Від наших читачів

Погані манери Скільки себе пам’ятаю, я завжди мав погані манери. Був навіть час, коли я гордився тим, що не говорю таких слів ввічливості та люб’язності, як «дякую», «будь ласка, вибачте» й «прошу пробачення». Пізніше я прочитав статтю «Занепад добрих манер» (за 22 липня 1994 року, англ.) і згадані в ній біблійні цитати. Я довідався, що Бог завжди є ввічливий, коли має справу з нижчими за себе, і завжди додає до свого прохання слово «будь ласка». Мене дуже здивувало, що таке є записано в Біблії. Стаття спонукала мене наслідувати Бога. Я вам дуже і дуже вдячний.

М. Е. Дж., Нігерія

Я дуже вам вдячний за статтю. Повага до прав інших та до їхнього майна також тісно пов’язана з добрими манерами. Інколи, запросивши до себе друзів, можна бачити, як їхні діти почувають себе, наче вдома, і роблять все, що їм заманеться,— заходять у різні кімнати, лазять по всіх шухлядах і холодильниках тощо.

Ґ. В., Сполучені Штати Америки

Кожне одне речення статті було важливе. Саме цього я потребувала, аби навчати своїх двох хлопців, що в підлітковому віці. Я довідалась багато деталей про добрі манери поведінки, яких не вчила дітей. Тепер я знаю ці чудові деталі і те, як їх застосовувати.

П. Г., Сполучені Штати Америки

Московське метро Недавно я прочитала статтю «Московські чарівні підземелля» (за 8 липня 1994 року). Я завжди прагнула мандрувати і, читаючи такі статті, отримую враження, наче сама побувала там.

Дж. Г., Нова Зеландія

Я була в Москві під час недавнього конгресу Свідків Єгови. Там я часто користувалася метро. Проте я не усвідомлювала, що бачила одне з наймальовничіших та найважливіших метро світу. Мені дуже сподобалася стаття.

П. М., Фінляндія

Снайпери? У статті «Мої роздуми воєнного історика» (за 22 квітня 1993 року, англ.) автор описує, як він потрапив до Парижа після звільнення того міста під кінець другої світової війни. Він твердить, що в нього стріляли німецькі снайпери і що він мусив багато разів залишати свій автомобіль-всюдихід, щоб шукати сховку, і все це на найвідомішій вулиці в Парижі! Париж ніколи не був «звільнений», його без бою здав німецький командуючий Дітрік фон Кольтіц, котрий діяв проти наказу.

А. В., Італія

Автор розповідав про власні переживання та спогади, які можна підтвердити іншими очевидцями та істориками. Наприклад, книжка «Звільнення» (англ.) воєнного історика Мартіна Блюменсона визнає, що хоча фон Кольтіц не скорився Гітлеровому наказу спалити Париж дотла, але за декілька днів до того, як він здав столицю без бою, відбулась люта сутичка німецьких солдат з французькими та американськими загонами. А те, що на Єлисейських Полях («найвідоміша вулиця в Парижі») відбувалися бої, підтверджують й інші історики. Дивіться книжку «Шість армій у Нормандії. Від дня «Д» до звільнення Парижа» (англ.) Джона Кіґана (Ред.).

Медична полеміка Мені 12 років. Я прочитала статтю «Ні чарівники, ні боги» (за 8 травня 1994 року, англ.). Я дуже задоволена тим, що дівчина-християнка мого віку все-таки вистояла перед лікарями та хірургами і ‘стрималася від крови’ (Дії 15:20).

П. М. Г., Сполучені Штати Америки

Мені 19 років. Розповідь про Мерсі Увасі дуже зміцнила мене! Стаття спонукала мене задуматися над тим, що щира вірність до Єгови не залежить від віку, але від глибокої любові до Бога. Це заохотило мене рішучо зберігати щиру вірність до Єгови.

С. М., Південно-Африканська Республіка