Юнак у пошуках відповідей

ЯСКРАВЕ проміння ранкового сонця пробивалося крізь листя дерев, освітлюючи хлопчину, що припав на коліна у палкій молитві. Чотирнадцятирічного Джозефа спантеличила релігійна метушня того часу. Традиційні церкви були виснажені розколеннями. Скрізь, куди не підеш, можна було зустрітися з новою конфесією. До котрої з груп йому прилучитися? Клякнувши, він питав у молитві: «Хто з усіх цих угруповань має рацію? Чи, може, всі вони хибні? Якщо якесь угруповання й має правду, то яке і як мені дізнатися про нього?»

Так Джозеф Сміт описав свою ранню духовну кризу. І не дивно, що він спантеличився. Він жив на початку XIX сторіччя у сільській околиці Північно-Східної Америки, в регіоні, де палахкотів релігійний запалa. Люди конче потребували якоїсь надії. Багато фермерів мусили важко заробляти собі на хліб, орючи кам’янистий ґрунт. Жадаючи чогось ліпшого в житті, вони дражнили себе марними надіями знайти заховані скарби індіанців. Користуючись магічним камінням провидців, заклинаннями та «чарівними лозами», вони ретельно прочісували пагорби. Місцеві легенди розповідали про велетенську індіанську цивілізацію, що загинула під час жахливої битви десь в околицях штату Нью-Йорк.

Відомі проповідники піддавали жару у вогонь теоретизувань, заявляючи, що індіанці були нащадками втрачених десяти племен Ізраїлю. Приміром, 1823 року Етан Сміт написав книжку «Погляд євреїв, або Племена Ізраїлю в Америці» (англ.).

Золоті скрижалі та пророк

Молодий Джозеф Сміт виховувався в цій сприятливій атмосфері фольклору та релігійного запалу. Його родину теж обійняло полум’я того запалу. Джозефова мати писала про своє вміння зціляти, робити чуда та бачити видіння. Джозеф не забажав прилучатися до церкви, як це зробила його мати з декотрими її дітьми. Пізніше у життєписі він написав про свою молитву та відповідь на неї.

Джозеф розповів про видіння, в котрому Бог заборонив йому прилучатися до будь-котрої конфесії, бо всі вони трималися хибного шляху. Відтак одного осіннього дня 1823 року 17-річний Сміт розповів рідним, що ангел, на ім’я Моро́ні, показав йому стародавні золоті скрижалі. Через чотири роки він твердив, що йому були дані ці скрижалі, а разом з ними виняткова сила перекласти їх за допомогою особливого каменя — «каменя провидця» — та магічних срібних окулярів з двома тригранними діамантами в оправі. Того часу Сміт застерігав, що людина, котра побачить ці скрижалі, моментально помре.

Сміт, що вмів читати, але писав неграмотно, диктував «переклад» цих скрижалей різним писарям. Сидячи за фіранкою, він переповідав історію, буцімто написану ізраїльтянином Мормоном. Скрижалі, за словами Сміта, були написані «реформованою єгипетською мовою», що ніби є компактнішою, аніж єврейська. Про Мормона та його сина Моро́ні говориться, що вони були серед останніх з нефаїтянського народу, єврейських нащадків зі світлою шкірою, що начебто емігрували до Америки близько 600 року до н. е., аби уникнути знищення Єрусалима.

За розповідями, Ісус з’явився цьому народу в Америці після своєї смерті та воскресіння й вибрав з них 12 нефаїтянських апостолів. Леманаїтяни, теж народ єврейського походження, були бунтівничими та войовничими, тому Бог прокляв їх чорною шкірою. У «Книзі Мормона» загалом описується постійна боротьба цих двох народів. Ряди нефаїтян ослабли, й вони були винищені леманаїтянами, які й стали пращурами індіанців.

За словами Сміта, син Мормона, котрий тепер є духом Моро́ні, зіслав йому текст на золотих скрижалях і доручив відновити Христову церкву. Незабаром Сміт знайшов своїх послідовників. Один заможний віруючий фінансував видання Смітового рукопису, що називався «Книгою Мормона». Він був опублікований навесні 1830 року. Через два тижні Джозеф Сміт проголосив свій офіційний титул: «Провидець, Перекладач, Пророк і Апостол Ісуса Христа». Шостого квітня 1830 року було засновано Церкву мормонів, або Церкву Ісуса Христа Святих наших днівb.

Сміт мав владну поставу, що сприяло здобуттю відданості багатьох навернених. Але його нетрадиційна релігія також мала ворогів. Новостворена церква стала предметом цькування, його члени перейшли в пошуках Нового Єрусалима з Нью-Йорку до Огайо, а відтак до Міссурі. Будучи пророком, Сміт проголошував одкровення за одкровенням, висловлюючи Божу волю щодо різних справ, починаючи від фінансових пожертв і закінчуючи божественним наказом брати собі багато дружин. Через це останнє одкровення він зазнав особливого переслідування. Стикаючись майже на кожному кроці з підозрами та опором, мормони взялися за зброю, аби захистити себе.

Інтриги та сум’яття, якими відзначалися ранні роки життя Джозефа Сміта, ніколи не вщухали. Віддалені містечка, куди стеклося надто багато Смітових послідовників, стали чинити жорстокий опір. Місцеві мешканці не бажали ні іншої священної книги, ні іншого самозваного пророка. Згодом, у 1839 році, на ляк місцевого населення, мормони успішно заснували колонію в Наву (штат Іллінойс), де вони мали свої власні млини, фабрику, університет та міліцію. Коли ворожо настроєні люди кинулись на них, Сміта було арештовано й ув’язнено в Картіджі (штат Іллінойс). Там 27 червня 1844 року юрба вчинила напад на в’язницю й застрелила його.

Церква пережила пророка

Зі смертю Джозефа Сміта історія зовсім не закінчилася. Бриґам Янґ, президент Ради дванадцятьох апостолів, швидко перебрав управління у свої руки й повів багатьох віруючих у небезпечну подорож до долини Великого Солоного озера в штаті Юта, де їхній центр міститься й до цього часуc.

Церква, заснована Джозефом Смітом, продовжує приваблювати навернених: за даними Святих наших днів, їх налічується по цілому світі дев’ять мільйонів. Вона поширилася далеко за межі своєї колиски в штаті Нью-Йорк, її членів можна зустріти в Італії, Заїрі, на Філіппінах та в Уругваї. Усупереч постійному опору, дивовижна Церква мормонів процвітає. Чи й справді вона є тим відновленим християнством, на котре чекають вірні люди?

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Фотографія з ласки Church of Jesus Christ of Latter-Day Saints/Dictionary of American Portraits/Dover