Коли дітей викрадають незнайомі

«БУДЬ ЛАСКА, ДОПОМОЖІТЬ НАМ ЗНАЙТИ ЇЇ. БУДЬ ЛАСКА, БУДЬ ЛАСКА, ДОПОМОЖІТЬ САРІ!»

Цей відчайдушний крик двох вистражданих батьків транслювався по телебаченню Сполучених Штатів Америки з метою знайти їхню 12-річну доньку Сару-Енн Вуд. Уже минуло три тижні, як її було викрадено по дорозі додому, коли вона їхала на велосипеді в сільській місцевості, де жила.

ЛЮДИ групами прочісували місцеві ліси, поля та озера, шукаючи сліди пропалої дівчинки. Десь у той самий час з’явилася перед телекамерою Тіна Пірайнен, ще одна вистраждана мати із сусіднього штату, благаючи знайти її доньку. Не пройшла й година, як десятирічна Голлі, вибігши наперед батьків по лісовій стежці, щезла. Пізніше залишки її тіла були знайдені на полі.

Батьки, у котрих пропали діти, надзвичайно тяжко переживають. З дня на день їх мучить непевність: чи жива їхня дитина, чи, можливо, їй завдали фізичної шкоди або статево наглумилися, а може, вона мертва, як це трапилось з маленькою Ашлі? Ашлі разом з родиною приїхала на стадіон подивитися, як її брат грав на футбольних змаганнях. Але їй це не було цікаво, вона пішла на дитячий майданчик і пропала. Пізніше її тіло було знайдено на сусідньому полі. Її задушили.

Жахливий кошмар

Щороку в Сполучених Штатах Америки від 200 до 300 родин переживають кошмар викрадення їхньої дитини і мусять змиритися з тим, що, можливо, вже ніколи не побачать її живою. Хоча кількість таких злочинів порівняно з іншими мала, але страх та жах цього поширюється на цілі громади і впливає на тисячі людей. У шоку вони запитують: «Чому така трагедія сталася тут? Чи наступною жертвою буде моя дитина?»

У Сполучених Штатах Америки щорічна кількість повідомлень про викрадення дітей лежить у межах 3200—4600. Дві третини з них, а може, й більше зносять статеві домагання. Ернест І. Аллен, президент Національного центру пропалих та експлуатованих дітей, зазначає: «Головна причина сексуальна, вбивство йде потім». Також, згідно з Міністерством юстиції, щороку відбувається понад 110 000 спроб викрадення дітей, здебільшого автомобілістами і переважно чоловіками, що намагаються заманити дитину до машини. В інших країнах також існує насилля над дітьми.

Чи суспільство також винне у цьому?

Стосовно убивства дітей один австралійський дослідник виявив, що це «не випадкове явище». У своїй книжці «Убивство невинних: дітовбивці та їхні жертви» (англ.) Пол Вільсон каже, що, «як убивця, так і убитий є в шаленій круговерті, яку створило саме суспільство».

Думка про те, що суспільство винне у цій трагедії або принаймні робить свій внесок у неї, може видаватися дивною, бо більшість людей уважає, що знущання над дітьми та їх убивство — надзвичайно жахливі вчинки. Однак промислово розвинені суспільства, а також багато менш розвинених країн переповнені фільмами, телепередачами і літературою, що прославляють секс та насилля.

Нині чимраз більше суто порнографічних фільмів, в яких знімаються діти і в яких навіть дорослі одягаються так, щоб нагадувати дітей. У них детально зображається секс та насилля за участю дітей. Вільсон пише у своїй книжці, що існують фільми з такими назвами, як «Смерть дитини», «Повільні тортури» та «Розчленування для початківців». І скільки глядачів дивляться фільми із садистичним насиллям та порнографією? Такі фільми дають мультимільярдні прибутки!

Чітко виражене насилля та порнографія надзвичайно сильно впливають на життя тих, хто визискує дітей. Один засуджений сексуальний маньяк, що вбив п’ятьох хлопчиків, зізнався: «Мене, педофіла-гомосексуаліста, визнано винним в убивстві, а порнографія була визначальним фактором у моєму падінні». Професор Беріт Ас із університету в Осло пояснює вплив дитячої порнографії: «У кінці 1960-х років ми зробили велику помилку. Ми вважали, що порнографія витіснить статеві злочини, ставши віддушиною для статевих злочинців, і ми зняли з неї всі заборони. Тепер ми бачимо, що помилялися, бо порнографія надала чинності статевому злочину. Це спонукує злочинців думати: «Якщо я можу дивитись на таке, то нічого поганого немає в тому, щоб робити так».

Прагнення дорослого до чуттєвого задоволення зростає настільки, що він відчуває хворобливу пристрасть до порнографії. У результаті цього дехто готовий вдаватися до примусу чи насилля, аби здобути дітей для свого збоченого задоволення, в тому числі для ґвалтування та вбивства.

Існують й інші причини викрадання дітей. У декотрих країнах воно зросло через погані економічні умови. Викрадачі-шантажисти забирають дітей у полон заради великого викупу, який дають багаті родини. Щороку викрадається багато немовлят, які потім продаються клікам, що усиновляють дітей і відправляють їх за межі країни.

Хто складає більшу частину пропалих дітей? Що з ними стається? У двох наступних статтях ми розглядатимемо це.

[Рамка на сторінці 6]

Мільйони дітей займаються проституцією

За даними Організації Об’єднаних Націй, близько десяти мільйонів дітей, здебільшого в країнах, що розвиваються, змушені займатися проституцією, більшість з них було викрадено. Це ганебне ремесло дедалі поширюється в Африці, Азії та Латинській Америці одночасно із зростом іноземного туризму. У деяких частинах світу дві третини з багатьох мільйонів туристів, особливо з багатих країн, є «секс-туристами». Але настане день розрахунку, бо людський злочин ‘відкритий перед очима Його,— Йому дамо звіт’, тобто Богові Єгові (Євреїв 4:13).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Коли пропадає дитина, для батьків це є жахливим кошмаром.