Муха цеце. Чи й справді пошесть Африки?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У НІГЕРІЇ

НЕДАВНО ми переїхали у сільську місцевість Західної Африки, оточеної тропічним лісом. Якось пополудні моя дружина увійшла до туалету й пронизливо закричала: «Тут літає ґедзь!»

Комаха рвонула з туалету до ванни. Я вхопив розпилювач з інсектицидами й погнався за нею, зачинивши за собою двері. Мухи не було видно. Аж гульк, вона полетіла мені просто в обличчя. О, вона атакує мене! Я замолотив руками, намагаючись збити її додолу, але безуспішно. Вона рвучко кинулася у керунку вікна. Сітка від комах заблокувала її втечу. Отже, муха сіла на неї.

Я прицілився й порскнув на неї інсектицидом. Зазвичай пряме розпилення цього засобу вмить знищує будь-яку комаху. Проте не цю муху. Вона злетіла й продовжувала дзижчати, літаючи по ванній кімнаті.

Виявляється, міцний горішок попався! Я був упевнений, що інсектицид подіє на муху й вона скоро впаде на підлогу. Та вона не падала. Коли муха знову сіла, я ще раз порскнув на неї. Але не допомогло й це: вона знову почала літати.

Та що ж це за супермуха? Ще два прямих розпилення врешті-решт вбили її.

Я надів окуляри й почав розглядати цю істоту зі всіх боків. Муха була більша від кімнатної, однак менша за ґедзя. Вона мала крила, схрещені на спині, завдяки чому її тіло виглядало обтічніше, ніж у звичайної мухи. Виділявся характерний голкоподібний хоботок.

Я гукнув дружині: «Це не ґедзь. Це муха цеце».

Ця несподівана зустріч лиш зайвий раз засвідчила, наскільки важко вижити цю муху з її африканського володіння на терені 11,7 мільйона квадратних кілометрів — площі, більшої за площу Сполучених Штатів Америки. Чому люди хочуть знищити її? Вони висувають проти неї три звинувачення. Звинувачення перше:

Вона живиться кров’ю

Налічується 22 різних види мухи цеце. Усі вони живуть у субсахарній Африці. Як самки, так і самці пожадливо п’ють кров хребетних тварин, висмоктуючи за один раз утричі більше крові, ніж важать самі.

Вони смокчуть кров у найрозмаїтіших рослиноїдних тварин, як місцевих, так і завезених. Кусають вони й людей. Укус такої мухи залишає глибоку й болючу ранку. Вона водночас і свербить, і болить. На місці укусу виникає ґулька.

Мухи цеце дуже вміло виконують свою справу. Вони не гаять часу, дзижчачи під вухом. Вони потрафляють летіти на когось, як кулі, і якимось чином гальмувати та сідати на обличчя настільки легко, що людина не почує. Вони немов злодії, бо важко зрозуміти, чи було вкрадено у вас кров, аж поки вони не відлітають, і тоді вам нічого не залишається, як визначити величину заподіяної шкоди.

Переважно вони дивляться за відкритими ділянками тіла. (Здається, вони полюбляють мою шию під потилицею!) Однак подеколи, перш ніж присмоктатися до кров’яної судини, вони вирішують заповзти у рукав сорочки чи штанину. Або ж їм просто заманеться вкусити вас через одяг — для них це не проблема, бо вони в стані прокусити навіть тверду шкіру носорога.

Люди звинувачують муху цеце в тому, що вона не лише кмітлива, але й лукава. Якось, коли я намагався знешкодити інсектицидом одну таку муху, вона залетіла в гардероб і заховалася у мої плавки. Через два дні, коли я натягнув їх на себе, вона мене двічі вгризла! Іншого разу муха цеце зачаїлася у сумочці моєї дружини. Вона взяла її з собою до офісу, а коли сягнула за чимось всередину, то муха вкусила її за руку. Відтак муха почала літати по кімнаті, через що серед службовців зчинилась метушня. Всі вони кинули роботу й намагались її чимось вбити.

Отже, перше звинувачення проти мухи цеце: вона кровоссальна і її укус болючий. Звинувачення друге:

Вона винищує тварин

Певні види мухи цеце переносять хворобу, збудниками якої є мікроскопічні паразити трипаносоми. Якщо муха цеце смокче кров тварини, що має таку хворобу, то разом з кров’ю поглинає цих паразитів. Відтак усередині мухи вони починають розвиватися й розмножуватися. Коли така муха кусає іншу тварину, то паразити потрапляють від мухи у кровообіг тварини.

Ця хвороба називається трипаносомозом. Форма трипаносомозу, котрою хворіють тварини, називається наганою. Паразити нагани процвітають у кровобігу багатьох тубільних тварин Африки, особливо антилоп, кафських буйволів, африканських свиней, дукерів, копитних тварин Redunca та бородавочників. Паразити не шкодять цим тваринам.

Але паразити винищують завезену до Африки худобу, а саме: верблюдів, псів, ослів, козлів, коней, мулів, буйволів, свиней та овець. За журналом «Нешнл джіоґрефік», нагана щороку винищує три мільйони голів худоби.

Такі скотарі, як народ масаї зі Східної Африки, навчились уникати тих місць, де найбільше мух цеце, але інколи це неможливо через посуху та брак пасовиськ. Під час нещодавної посухи чотири родини, що разом утримували 600 голів худоби, щодня втрачали через муху одну худобину. Лесалон, старійшина роду, сказав: «Ми, масаї, відважні люди. Ми протикаємо списом лева й ідемо у бій проти буйвола. Ми ціпком убиваємо чорну мамбу і йдемо на розлюченого слона. Але проти оркімбай [мухи цеце] ми безсилі».

Існують ліки проти нагани, але декотрі уряди дозволяють використовувати їх лише під наглядом ветеринара. І не без причини, бо недостатня доза не лише прирече на смерть тварину, але й стане причиною виникнення паразитів, що протидіятимуть лікам. Скотарам скребу важко вчасно знайти ветеринара.

Отже, слушність перших двох звинувачень проти мухи цеце сприймається безспірно: вона живиться кров’ю й переносить хворобу, що винищує тварин. Але це не все. Третє звинувачення:

Вона вбиває людей

На людей трипаносома нагани не впливає. Проте муха цеце переносить від людини до людини інший вид трипаносоми. Така форма трипаносомозу називається сонною хворобою. Але не гадайте, що хворий на сонну хворобу просто багато спить. Ця хвороба не є блаженним сном. Вона починається слабістю, стомлюваністю та легкою гарячкою. Відтак настає хронічна сонливість, висока температура, біль у суглобах, набрякають тканини тіла й збільшується печінка та селезінка. На кінцевій стадії паразити руйнують центральну нервову систему і хворий зазнає розумових відхилень, апоплектичного удару, коми та помирає.

Спалахи сонної хвороби спустошували Африку на початку цього сторіччя. У період від 1902 до 1905 року від цієї хвороби поблизу озера Вікторія загинуло близько 30 000 чоловік. У наступні десятиріччя ця хвороба поширилася на Гану, Камерун й Нігерію. У багатьох селах нею заражалася третина мешканців, у результаті чого поставала необхідність евакуювати більшість населення з річкових долин. Невеликі групи медиків лікували сотні тисяч чоловік. І лише в кінці 1930-х епідемія вщухла й припинилася.

Нині ця хвороба непокоїть 25 000 чоловік щороку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 50 мільйонів чоловік у 36 країнах субсахарної Африки є під ризиком підхопити цю хворобу. Сонна хвороба, якщо її не лікувати, закінчується фатально, але лікарі винайшли ліки від неї. Недавно було розроблено новий препарат, що називається ефлорнітіном,— перший у своєму роді за 40 років.

Людина веде довготривалу війну проти мухи цеце та хвороби, котру вона розносить. У 1907 році Уїнстон Черчілль написав про кампанію усунення мухи цеце: «Люди безжалісно заплутують її у густі тенета». Але коли озирнутися у минуле, то стає очевидним, що Черчіллеві «густі тенета» мали великі дірки. У книжці «Засади паразитології» (англ.) пишеться: «За 80 літ винищування цеце у її популяції мало що змінилося».

Слово у захист

Американський поет Оґден Наш написав: «У мудрості своїй Бог муху захотів створити, але навіщо нам вона — забув він пояснити». Це правда, що Бог Єгова є Творцем усього, але достеменно зрозуміло, що він не забувається. Багато чого він залишає для наших досліджень. Але що сказати про муху цеце? Чи можна замовити слово за цю позірну негідницю?

Можливо, найсильніший аргумент у захист цеце — її роль у винищенні худоби лише сприяє збереженню африканської фауни. Велетенська частина Африки подібна до степів Західних Сполучених Штатів Америки, тобто ця земля може прогодувати необхідну людині худобу. Але через муху цеце свійські тварини знищуються трипаносомами, що не шкодять місцевим рослиноїдним тваринам.

Багато хто вважає, що якби не муха цеце, то розмаїтість африканської фауни вже давно б замінилася поголів’ями свійських тварин. «Я за цеце,— сказав Віллі ван Нікерк, радник Ботсванського заповідника.— Усуньте цеце, й наплодиться стільки худоби, що вона оббере Африку, перетворивши цей континент у велике пустище». Він додає: «Муха повинна жити».

Звісна річ, не кожен погоджується з ним. Такий аргумент звучить непереконливо для людини, котра дивиться, як її діти чи свійські тварини мучаться від трипаносомозу. Він теж не звучить переконливо для тих, хто каже: «Африці потрібно худоби, аби прогодувати людей».

А втім, поза всяким сумнівом, нам ще потрібно багато чого дізнатися про роль мухи цеце в природі. Отже, хоча й звинувачення проти неї здаються вагомими, але ще зарано проголошувати їй вирок.

Доречі, щойно залетіла до покою якась муха. Даруйте, але я мушу пересвідчитися, чи це, бува, не цеце.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 11]

Муха цеце: ©Martin Dohrn, The National Audubon Society Collection/PR