Чи кожному можна довіряти?

«Він був із тих небагатьох, кому мої батьки повністю довіряли. (...) Він удавав із себе добру й дбайливу людину — людину, що ніколи нікому не заподіє жодного зла. (...) Він належав до тих небагатьох людей у моєму житті, кому я цілковито довіряла».

ВЛАСНЕ так описала одна молода жінка своє довір’я до дільничного лікаря. Але, на жаль, вона дуже помилялася, довіряючи йому. Коли їй було 16 років, цей лікар статево наглумився над нею. «Він обманув мене й обкрутив довкола пальця»,— засвідчила вона перед судом, що встановлював правосуддя (газета «Торонто стар»).

Довір’я знищено по всіх усюдах

Довір’я немов прекрасна, зате делікатна квітка, яку можна легко вирвати з корінням і розтоптати. Воно столочено по всіх усюдах! Майкл Ґейн, що був секретарем двох кардиналів-архієпископів Англії, сказав: «Був час, коли всі довіряли священику. Коли родини не боялися давати дітей під його опіку. Але нині я цього не сподіваюся. Таке довір’я втрачене раз і назавжди» (газета «Ґардіан уїкенд»).

Бізнесмени обшахровують конкурентів. Умілі рекламні агенти вводять в оману покупців і використовують їх. Один безсердечний службовець розтринькав пенсійні фонди співробітників — фактично вкрав у своїх підлеглих гроші, відкладені про чорний день. Працівники обкрадають своїх роботодавців. Приміром, одне повідомлення зауважує, що «канадський бізнес, за приблизними підрахунками, щороку втрачає 20 мільярдів канадських доларів через внутрішні крадіжки» (Журнал «Канадський бізнес», англ.).

Не всі політики ненадійні. Але такі повідомлення, як наступне, рідко кого здивують: «За два тижні після зрадницького вбивства француженки, що була однією з найбільш реакційних жінок-політиків, поліція почала здирати вуаль з політичної підступності та кримінальної змови в урядових колах, що вже давно прикривала ці справи на узбережжі Середземномор’я» (лондонська газета «Санді таймс»).

Часто ламається довір’я до дуже близьких людей. Чоловіки невірні жінкам, жінки невірні чоловікам. Батьки знущаються над дітьми. Діти обманюють батьків. Коли відкрився доступ до архіву Штазі, таємної поліції колишньої Східної Німеччини, було виявлено «підступну систему обманних дій» людей, котрі вважалися друзями. Одне повідомлення говорить про цілу систему зрадництва: «Щупальця Штазі проникли у шкільні класи, на кафедри й навіть у сповідальниці» (журнал «Тайм»).

Один оглядач з Ірландії написав: «Нам брешуть, нас уводять в оману, нас використовують та експлуатують і до нас з презирством ставляться ті, в чиї руки ми довірили владу» (газета «Керріман»). Багато людей уже нікому не довіряють, бо їх стільки разів обманювали. Як же нам впевнитись, чи варто довіряти певній особі? У наступних двох статтях обговорюватиметься це питання.