Молоді люди запитують...

Чи командні спортивні ігри для мене?

«Мені дуже подобаються спортивні ігри. Я справді добре почуваюся після них. А ще я люблю бути разом зі своїми друзями» (14-річна Сенді).

РАДІСТЬ!» «Піднесення!» «Перемога!» Власне такі причини називали юнаки й дівчата США та Канади, коли відповідали, чому вони беруть участь у спортивних іграх. Ясна річ, що такий ентузіазм поділяє багато молоді.

Візьмімо для прикладу Сполучені Штати Америки. За книжкою «Ваша дитина займається спортом» (англ.) Лоренса Ґалтона, «щороку 20 мільйонів американських дітей віком від шести років грають або пробують грати в організованих спортивних командах». Тимчасом як декілька років тому організовані спортивні команди складалися виключно з юнаків, нині рекордна кількість дівчат теж грає у бейсбол, баскетбол і навіть бере участь в командних змаганнях на футбольному полі.

Можливо, що ти належиш до людей спортивного типу й відчуваєш, що гра в команді приносить тобі задоволення. Або ж, може, твої батьки, вчителі чи тренери заохочують тебе до цього, чи навіть чинять тиск на тебе. Хоч би як там було, але командні спортивні ігри вимагають присвяти значної кількості часу та енергії. Отже, розсудливо було б зважити всі за і проти. Але насамперед розгляньмо переваги командних спортивних ігор.

Корисність спортивних ігор

«Тілесна вправа до дечого... корисна»,— каже Біблія (1 Тимофія 4:8, Хоменко). Отже, молоді люди можуть мати певну користь від фізичної діяльності. У Сполучених Штатах Америки велика кількість юнаків та дівчат страждають від огрядності, підвищеного кров’яного тиску та великого вмісту холестерину в крові. Регулярні фізичні вправи можуть багато в чому допомогти, аби позбутися таких проблем. Згідно з однією статтею в журналі «Здоров’я американців» (англ.), молоді люди, що регулярно займаються фізичними вправами, «досягають більшої аеробної здатності, ніж сидячі [неактивні]. Часті фізичні вправи теж допомагають мати ліпші досягнення в спорті й ліпше контролювати свою вагу». Дослідники також кажуть, що фізичні вправи знімають стрес, втому й навіть поліпшують сон.

Цікаво, що книжка «Ваша дитина займається спортом» зазначає: «Стало зрозуміло, що багато проблем дорослих із їхнім здоров’ям сягають своїм корінням у ранні роки їхнього життя». Тому багато лікарів уважають, що позитивний вплив регулярних фізичних вправ відчуватиметься навіть у дорослому віці. Письменниця Мері С. Гікі каже: «Дослідження виявили, що діти, котрі беруть участь у спортивних іграх, імовірно, будуть більш фізично активними й у дорослому віці».

Багато хто вважає, що командні спортивні ігри мають ще й інші позитивні наслідки. Один батько сказав стосовно гри свого сина у футбол: «Це захищає його від впливу вулиці. Навчає бути дисциплінованим». Інші вважають, що гра у команді навчає молодих людей співпраці з іншими — вмінню, що ставатиме їм у пригоді впродовж усього життя. Командні спортивні ігри теж привчають молодь до правил, самодисципліни, навчають, як брати провід та спокійно реагувати і на успіх, і на поразку. «Спорт — це чудова лабораторія молодих людей,— каже доктор Джордж Шіган.— Він на практиці вчить учнів того, про що вони часто чують від учителів: відваги, майстерності, відданості» («Здоров’я сьогодні», англ., вересень 1985 року).

Вже саме членство в команді, що виграла, допомагає підвищити самоповагу людини. «Якщо я забиваю гол чи виграв очко,— каже молодий Едді,— то, можна сказати, горджусь собою».

Слава, фортуна й популярність

Інших юнаків та дівчат командні спортивні ігри приваблюють через те, що допомагають здобути визнання й схвалення рівні. «Щоразу, коли я роблю щось добре,— пояснює 13-річний Ґордон,— кожен плескає мене по плечі».

У книжці «Підлітковий стрес» (англ.) Сузани й Деніела Кен визнається: «Якщо і є якийсь битий шлях до популярності, особливо для хлопців, то це атлетика. (...) Фактично ніхто не знає зірки футбольної чи баскетбольної команди, якій бракувало б визнання публіки». Один опит виявив, настільки вельмишановними є спортсмени. Учнів запитували, ким би вони бажали залишитися в пам’яті людей: зіркою атлетики, блискучим учнем чи найпопулярнішою особою. Більшість хлопців хотіла бути «зіркою атлетики».

Те, що до футбольних і баскетбольних гравців ставляться з більшою повагою, ніж до вчених, не дивує, особливо коли зважити на увагу, яку засоби масової інформації приділяють професійним спортсменам. Більшість шуму зосереджується на їхніх астрономічних прибутках і марнотратному способі життя. Тому й не дивно, що багато молоді, особливо тих, хто живе в центрі великого міста, дивиться на шкільні спортивні заняття як на засіб досягнення матеріального процвітання, тобто як на можливість вийти з бідності!

На жаль, реальність далеко не відповідає таким сподіванням. Стаття в журналі «Здоров’я сьогодні» під заголовком «Скільки спортсменів стають професіоналами?» подає деякі протверезливі факти. У ній повідомляється: «Більше 1 мільйона хлопців у середній школі [в Сполучених Штатах Америки] грає у футбол, майже 500 000 грає в баскетбол і близько 400 000 у бейсбол. З переходом від середньої школи до коледжу їхня кількість відчутно зменшується. Загалом близько 11 000 спортсменів, що вчаться в коледжі, беруть участь в іграх з футболу, баскетболу та бейсболу». Далі статистичні дані показують навіть ще менші цифри. «Тільки близько 8 відсотків [спортсменів коледжу] вибиваються у професійні команди й лише 2 відсотки — підписують професійні контракти». Тому в статті подається наступне нагадування: «Навіть підписання контракту ще не означає, що спортсмена буде включено в команду».

Всього-на-всього «один з 12 000 спортсменів середньої школи стає професіоналом». А ця ймовірність майже дорівнює ймовірності отримати найбільший лотерейний виграш! Але, думаєш ти собі, за всі свої зусилля спортсмен принаймні може здобути безплатну вищу освіту. Але й тут знову ж таки не все йде гладко. Згідно з книжкою «На прикметі» (англ.) Річарда І. Лапчика й Роберта Малькова, «з мільйонів спортсменів середньої школи... лише кожен 50-й отримає стипендію, щоб навчатися в коледжі й брати участь у спортивних іграх». Ще одні похмурі статистичні дані: «З провідних гравців, що отримали таку стипендію і беруть участь у тих видах спорту, котрі приносять великі гроші, скажімо у футболі й баскетболі, менше ніж 30 відсотків закінчать коледж через чотирі роки».

Для більшості гравців мрія стати багатим і знаменитим спортсменом є просто фантазією — маренням.

Вони кидають спорт

Коли ти зважиш перспективу поліпшити здоров’я, розвинути свою особистість і стати популярним, то організовані командні спортивні ігри й далі здаватимуться тобі привабливими. Але перед тим як поспішно записатися кудись, задумайся над сказаним у «Жіночому журналі про домоведення» (англ.): «Нині в гуртки організованого спорту записується більше дітей, ніж це було у будь-якій попередній генерації. Невтішна звістка така: небувала кількість кидає ці гуртки». У журналі цитуються слова доктора Верн Сейфелта, фахівця у цій галузі: «До п’ятнадцятирічного віку сімдесят п’ять відсотків дітей, що колись займалися спортом, кидають його».

Візьмімо ситуацію в Канаді, де хокей на льоду користується неймовірною популярністю. В одній аматорській хокейній лізі (понад 600 000 гравців) 53 відсотки були віком до 12 років. І лише 11 відсотків — за 15 років. У чому причина? Більшість юнаків до того віку уже кинули грати. Чому так багато кидає спорт?

Дослідники кажуть, що ті, хто кидає, переважно пояснюють це просто: гра вже перестає бути розвагою. І це так, адже гра в команді може забирати багато часу та виснажувати гравця. Журнал «Севентін» розповів своїм читачам, що просте змагання команди вимагає від її членів тренуватися «три години на день, п’ять днів на тиждень... близько одного-двох тижнів». Якщо ти витримаєш такі випробування й увійдеш у команду, то на тебе чекає значно більше годин напруженої праці та тренувань. Дівчина, котра входить у баскетбольну команду, як правило, затрачає на тренування понад три години на день. Цей час можна було б провести значно корисніше.

Звичайно, багато юнаків і дівчат не бояться виснажливого режиму. Їм подобається гра і нелегке завдання вдосконалити свою спортивну майстерність. Але існують й інші причини, чому багато молоді кидає організований спорт. Ти повинен знати про це, аби правильно вирішити, грати в команді чи ні. Як говорить Приповістей 13:16, «кожен розумний за мудрістю робить». Отже, в майбутній статті продовжуватиметься обговорення цього питання.

[Вставка на сторінці 14]

«Більшість провідних гравців, які отримали стипендію, щоб навчатися в університеті, не закінчили його».

[Ілюстрація на сторінці 13]

Популярність спортсменів приваблює багато молодих людей до організованого спорту.