1995 рік. Що нас чекає в майбутньому?
«Світові потрібен компас, який ефективніший від простого заклику до демократії та ринку, проте його нелегко знайти» (Вілл Гаттон, «Ґардіан уїклі»).
З ЛЮДСЬКОГО погляду це твердження здається правильним. Світові бракує надійного компаса, який вказував би керунок до миру, безпеки, правосуддя, безсторонності та доброго уряду. Людина випробувала майже усі форми правління: від монархій до республік, від диктатур до демократій, і все-таки вона живе у майже некерованому світі. Котрий шлях їй тепер вибрати?
Очевидно, що людина має вибір. Одна з можливостей — скотитися до світу з більшим насиллям, злочинністю, зіпсуттям, несправедливістю, релігійним і політичним лицемірством, націоналістичною ненавистю та визиском бідних. Саме цей шлях, за словами деяких людей, веде до анархії.
Або ж друга — незламно, саможертовно просуватися до ліпшого світу, що ґрунтується на Божому варіанті уряду, описаному в Біблії. Це просування незламне, бо вимагає моральної відваги, саможертовності, духовного погляду на життя й віри у Бога намірів. Але щоб такий спосіб мав успіх, людству слід покоритися — покоритися перед своїм Творцем. Воно повинно звернутися до Бога за справедливим керівництвом. Християнський апостол Петро радив: «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами» (1 Петра 5:6, 7; Об’явлення 4:11).
Хто розпалює ненависть?
Сама людина не може на стало поліпшити цей світ, бо егоїстичних і лихих елементів дуже багато й вони занадто сильні, щоб їх викоренити. Пророк Єремія слушно писав: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Без Бога людина не в силі кермувати своїм кроком успішно, на добро цілого людства. Чому це так? Тому що, окрім нашої успадкованої недосконалості, завжди на чатах той невидимий ворог, Сатана, що хоче розпалити ненависть, як це він зробив у Руанді, відчинивши ворота кровопролитному конфліктові (Буття 8:21; Матвія 4:1—11).
Для того щоб розпалити у людських серцях і розумах упередження, ненависть та бажання убивати, Сатана прищепив народам ідею національної, родової й релігійної вищості. Ця глибоко вкорінена ненависть прищеплюється ще з дитинства батьками, у котрих розуми часто замкнуті віковічною традицією. Така традиція посилюється шкільною освітою та релігійним навчанням. Тому мільйони людей виховуються з ненавистю та упередженням у серцях. Так їх виховують і так їм затуманюють голову з раннього дитинства, щоб вони йшли проти такої ж самої людини на поводі безпринципних політичних та релігійних демагогів. Виверження нераціональних лозунгів та телекоментарів теж може розпалити полум’я, апогей котрого стає «етнічною чисткою» чи погромом.
Вказуючи на те, що може принести недалеке майбутнє, ізраїльський військовий історик Мартін ван Крефельд написав у своїй праці «Перетворення війни» (англ.): «З погляду нашого часу дуже ймовірно, що релігійний... фанатизм відіграватиме більшу роль у стимулі до збройних конфліктів» на Заході, ніж у будь-котрий час за «останніх 300 років». Тому релігія, замість спонукувати до миру та піднімати духовність людства, закостеніла у своїй історичній ролі провокатора ненависті, конфліктів та душогубства.
Обітниця іншого майбутнього
Щоб людство було гідне жити в справедливому новому світі, то йому слід брати участь у сповненні Ісаєвого пророцтва: «Доріг Своїх Він [Єгова] нас навчить, і ми підемо стежками Його... І він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Ісаї 2:3, 4).
Хто нині зважає на це чудове пророцтво по цілому світі? Ким були ті, що радше гинули в Руанді, ніж убивали своїх співвіруючих з іншого плем’я? Ким були ті, що радше гинули в нацистських концентраційних таборах, ніж ішли служити в Гітлерове військо? Ким були ті, що радше йшли до в’язниць у різних країнах, ніж до війська, аби вчитися воювати? Це ті, хто радіє, що виконується Ісаї 54:13: «Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм».
Свідки Єгови по цілому світі вже нині мають такий мир, бо вони прийняли вчення Єгови, що міститься в його Слові, Біблії. Вони дотримуються вчення й наслідують приклад Ісуса Христа. І що він казав? «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35). Свідки Єгови виявляють цю любов, бо навіть будучи колись католиками й протестантами, вони тепер у гармонії співпрацюють разом у Північній Ірландії. Вони, хоч і колись були релігійними ворогами, нині, як християни, співпрацюють в Ізраїлі, Лівані та інших країнах. Вони вже не навчаються війни. Наскільки б відрізнявся світ, якби всі люди на землі слухалися Ісусових слів та застосовували їх у своєму житті!
Свідки Єгови вірять, що обіцяний Богом новий світ не за горами — світ, де правитиме небесний уряд. І яка в них підстава на таку позитивну надію?
Божа обітниця рішучих дій
У своєму Слові, Біблії, Бог пообіцяв праведне правління для всіх слухняних людей. Через пророка Даниїла він пророкував, що в час кінця цієї системи він заснує сталий і праведний уряд. «За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44). Це те саме правління Царства, про котре Христос навчав віруючих просити в його знаменитій молитві: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10).
У цій молитві ми просимо Бога виконати його обітницю про праведне правління. І ми знаємо, що Бог не може обманювати. Павло говорив про ‘вічне життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог’ (Тита 1:2; Євреїв 6:17, 18). І що обіцяв Бог? Апостол Петро відповідає: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13; Ісаї 65:17; Об’явлення 21:1—4).
Перед тим як буде засноване на землі це праведне правління, має відбутися велика чистка. Усі загалом взяті біблійні пророцтва вказують на те, що незабаром світ має очиститись від Сатани та його лукавих воїнств. (Дивіться 24-й розділ Матвія; 21-й розділ Луки і 13-й розділ Марка). Цей фінальний акт очищення називається війною Армагеддон — ‘війною великого дня Вседержителя Бога’ (Об’явлення 16:14, 16).
Незважаючи на думку багатьох людей, 2000 рік не є особливим роком. Та й зрештою, ця дата є круглою лише для загальновизнаного християнства. Інші країни живуть за власними системами відліку часу. Особливим є те, що нині час звернутися до Бога та його Слова й пересвідчитися для себе, «що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:1, 2). Тепер перед вами стоїть вибір: або крокувати в майбутнє, благословенне Богом, або продовжувати опускатися шляхом розчарування, який пропонує світ Сатани. Ми заохочуємо вас вибрати Божий шлях. Виберіть життя! (Повторення Закону 30:15, 16).
[Вставка на сторінці 14]
«За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).
[Ілюстрація на сторінці 13]
Народи насправді можуть перекувати мечі на лемеші лише під правлінням Божого Царства.