Привітна малинівка

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ЗАДОВГО до того, як пізня осінь одягне наші ліси в Нортамберленді у багряні шати, про себе дає знати малинівка. До нашого садка вона додає барв та радості своїми яскраво-червоними грудками та сріблястим передзвоном пісень. А яким добрим другом вона є!

Малинівку легко впізнати по забарвленню: спинка та голова у неї оливково-бурі, груди, воло та лоб — руді, а черевце — білясте. Ця кругленька птаха завжди насторожена й непосидюча, її довжина від маківки до кінчика хвоста чотирнадцять сантиметрів. Не дивно, що 1961 року малинівку обрали національною пташкою Великобританії.

Малинівка менша за свого родича, американського дрозда, якого перші англійські колоністи в Америці, пам’ятаючи свою малинівку, назвали її ім’ям. Проте малинівка у Великобританії має свій особливий характер. Навіть малинівка у материковій Європі порівняно полохливіша птаха й ховається далеко в лісі.

З наближенням осені малинівка найкраще виявляє себе в англійських садах. Вона підходить близенько до людини, яка копає, та пильнує, коли на поверхні з’явиться хробак. Часом, коли садівник відпочиває, малинівка може всістися на держаку лопати, щоб оглянути місцевість. Дехто навіть бачив, як ця нахабна пташка йшла по слідах крота, аби перевірити щойно викопані горбики. Раціон малинівки різноманітний: комахи, насіння, ягоди, а також хробаки.

А як цікаво знайти гніздо малинівки! Прочинені двері або вікно сараю ніби запрошують подружню пару. Гнізда можуть швидко з’явитися в старих горщиках для квітів або у викинених чайниках, у змотаному дроті чи навіть у кишені садівникового пальта! Винахідливість малинівки в пошуках місця для гнізда не має меж.

Малинівку найлегше з усіх птахів привчити їсти з рук. З приходом зими, коли вичерпуються природні запаси їжі, покладіть на розкриту долоню трохи їжі, кілька шматочків сиру або хробачки, а ще трохи — в іншому місці неподалік. Після двох-трьох підгодовувань, з’ївши все з віддаленого місця, малинівка перейметься до вас довірою й спробує їжу з простягнутої руки. Хоча малинівка може ніколи не сісти на ваші пальці, з цього часу ви для неї стали другом назавжди. Вона не забуде вас, коли повернеться о цій порі наступного року, як і ви не забудете свого друга, малинівку!