Довіряти чи не довіряти

ВАЖКО визначити, коли слід довіряти, а коли ні. У будь-якому випадку людина наражається на небезпеку, особливо у світі, де панує брехня та зрада. А втім, всі ми потребуємо друзів, яким можна довіряти і які підтримають нас у лиху годину (Приповістей 17:17). Десь дві тисячі років тому римський байкар Федр висловив цю дилему таким чином: «Довіряти — ризиковано й не довіряти — ризиковано».

Довіряти ризиковано

Чому ризиковано довіряти? Звернімо увагу на застереження в журналі «Психологія сьогодні» (англ.). Тих, хто зловживає довірою інших, він називає «хижаками», що «вдаються до зачарування та маскуються, як хамелеон, щоб звести та використати ближніх і зруйнувати їм життя». Зрозуміло, що бути занадто довірливим у середовищі таких підступних людей небезпечно.

Той, хто занадто довірливий, може стати легковірним, і внаслідок цього його буде не складно обманути чи використати у власних інтересах. Класичним прикладом легковірності був сер Артур-Конан Дойль, автор творів про кмітливого детектива-професіонала Шерлока Холмса. В 1917 році двоє дівчаток, Елсі Райт та її двоюрідна сестра Френсіс Ґріффітс, твердили, що бавилися з феями у садочку біля свого дому в Коттінґлеї (Англія). Вони навіть зробили фотографії фей, аби довести правоту свого твердження.

Конан Дойль, котрий після смерті свого сина вельми зацікавився спіритизмом, довіряв їм і тому повірив в історію про фей; фактично в цю історію повірило багато його сучасників. Елсі Райт і Френсіс Гріффітс аж через 55 років визнали, що то була містифікація й що вони повирізали фей з книжки та сфотографували їх. Остання висловила здивування, що всі повірили в їхню вигадку. Вона сказала: «Для мене завжди залишалося загадкою те, як взагалі люди могли бути настільки легковірними, аби повірити, що феї насправді існували» («Містифікатори та їхні жертви», англ.).

Чи ви бачите пастку, в котру потрапив Конан Дойль? Він сліпо повірив у вигадку лише тому, що хотів, аби ця вигадка була правдою. Письменник Норман Мосс каже: «Нас можна обманути лише тому, що наше сприйняття притуплене звичкою і ми дивимось на все напівзамруженими очима. (...) Подеколи ми беремо щось за чисту монету, бо хочемо, аби воно було правдивим» («Приємність обману», англ.). Це перегукується зі словами застереження славетного грецького оратора Демосфена, який жив близько 350 року до нашого літочислення: «Найлегше обманути самого себе, бо людина зазвичай уважає правдою те, в чому хоче бачити правду». Небезпечно покладатися лише на свої почуття.

Звичайно, ви можете думати, що цей приклад є нетиповий і що Конан Дойль повівся досить-таки нерозсудливо. Але обманутися можуть не лише легковірні. Багато обережних та обачливих людей теж було обдурено й зведено на перший погляд надійними людьми.

Недовіряти ризиковано

А втім, також небезпечно не довіряти нікому й нічому. Недовір’я діє мов корозія. Воно може витравити й знищити щасливі тісні взаємини між людьми. Закоренілий цинізм і хворобливе недовір’я можуть зробити вас дуже нещасливою самотньою особою. Воно може вщент зруйнувати стосунки з іншими людьми; англійський письменник Семюель Джонсон написав, що «ліпше для людини інколи бути ошуканою, ніж виявляти недовір’я».

Недовір’я може навіть піддати небезпеці ваше фізичне здоров’я. Ви, либонь, знаєте, що такі бурхливі емоції, як гнів, можуть викликати у вас серцевий приступ. Але чи знаєте ви, що, за словами декотрих дослідників, недовір’я має подібний вплив на людину? У журналі «Каштелян» (англ.) писалося: «Люди, котрі легко скипають, не єдині, хто через свою поведінку збільшує можливість серцевих захворювань. Нові дослідження показують, що навіть незначні форми недоброзичливості, скажімо, схильність до цинізму та недовір’я, піддають вас ризику».

Ретельно уважайте на свої кроки

Що ж вам робити? Біблія дає деякі чудові поради на цю тему. «Простодушний іме віри кожному слову»,— каже Приповістей 14:15 (Хоменко). Це не руйнівний цинізм. Це реалістичне нагадування про необхідність бути обачним. Лише вкрай наївна й простакувата людина сліпо довіряє кожному слову, що їй кажуть. Біблійна приповість з повною підставою продовжує: «Розумний уважає на свої кроки». Англійський драматург Уїльям Шекспір написав: «Не довіряйте гнилим дошкам». Кожен, хто гадає, що дошки на мості через глибоку річку зігнили, чинить дуже немудро, коли ступає на них. Отже, як вам ‘уважати на свої кроки’, аби не помилитися у своєму довір’ї?

Біблія заохочує нас перевіряти слова інших, а не сліпо довіряти усьому, що вони кажуть. «Бо вухо слова розрізняє, як піднебіння куштує страву» (Йова 34:3, Хом.). Хіба ж це не так? Хіба ми переважно не куштуємо страву перед тим, як її проковтнути? Нам теж слід перевіряти слова та дії інших перед тим, як повірити їм. Жодна щира особа не образиться, якщо ми перевіримо, чи варто їй довіряти. Те, що ми повинні перевіряти, чи річ є справжньою, підтверджує одна шотландська приказка: «Хто обманув хоч раз мене, того хай сором не мине. Якщо я зведений ним знов — тепер на мене стид прийшов».

Апостол Павло радив: «Усе перевіряйте» (1 Солунян 5:21, Хом.). Вжите апостолом Павлом слово «перевіряйте» теж застосовувалось у зв’язку з перевіркою коштовних металів. Обачна людина завжди перевіряє, чи те, що вона купляє, є справжнім. Адже вона може придбати фальшиве золото — метал, що виглядає як золото, але насправді не має цінності.

Будьте поміркованими й врівноваженими

Звісна річ, ми бажаємо бути поміркованими в цій справі і не підозрювати усіх без потреби (Филип’ян 4:5, НС). Не приписуйте одразу нікому поганих мотивів. Хибне тлумачення мотивів може найшвидше знищити добрі, тісні взаємини з людиною. Зазвичай найліпше вважати, що ваші друзі хотіли зробити якнайліпше, і не приписувати їм поганих мотивів, коли виникають важкі ситуації.

Зважайте на те, що всі люди недосконалі і помиляються. «Коли зраджує друг — довір’я до нього ламається»,— сказала Крістіна фон Крайслер. А втім, така зрада могла статися ненавмисно або ж була результатом слабкості людини, після котрої вона глибоко розкаюється. Отже Крайслер продовжує: «Не думайте про зраду і не бійтеся довіряти іншим». Не дозволяйте гіркому, неприємному випадку позбавити вас радощів, джерелом яких є добрі та довірливі стосунки з іншими.

Будьте врівноваженими. Вам не слід надягати на очі шори, коли ви оцінюєте людей; обережна людина є пильною. З другого боку, доктор Редфорд Віллямс каже, аби ми намагалися думати, що інші роблять для нас усе якнайліпше, щоб намагалися зрозуміти їхні погляди і «намагалися довіряти іншим» щоразу, коли це можливо. Либонь, ліпше довіряти більше, як потрібно, ніж взагалі ніколи не довіряти.

Письменник біблійної книги Приповістей визнав, що «є товариші на розбиття», тобто люди, що старатимуться зловживати вашим довір’ям. У світі таких людей багато. Але дайте іншим час та нагоду показати, що їм можна довіряти, й ви знайдете друга, котрий, по суті, буде «більше від брата прив’язаний» (Приповістей 18:24).

Чи є щось або хтось, що гідні вашої повної довіри, причому ви не боїтеся, що вони надужиють вашим довір’ям? Аякже. У наступній статті коротко розглядатиметься, кому або чому ви можете довіряти з повною впевненістю.

[Вставка на сторінці 6]

«Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки» (Приповістей 14:15).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Зважайте на те, що всі люди недосконалі і помиляються.