна пост», «з високим життєвим рівнем прийшла й сила-силенна ускладнень та гострих проблем». Матеріальне процвітання тайванців не без побічного ефекту.

Стосовно «ускладнень та гострих проблем», що атакують цей колись порівняно незлочинний острів, «Чайна пост» говорить: «В останні роки злочинність та безпорядки сильно зросли в нашому багатому суспільстві й дедалі більше загрожують життю та приватній власності усіх слухняних законові громадян». У статті під заголовком «Багатство робить Тайвань хтивою країною» газета з осудом говорить про проблеми намноження «ресторанів та барів з еротичними шоу» і нелегальних публічних домів під маркою перукарень. Рекет та кіднепінг, або викрадання людей з метою отримати викуп, стали ще іншою проблемою цієї країни. В одному повідомленні говориться про кіднепінг дітей як про «новий тайванський індустріальний бум». Багато людей здійснюють злочини, щоб виплатити борги за програні в азартних іграх гроші або відшкодувати інші фінансові втрати.

Діти не лише стають невинними жертвами злочинів. Дедалі більша їх кількість утягається в злочинний світ. Статистика повідомляє, що лише 1989 року юнацька злочинність підскочила на 30 відсотків. Дехто пов’язує такий зріст з розпадом родини, і, здається, статистика підтверджує це. Наприклад, від 1977 до 1987 року кількість подружніх пар на Тайвані зменшилася, а кількість розлучень подвоїлась. Оскільки китайська культура за традицією наголошує на важливості родини у стабільному суспільстві, то не дивно, що багато хто хвилюється через погіршення ситуації.

Причина проблеми

У спробах з’ясувати причину зіпсуття громадського порядку у багатому суспільстві було висунено немало різних гіпотез. Дехто по-філософському відповідає на це, мовляв, така ціна успіху. Але звинувачувати у цьому успіх чи добробут було б, наче звинувачувати їжу за обжерливість. Не всі, хто їсть,— ненажери, подібно як не кожен, хто багатий, є матеріалістом чи злочинцем. Ні, матеріальний добробут сам по собі не призводить до злочинності та громадських безпорядків.

У редакційній статті газети «Чайна пост» звернено увагу на головний фактор. Там говориться: «Протягом багатьох десятиріч ми занадто наголошували на матеріальному розвитку. Ось що зумовило занепад моральних та духовних цінностей у нашому нинішньому суспільстві» (курсив наш). Справді, надмірне наголошування на погоні за матеріальними речами породжує дух матеріалізму та пожадливості. Воно сприяє егоцентричності. Саме такий дух призводить до розвалу родин і до поширення суспільних пороків. Те, що Біблія говорила 2000 років тому, все ще в силі: «Корень усього лихого — то грошолюбство [а не гроші]» (1 Тимофія 6:10).

Повсюдна проблема

У пошуках миру, спокою і безпеки тисячі тайванців емігрували в інші країни. Але ці проблеми має не лише Тайвань. Вони є всюди.

Декілька років тому одне вивчення показало, що найбагатша округа у Каліфорнії (США) мала найвищий рівень розлучень у країні. Близько 90 відсотків усіх операцій з нерухомим майном у деяких частинах цієї округи проводились унаслідок розлучень. Повідомляється, що кількість самогубств там удвічі більша ніж у середньому по цілій країні. Рівень алкоголізму був найвищий в цій окрузі, і кажуть, що там на душу населення припадало більше психіатрів та інших фахівців з цієї галузі, ніж у решті країни.

Ісус Христос висловив фундаментальну істину: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Матеріальні речі, хоч би скільки їх було, не можуть задовольнити усіх потреб людини, ані гарантувати їй щастя. Навпаки, часто трапляється так, як говорить одне китайське прислів’я: «Якщо хтось ситий і в теплі, то у нього виникають думки про розваги і крутяться вони довкола тілесних пожадливостей». Це узгоджується з тим, що відбувається на Тайвані та в інших місцях, де матеріальний добробут часто стає прелюдією до морального та суспільного зіпсуття і супутніх проблем.

А що потрібно для того, аби матеріальний добробут став одним з факторів справжнього і тривкого щастя? Відповідь ви знайдете у наступній статті.

[Вставка на сторінці 6]

«Якщо хтось ситий і в теплі, то у нього виникають думки про розваги і крутяться вони довкола тілесних пожадливостей». (Китайське прислів’я).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Матеріальний достаток перетворив невеликі містечка у велелюдні міста з неоновими рекламами.