Сльози природи

УДОСВІТА повітря ще холодне і панує тиша. Кожен листочок і кожна травинка мерехтить крапельками, що виблискують на перших промінцях сонця. Здалека це виглядає, ніби зелень проливає сльози радості, зустрічаючи ранкову зорю. Цілком зрозуміло, що ці росинки надихають поетів і... фотографів.

А втім, роса не лише відсвіжає людську душу. Це атмосферне явище спостерігається по цілій планеті, за винятком Заполяр’я, і роса вкриває землю життєво необхідною вологою, наче покривалом. Бог Єгова створив атмосферу планети так, що коли вона вночі за певних умов охолоджується, то досягає того стану, що називають точкою роси. Тобто температури, коли повітря вже не може більше утримувати у собі вологу і вона конденсується на поверхні, котра є холодніша від повітря. Відомо, що через листя спрагнені рослини усмоктують стільки роси, скільки важать самі, а надлишок вони виводять через коріння у ґрунт для зберігання.

У біблійних країнах, де бувають довгі посушливі пори, роса іноді є практично єдиним джерелом води для рослин. Тому в Біблії роса часто поєднується з врожаєм, а брак її — з голодом.

Роса також може стосуватися і людини. Мойсей написав у своїй пісні прощання з Божим народом: «Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень» (Повторення Закону 32:2). Мойсей промовляв слова, що були життєдайні, мов роса. Позаяк він був найлагіднішим чоловіком, то зрозуміло, що він зазвичай виявляв у своїй мові м’якість і чуйність (Числа 12:3). Мов роса або ніжний дощик, його слова зміцняли людину і не завдавали їй ран.

Наступного разу, коли ви милуватиметеся ніжною чарівністю досвітньої росиці, слізьми природи, то згадайте про чудесну мудрість її Творця.