Листя маніоку — їжа на щодень для мільйонів

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

УСЕ почалося десь 1600 року, коли португальці завезли маніок до Африки із Південної Америки. Вважається, що батьківщиною маніоку є Бразилія, бо слово «маніок» походить з мови плем’я тупі, що живе в Бразилії в амазонській долині.

Африканці особливо цінують коріння маніоку, але що сказати про його темно-зелене листя? Дехто використовує його як засіб для лікування відкритих ран чи вітряної віспи. Однак для мільйонів мешканців Центральноафриканської Республіки та низки інших африканських країн це листя являє собою щоденний харч, бо з нього можна готувати смачну їжу. По суті, одним з перших слів, яких навчаються нові місіонери Товариства Вартової башти, є нґунза. Це смачне тушковане листя маніоку є національною стравою Центральноафриканської Республіки — стравою, котру обов’язково слід спробувати кожному відвідувачеві цієї країни.

Більшість європейців в Африці навіть не дивляться на їжу з цього листя, бо вважають, що це їжа для місцевих, а не для чужинців. Але що кажуть факти? У таких країнах, як Заїр, Сьєрра-Леоне й Центральноафриканська Республіка, це листя є головним продуктом харчування багатьох родин.

Коли ви подорожуєте повітрям чи по землі у Центральноафриканський Республіці, то вашим очам відкривається мальовнича зелена країна — дерева, кущі, степи, а між ними невеличкі лани маніоку зі своєрідним темно-зеленим листям. Кожне маленьке село оточене маніоковими грядками. Люди вирощують його на присадках, і навіть у столиці Банґі можна побачити маніок на кожному клаптику чи смужці землі поблизу вілли або біля дороги. Достеменно, це важливий харчовий продукт у цьому куточку землі.

Спробуйте нґунзи

Коли прибувають нові місіонери, то незабаром друзі запрошують їх на нґунзу. Це обід, неодмінною складовою частиною якого є відома страва з листя маніоку. Місцеві жінки знають, як смачно приготувати її. Схоже, що кожна жінка має власний рецепт. Перше, що матері навчають готувати своїх донечок,— так це нґунзу.

Вони із захопленням пояснюють, що це таке і як вони її готують. Жінки щасливі, коли ви запитуєте їх про цю місцеву страву. Насамперед вони розкажуть вам, що листя маніоку недороге, його всюди багато і що його можна збирати як у дощовий сезон, так і в сухий. За умов економічної кризи та інфляції листя маніоку відіграє важливу роль у харчуванні людей. І, будь ласка, не забувайте, що африканські родини переважно великі. Там є кому їсти. На приготування нґунзи слід затратити декілька годин. Листя повинне втратити свій гіркий присмак. Його дезінтоксикують традиційним способом приготування, до котрого входить товчення й тривале кип’ятіння.

Африканки люблять готувати нґунзу на пальмовій олії. Обов’язковим складником нґунзи повинна бути місцева темно-червона олія. І ця страва, приправлена ще й невеликою кількістю арахісового крему і, можливо, цибулею та часником, є неодмінним атрибутом щоденного родинного столу. Але що, коли ви запросили до себе гостей? У такому разі нґунза повинна бути особливою — такою, щоб запам’яталася гостям. Отже, господарка додасть до неї своїх улюблених складників: копченої риби чи копчений кавалок яловичини, до того ж багато часнику та цибулі з великою кількістю свіжого домашнього арахісового крему. Все це піде до одного великого казана. А далі потрібно терпіння й довгого варіння.

Нині наша господиня подасть нам нґунзу з рисом. Африканці й багато чужоземців залюбки ласують купкою рису, политою черпаком чи двома гарячої нґунзи. Додайте трішечки гострого стручкового перцю і у вас вийде те, що відоме за назвою нґунза. Склянка червоного вина дасть вам змогу дістати повне задоволення від нґунзи.

А чому б вам не покуштувати трохи нґукасси чи канди?

Коли їхати по країні із заходу на схід, можна помітити, що люди готують нґунзу за різними рецептами. А що сказати про нґукассу? Холодного дощового дня нґукасса, юшка чи тушкованка, приготовлена з усього, що на городі чи в садку, може бути якраз тим, що вам треба. Пальмова олія, банан, арахіс, солодка картопля, кукурудза й, звичайно ж, листя маніоку — все це вариться разом, але без солі, без жодної дрібки солі. У цьому й полягає секрет! Результат — смачна й поживна страва. А коли ви вирушаєте в далеку дорогу, візьміть зі собою канду. Її готують, подрібнивши листя маніоку разом з копченою рибою чи копченим м’ясом. Спосіб приготування канди такий: начинку загортають у листя маніоку й коптять декілька годин доти, доки все це не стане твердим. Ця страва зберігається довго, і її можна їсти разом з хлібом. Ідеально для мандрівників.

Коли ви відвідуватимете Африку, чому б вам не покуштувати маніоку? Спробуйте те, що залюбки їдять мільйони!