Погляд Біблії

У чому зміст життя?

«ДАРВІНІСТИ КАЖУТЬ, ЩО ПРИРОДНИЙ ДОБІР ЗАДОВІЛЬНО ПОЯСНЮЄ ПОХОДЖЕННЯ ОРГАНІЧНОГО ЖИТТЯ. ОДНАК ЯКЩО КОТРИЙСЬ ОРГАНІЗМ ПЕРЕХОДИТЬ У СКЛАДНІШИЙ СТАН, ДО САМОСВІДОМОСТІ ТА РОЗУМУ, ТО ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД ПІДКАЗУЄ, ЩО ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ЦІ ЯКОСТІ БАЖАНІ» (ДАЙЛЕН ТОМАС [1914—1953], УЕЛЬСЬКИЙ ПОЕТ І ПИСЬМЕННИК).

ЛЮДСЬКІ пошуки змісту життя не нові. Сторіччями ними були заполонені розуми допитливих осіб. Один недавній опит виявив, що нині зміст життя непокоїть новозеландців більше, ніж десять літ тому. Сорок п’ять відсотків населення віком від 15 і більше років, пише журнал «Слухач» (англ.), «часто задумуються над змістом життя», а це на 32 відсотки більше, ніж під час подібного опиту, проведеного 1985 року.

Новозеландці, схоже, виражають почуття, які поділяються людьми інших країн. Вищезгаданий журнал веде далі: «Наростання тенденції замислюватися над сенсом буття, мабуть, вказує на те, що нині ми більш стривожені, ніж у 80-х, і менш впевнені у тому, який напрямок вибрати».

Очевидно, відповіді еволюціоністів на глобальне питання: «Чому ми існуємо?» — не задовольняють щораз більше людей. Чи є в Біблії моральний дороговказ, необхідний для того, щоб знайти зміст життя?

«Основна рушійна сила»

З усіх земних істот лише людина розмірковує над метою життя. А знаєте чому? Біблія подає одну з причин в Екклезіяста 3:11 («Нова англійська Біблія»). Стосовно Творця там говориться: «Він наділив людину відчуттям минулого і майбутнього». Хоча й жодна жива істота не хоче помирати, таки здається, що людина є унікальною своїм відчуттям часу — минулого, теперішнього й майбутнього. Людина може роздумувати над минулим і дивитися у майбутнє: складати плани і навіть прагнути мати частку в ньому. Людина розчаровується, коли її мрії не збуваються через короткочасність життя.

Саме тому людина запитує себе: «Чому я існую? Що зі мною буде?» Психіатр Віктор Франкл написав: «Спроби збагнути сенс життя є основною рушійної силою людини... І я насмілюсь сказати, що більше ніщо у світі не допоможе так ефективно людині вижити навіть у найскладніших умовах, як знаття того, що життя має сенс».

Соломонові висновки підтверджені Ісусом

Потреба знайти зміст життя інтригувала старожитніх людей. Перегорнімо сторінки історії аж на три тисячоріччя назад, до часів Соломонового царювання над Ізраїлем. Цариця Шеви висловилась про нього так: «Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі,— і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула» (1 Царів 10:6, 7).

Пишучи біблійну книгу Екклезіяста, цар Соломон повідомив читачів про результати експерименту, проведеного ним для з’ясування мети життя. Він полягав у тому, щоб сповна насолоджуватись всіма благами життя, доступними типовому царю давнього Сходу. У 2-му розділі, у віршах 1—10 він змальовує життєві радощі, які сьогодні собі важко уявити. Він брав від життя усе, що можна, з погляду матеріальних статків і тілесних утіх. І наскільки змістовним він це вважав? Його відповідь повинна приголомшити самовпевнених.

Часто, озираючись назад, він висловлювався про все те негативно. То була марнота і гаяння часу. Він написав: «Коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи,— й ось усе це марнота та ловлення вітру, І немає під сонцем нічого корисного» (Екклезіяста 2:11).

Він підсумував, що земні втіхи дають у ліпшому разі лише тимчасову втіху. Навіть людська мудрість не в стані звільнити людину від болю та життєвих знегод.

Ісус Христос зробив подібний висновок, коли, відповідаючи одному чоловікові, що надмірно турбувався про свій спадок, сказав натовпу, який був при тому: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости,— бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Луки 12:15).

Лише Бог Єгова може цілковито покінчити з людською безпорадністю у буденному житті й наділити людські дії глибоким змістом. Тому життя без Бога порожнє. Як записано в Екклезіяста 12:13, Соломон пояснив: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині».

Розкриваючи зміст життя

Соломонове твердження, що зміст життя неможливо розглядати окремо від здорового страху перед Богом, було неодноразово підтверджене Ісусом Христом. «Написано,— сказав Ісус, цитуючи Боже Слово,— Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4; Повторення Закону 8:3). Авжеж, щоб людина діставала задоволення від життя, їй не слід ігнорувати духовні речі. Пізніше Ісус сказав про себе: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Він отримував радість і задоволення від покірного служіння небесному Отцю. Воно живило його. Воно наповнювало його життя змістом.

Отже, чи може життя досягнути свого повного потенціалу без Бога? Ні! Цікаво, що історик Арнольд Тойнбі свого часу написав: «Справжня мета вищої релігії полягає у тому, щоб поширювати духовні поради та істини, які становлять її суть, досягаючи ними якомога більше людських душ з тим, щоб кожна з них змогла виконати своє призначення на Землі. Людське призначення ж у тому, щоб славити Бога і навіки знаходити у ньому втіху». А пророк Малахія висловив Божий погляд: «Тоді ви знов побачите різницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богові, і тим, хто йому не служить» (Малахії 3:18, Хоменко).

[Ілюстрація на сторінці 22]

Роденівський «Мислитель».

[Відомості про джерело]

Scala/Art Resource, N.Y.