Долання прикрощів дислексії

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

«ЯКИЙ ваш номер телефону?»— запитує Джулі. На другому кінці лінії їй відповідають. Але символи, якими занотовує Джулі, зовсім не нагадують цифри.

«Вчителька порвала мій малюнок,— з прикрістю говорить Ванесса й додає:— Я не можу згадати, що вона сказала».

Дейвіду, що переступив поріг 70-річного віку, важко читати прості слова, котрі він опанував понад шість десятиріч тому.

Джулі, Ванессі й Дейвіду важко навчатися, і це завдає їм прикрощів. У них дислексія. Що спричиняє такий стан? Як дислексики можуть долати пов’язані з ним прикрощі?

Що таке дислексія?

Один словник визначає дислексію як «розлад здатності читати». Хоч і дислексія часто вважається розладом здатності читати, ним вона може не обмежуватисяa.

Українське слово «дислексія» походить від грецького дис, що означає «трудність з», і лексіс, що означає «слово». Дислексія також створює труднощі зі словами чи мовою. Дислексикам навіть важко сортувати щось по порядку, скажімо дні у тижні чи літери у слові. Дислексія, за д-ром Г. Т. Часті з Британського інституту дислексії, «є організаційна неспроможність, яка уражає оперативну пам’ять, сприйняття й координацію рук». Тому й не дивно, що ті, хто має дислексію, зазнають прикрощів від неї!

Розгляньмо приклад Дейвіда. Чому він, хоча раніше чудово читав і дуже любив це заняття, став потребувати допомоги своєї дружини, аби знову навчитися читати? Апоплектичний удар порушив ту ділянку Дейвідового мозку, що відповідає за мову, і це надзвичайно сповільнило його прогрес у читанні. Цікаво, що довші слова йому читати легше, ніж короткі. Попри набуту через удар дислексію, Дейвідова здатність говорити й гострота його розуму не зазнали змін. Людський мозок настільки складний, що дослідникам є ще багато чого довідатися про процеси, відповідальні за сприйняття та аналіз звукових і зорових даних.

З другого боку, у Джулі й Ванесси дислексія, пов’язана з процесом розвитку, що почала виявлятися в процесі їхнього росту. У цілому дослідники погоджуються з тим, що діти віком до семи-восьми років, у яких є нормальні розумові здібності, але нехарактерні труднощі, пов’язані з навчанням читати, писати (в тому числі граматично правильно), можуть бути дислексиками. Часто діти-дислексики пишуть дзеркальне зображення літери, яку вони намагаються скопіювати. Уявіть собі, наскільки прикро було Джулі та Ванессі, коли шкільні вчителі несправедливо затаврували їх тупоголовими, відсталими і ледачими!

У Великобританії від дислексії потерпає кожен десятий. А якщо люди не розуміють їхньої біди, то дислексикам від того ще гірше. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 14).

Що призводить до дислексії?

До труднощів, пов’язаних з навчанням, часто призводить поганий зір. Якщо відкорегувати дефект зору, то дислексія зникає. Декотрі з тих, кому важко вчитися читати, ліпше зосереджуються на словах, коли затуляють прозорою кольоровою закладкою ту частину тексту, яку в даний момент читають. Іншим це не допомагає.

Дехто, помітивши, що на дислексію страждають інші члени родини, дає генетичне пояснення цього нездужання. Журнал «Новий вчений» (англ.) недавно повідомив про дослідження, яке виявило «зв’язки між генами, відповідальними за такі автоімунні хвороби, як міґрень і астма та дислексія». Позаяк існує більша ймовірність того, що дислексики і їхні родичі страждатимуть від автоімунних хвороб, вчені вважають, що гени дислексії виникають у тій ділянці ґенома, котра містить ці хворобливі гени. Але, як зазначає соціальний психолог Роберт Пломін, дослідники «виявили лише хромосомну ділянку, а не ген, відповідальний за розлад читання».

Частина мозку, що контролює поставу, рівновагу і координацію рухів, називається мозочком. Дехто з учених уважає, що він теж відіграє певну роль у нашому мисленні й мові. Цікаво, що дослідники із Шеффілдського університету в Англії розробили тест на дислексію, пов’язаний з рівновагою й координацією. На їхню думку, хиби у мозочку компенсуються здоровими ділянками мозку. У цілому дітям не важко утримувати рівновагу, коли їм кажуть стояти непорушно, поставивши одну ступню перед другою й розвівши руки в боки. Але якщо їм затулити очі, то діти-дислексики хитатимуться значно більше, бо вони майже повністю покладаються на зір.

Ще інші дослідники вказують на те, що мозок дислексичних дітей має анатомічні відмінності. Як правило, у здорової людини задня ліва частина мозку трішки більша від правої, тимчасом як у дислексиків вони однакові. Інші ж твердять, що знайшли відхилення у розташуванні нервових клітин тих частин мозку, що відповідають за мову.

Але хоч би яка була причина виникнення дислексії, питання полягає в тому, як найліпше допомогти тим, хто має цю ваду?

Батьківська допомога

Дехто з батьків почувається винним за такий стан своєї дитини. Якщо такі почуття є і у вас, то не журіться, а візьміть до уваги те, що ніхто з нас не є досконалий і що до того ж усі ми різні. Зауважте, що так само як дитина-дальтонік потребує допомоги, аби навчитися жити з цим відхиленням, так цього потребує і дитина-дислексик. Ви, батьки, відіграєте важливу роль у навчанні вашої дитини.

Хоч і дислексії на даний час неможливо запобігти, як і неможливо її вилікувати, все ж її можна полегшити. Яким чином? Професор Т. Р. Майлс, автор праці «Розуміння дислексії» (англ.), радить батькам чітко визначити, що дитині дається найважче. Відтак вони можуть реалістично оцінити обмеження своєї дитини й те, чого від неї можна сподіватися. «Потрібно просити робите те, що вона може,— радить книжка «Читання й дитина-дислексик» (англ.),— але не більше». Батьки, тим, що ви будете співчутливими й підбадьорливими, особливо ж організовуючи відповідне навчання, ви намагатиметесь полегшити вплив дислексії на дитину й водночас знімете з неї напруження.

Допомога від учителів

Пам’ятайте: дислексія — це труднощі, пов’язані з навчанням. Тому вчителям слід відводити час для дитини-дислексика у класі й докладати зусиль, щоб допомогти їй. Ви можете зменшити прикре почуття дитини, якщо будете реалістичними у своїх вимогах до неї. Адже, зрештою, дитині-дислексику, можливо, буде важко читати уголос навіть коли вона виросте.

Не вражайте почуття дітей. Натомість хваліть їх за будь-який навіть незначний поступ і, звичайно ж, за всі їхні зусилля. Однак уникайте невдалих похвал. Професор Майлс рекомендує, аби вчителі, коли помічають певний прогрес в учня-дислексика, сказали йому: «Що ж, слід визнати, що ти зробив деякі помилки. Однак я все-таки хочу сказати, що ти виконав завдання добре; за минулий тиждень ти поліпшився, а з огляду на твої утруднення, такі результати є задовільними». Але якщо дитина не поліпшилась, він радить сказати так: «Це правда, те і те й далі дається тобі нелегко, подивімося, чи, бува, ми не знайдемо якогось іншого способу допомогти тобі».

Вважайте, щоб не висловлюватися зневажливо про читання дитини-дислексика. Що ж до книжок і читання, то намагайтеся зробити їх приємними для дитини. Яким чином? Як батьки, так і вчителі можуть пропонувати дитині водити закладкою, наприклад лінієчкою, там, де вона читає бо усі повільні читачі можуть відволікатися під час читання. Якщо дитина читає літери слів у неправильному порядку, то люб’язно запитайте: «Котра літера є першою?»

Уявіть, наскільки знеохочують дитину-дислексика часті зауваження вчителя математики, що її відповідь хибна. Наскільки було б ліпше дати їй трохи легшу задачу, щоб замість розчарування через неправильне розв’язання дитина відчула радість, розв’язавши задачу правильно.

«Головне для дислексиків,— сказав один фаховий вчитель,— це вчитися за допомогою усіх органів чуття». Поєднуйте зорові, слухові і дотикові сприйняття дитини, щоб допомогти їй навчитися читати чи писати слова правильно. «Учень повинен дивитися уважно, слухати уважно, звертати увагу на рухи своїх рук, коли він пише, і своїх уст, коли говорить»,— пояснює професор Майлс. Тоді дитина-дислексик зможе порівнювати форму літери із звуком і рухами руки під час писання. Аби допомогти дитині розрізняти літери, що спантеличують її, вчіть її починати писати ці літери з різного місця. Книжка «Читання й дитина-дислексик» (англ.) рекомендує: «В ідеалі кожна дитина [дислексик] мусить принаймні годину на день навчатися наодинці з учителем». На жаль, умови не завжди дозволяють робити це. А втім, дислексики можуть допомогти собі самі.

Самодопомога

Якщо ви дислексик, то пробуйте читати здебільшого тоді, коли ви найсвіжіші. Дослідники помітили, що учні-дислексики досягають добрих результатів, якщо вони читають приблизно півтори години, але після цього їхнє читання погіршується. «Регулярне, проте обмежене в часі щоденне читання, мабуть, буде кориснішим, ніж принагідне, але інтенсивне»,— зазначає книжка «Дислексія в коледжі» (англ.). Це правда, вам слід більше читати й писати. Але не опускайте рук.

Користуйтесь портативною друкарською машинкою або, що ще ліпше, текстовим процесором з програмою, котра допомагає перевіряти орфографічні помилки, яких ви припустилися. Разом з цим учіться організовувати дані й користуватися ними. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 13).

Слухайте книжки, записані на магнітофонні касети. До речі, цей і супутній йому журнал «Вартова башта» нині регулярно видаються на касетах багатьма мовами, також на касетах видано цілу Біблію.

Якщо ви, прочитавши інформацію в рамці, вважаєте, що маєте дислексію, то не приховуйте цього. Змиріться з цим фактом і зважайте на нього. Приміром, ви готуєтесь на співбесіду для працевлаштування. Вам, як і багато кому у напруженій ситуації, либонь, важко висловлюватися чітко й стисло. То чому б не прорепетирувати таку співбесіду заздалегідь?

Труднощів, спричинених дислексією, позбутися нелегко. Але мозок, надзвичайно дивовижний орган, компенсує їх. Отже, дуже малоймовірно, що ви постійно почуватиметесь незадоволеними. Джулі, Ванесса й Дейвід наполегливо працюють, аби подолати свої прикрі почуття. Ви можете наслідувати їхній приклад. Зрозумійте, що ваша особлива трудність не повинна зупинити вас у навчанні. Наполегливо намагайтесь правильно читати й писати. Це допоможе вам подолати прикрощі, спричинені дислексією.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 13]

Короткі поради для самоорганізації

Заведіть для особистих потреб:

• власну дошку оголошень

• табельний календар

• шуфлядку для паперів, з якими працюватимете

• папку

• щоденник і адресну книжку

[Рамка на сторінці 14]

Як виявити дислексію у дітей

Якщо ваша відповідь позитивна на три-чотири запитання для нижчеподаних вікових груп, то цілком можливо, що ваша дитина до певної міри є дислексиком.

Діти до 8-річного віку

Чи вони почали пізно розмовляти?

Чи їм все ще важко читати і правильно писати слова? Чи це дивує вас?

Чи у вас складається враження, що у всьому, крім читання і правильного написання слів, вони кмітливі й розумні?

Чи вони пишуть літери й цифри навпаки?

Коли щось підраховують, то чи потребують допомоги паличок, пальців чи значків на папері довше, ніж інші діти їхнього віку? Чи їм надзвичайно важко вивчити напам’ять таблицю множення?

Чи їм важко розрізняти, де правий бік, а де лівий?

Чи вони незвично незграбні? (Не всі діти-дислексики незграбні).

Діти від 8 до 12 років віку

Чи вони роблять незвичні орфографічні помилки? Чи вони інколи пропускають літери у словах або ж пишуть їх у неправильному порядку?

Чи вони роблять на перший погляд недбалі помилки у читанні?

Чи вони гірше розуміють прочитане, ніж діти їхнього віку?

Чи їм важко переписувати щось із класної дошки?

Коли вони читають уголос, то чи пропускають слова або рядки, чи, може, читають один і той же рядок двічі? Чи їм не подобається читати вголос?

Чи їм і далі важко пам’ятати таблицю множення?

Чи вони погано орієнтуються на місцевості, плутаючи правий бік з лівим?

Чи їм бракує впевненості у собі й вони мають низьке почуття власної гідності?

[Відомості про джерело]

(«Інформація для пізнання», англ., опублікована Британською асоціацією допомоги дислексикам, і «Дислексія», англ., видана Службою підтримки радіо й телебачення, 4-та програма телебачення, Лондон, Англія).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Аби ліпше зосереджуватися на читаному, тримайте закладку під рядком, який читаєте.