Навіщо він змінив пріоритети

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Дзвінка пташина пісня розітнула тишу. Полилася невгамовна кришталево чиста мелодія. Я остовпів зачарований. «Це соловейко!»— прошепотів Джеремі. Помаленьку ми обійшли гайок, щосили намагаючись побачити джерело цього натхненного співу. Врешті ми розгледіли в гущавині цю полохливу непоказну світло-коричневу пташку. «Як нам поталанило, що ми побачили її,— сказав Джеремі, коли ми вже йшли геть.— Мало хто бачив її».

Я ПРОВІВ цілісінький день з Джеремі, хоронителем 800-гектарного заповідника Мінсмір, що належить Королівському товариству захисту птахів (РСПБ) і розміщений у найсхіднішому місці Англії. Під час другої світової війни ця частина узбережжя Північного моря була затоплена з метою запобігти можливому вторгненню німецьких військ. З часом ділянка заросла очеретом і на затоплених пасовиськах почали оселятися болотні птахи. Найвидатнішою ж подією стало те, що 1947 року там оселилися чотири пари шилодзьобок, бо ці птахи не висиджували пташенят у Великобританії понад 100 років.

Згодом цим тереном почав опікуватись РСПБ, і нині він є заповідником міжнародного значення. Окрім зарослів очерету, у пташиному царстві є солонуваті й прісноводні лагуни (найбільша з них називається Скрейпом), кругляки, дюни, болота, луки, порослі вересом пустища, а також листяні та хвойні ліси. У заповіднику зареєстровано понад 330 видів птахів, і 100 з них розмножуються в ньому. Ця велика розмаїтість пташиного життя зумовлена головним чином наявністю міграційних маршрутів уздовж східного узбережжя, але свою частку внесла сюди також уміла організація заповідника.

«Я прибув сюди 1975 року,— сказав Джеремі,— бо в Мінсмірі тоді був непочатий край роботи. З 1966 року шилодзьобка стала символом і зрештою емблемою РСПБ. Нині до Мінсміру належить багато заповідників РСПБ, яких відвідують щороку майже 80 000 чоловік».

Початкові труднощі

«Я зацікавився птахами ще в школі,— вів далі Джеремі, коли ми прогулювалися з ним.— У школі я навчився окільцьовувати птахів та вивчив їхню міграцію. До кінця 60-х я окільцьовував від 12 000 до 20 000 птахів щорічно — це було моїм хобі. Трохи пізніше Кріс Мід з Британського орнітологічного тресту запропонував мені взяти участь у експедиції, яка вирушала в Іспанію з метою окільцьовувати транссахарських мігрантів. Ми використовували дуже густі чорні тенета завдовжки 6—18 метрів, що вільно підвішувалися й обережно розташовувалися на тлі дерев, аби птахи не помічали їх. Такі тенета не завдавали фізичної шкоди птахам, і коли ми їх забирали звідти, то закріплювали на їхніх лапках маленькі розпізнавальні кільця, переважно виготовлені з монель-металуa. Зняти кільце — це теж мистецтво. Той, хто окільцьовує птахів, ніколи потім не підкидає їх у повітря, як це інколи показують по телевізору. Він просто випускає їх, а вони відлітають, коли їм заманеться. Приміром, стрижі спочатку сідають на чийсь вовняний одяг, а відлітають лише через деякий час.

Це було захопливе заняття, задля котрого я вимушений був узяти відпустку на шість тижнів і котре обійшлось мені втратою роботи! У результаті цього я вирішив зробити собі перерву й знайти роботу, до котрої лежало б моє серце, а саме — охорона природи, особливо птахів. Я був у захопленні, коли 1967 року мене запросили на роботу до РСПБ».

Значення пташиних пісень та кличів

Як можна розпізнати птаха? Інколи візуально, але надійніше — по пісні чи кличу. У цьому плані Джеремі володіє особливим даром. Природознавець Дейвід Томлінсон у захопленні написав, що Джеремі «не лише розпізнає птахів по пісні, але й, клянусь, він може розпізнавати їх по тому, як вони вдихають повітря у паузах!»

Джеремі каже: «Птахи розмовляють. Кожен клич щось означає. Приміром, коли до шилодзьобок, чибісів, мартинів та червононіжок наближається хижак, усі вони видають свій особливий клич, але кожен клич означає одне: «Поблизу лис!» Я можу прокинутися від глибокого сну й одразу впізнати по пташиному кличу, де є лис. Але не забувайте, що лисиці теж мають чудовий слух. Ми дивувалися, чому одного року крячки не висиділи успішно виводок, але потім довідались, що лис почув звуки ще не вилуплених пташат. Як тільки він побачив, де вони є, одразу ж з’їв їх!»

Мистецтво спостерігати за птахами

Добрий птахознавець у Великобританії може щороку реєструвати 220 окремих видів птахів. Завзяті птахознавці, що змагаються у реєструванні місць оселення рідкісних птахів, можуть зареєструвати до 320 видів. Якщо вони знайдуть таке місце оселення, то цю новину одразу передадуть іншим, які теж хочуть побачити його. Джеремі задовольняється малим. «Я не поїду подивитися на рідкісний вид далі, ніж за десять миль,— зізнається він.— Фактично я лише тричі їздив дивитися на таких пташок, це були горіхівка, Tryngites subruficollis і дрохва — всі в радіусі десяти миль. Хоч я і знаю досить добре 500 видів птахів, все ж розумію, що це лише крапля в морі. У світі існує 9000 видів птахів!»

Коли ми роздивлялися болота через свої біноклі, Джеремі дещо зажурено додав: «Колись мені було важко уявити собі щасливіше й продуктивніше життя, ніж мої 16 років у Мінсмірі». Я повернувся до нього, і мені згадалася недавня стаття у лондонській газеті «Таймс». Там було сказано: «Мінсмір був вінцем його [Джеремі] досягнень, його життям». А тепер Джеремі залишав Мінсмір. Чому?

Зерна й зріст

Із самого ранку ми були свідками незвичайного шлюбного танку шилодзьобок. Джеремі відзначив: «Ця краса не могла виникнути у результаті якогось там процесу еволюції. Але я пам’ятаю, як декілька років тому мене запитали, чи я вірю в Бога, і я відповів: «Я ніколи не задумувався над цим питанням і не знаю, як у цьому пересвідчитися». Отже, коли мені запропонували зазирнути до Біблії, я охоче погодився. Я не мав щонайменшого поняття про неї і подумав, що втрачати мені нічого, я можу лише щось набути. Тепер, як наслідок того, про що довідався, я залишаю Мінсмір, аби стати повночасним проповідником».

Майкл, брат Джеремі, ось уже десять літ як є «піонером», так Свідки Єгови називають своїх повночасних служителів. Коли ми сіли за чашку чаю, Джеремі коротко розповів про свої плани долучитися до брата. «Мої колеги з повагою ставляться до мого вибору,— пояснив Джеремі.— РСПБ піклується про своїх робітників. Вони підтримали мене й навіть рекомендували на здобуття національної нагороди».

Однак я відчував до певної міри якийсь критицизм.

Зрівноважений підхід

«Більшість людей підтримали мене, але інші, на жаль, здається, мають хибний погляд на мою працю тут,— зізнається Джеремі.— Вони вважають, що найліпша охорона духовності полягає в спілкуванні з природою, турботі про фауну й флору — у праці в заповіднику. Вони казали мені, що таке життя найбільш наближене до райського, тож навіщо я покидаю його?

Вочевидь, ця праця має духовні аспекти, але вони — не те саме, що духовність. Духовність — це особисте надбання, тобто риса, для надбання якої потрібно часу. Вона вимагає спілкування з християнським збором і піклування про те, аби самому підбадьоритись і підбадьорювати інших. Інколи я відчував, що роблю те, проти чого застерігав нас Ісус,— служу двом панам. Тепер я розумію, що безпечне середовище існує лише у християнському зборі, а піонерування — це мій спосіб перебувати в ньому!»

Пріоритети піклування

«Зрозумійте мене правильно. Робота хоронителя захоплива й корисна, навіть якщо інколи є розчарування. Приміром, забруднення PCB та ртуттю у цьому природному середовищі досягає тривожного рівня, і ми навіть не знаємо, звідки воно береться, хоч і підозрюємо, що його приносять з собою вугріb. Але мої можливості вирівняти баланс дуже обмежені. Тут не має такої посади, як учений-еколог. Ми всі самотужки вчимось того, чого можемо. Нам потрібно керівництва. Лише наш Творець знає, як нам слід жити й турбуватися про Землю та велике розмаїття життя на ній».

Джеремі тихо підсумував свої почуття: «Я присвятив своє життя Єгові не для того, аби врятувати природу, він сам може це досконало зробити. За допомогою свого Царства він подбає, щоб ми керували природою так, як він сам цього хоче. Тепер я повинен поставити на перше місце проповідування доброї новини про Царство, якщо хочу дбати про свого ближнього».

Недавно я знову зустрівся з Джеремі. З того часу, як ми разом провели щасливий день у заповіднику, минуло три роки. Нині він живе за вісім кілометрів від свого улюбленого Мінсміру, успішно піонеруючи зі своїм братом. Але він сказав, що все ще зустрічає людей, яким важко його зрозуміти. Чи й ви належите до таких? Для Джеремі це була проста справа пріоритетів.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

На крилах пісні

Лише кожному десятому вдається побачити соловейка, котрого чує, але почута пісня незабутня. «Це чиста музика, досконала гармонія»,— написав Саймон Дженкінс у лондонській газеті «Таймс». Часто ця пташка співає безперестанку: одного разу було записано пісню тривалістю у п’ять годин і 25 хвилин. Чому її пісні такі унікальні? Гортань соловейка може утворювати чотири ноти за раз, у тому числі музично досконалі акорди. І це він може робити з затуленим дзьобом або ж повним їжі для своїх малят. Чому він так наполегливо виспівує? Деякі спостерігачі кажуть, що причина цього — щира радість. «Чи є у природі щось дивовижніше, ніж гортань соловейка?»— підсумовує Дженкінс.

[Відомості про джерело]

Roger Wilmshurst/RSPB

[Ілюстрація на сторінці 15]

Скріпка.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Geoff Welch

[Ілюстрація на сторінці 16]

Чорноголовий мартин.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Hilary & Geoff Welch

[Ілюстрація на сторінці 16]

Шило-дзьобка.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Рябоносий крячок.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Травник.