Пережити трагедію з підтримкою Єгови

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІСПАНІЇ

У ЛЮТОМУ цього року багато Свідків Єгови зі збору «Байлен» в Іспанії провели разом чудовий сонячний день у поближніх горах Сьєрра-Невада. Але лише за п’ять кілометрів від дому сталася трагедія. Автомобіль, що їхав назустріч, заїхав на їхню смугу і зіткнувся з автобусом. Відбувся вибух, і автобус охопило полум’я. Дехто з пасажирів встигнув вискочити з нього, але майже всі на задніх сидіннях задихнулися від диму і загинули.

У цій автокатастрофі втратило життя 26 Свідків, у тому числі четверо повночасних служителів і декілька дітей,— майже чверть збору «Байлен». Хуан Карлос, король Іспанії, виразив почуття більшості іспанців, коли послав таку телеграму мерові містечка Байлен: «Ми глибоко сумуємо з приводу цієї трагедії. Прийміть наше щире співчуття. Я прошу передати родинам загинулих наші найглибші спочування й підтримку у ці болісні хвилини».

Дехто з тих тисяч, що прибули на похорони, запитував себе: «Чому трапляються такі трагедії?» Відомо, що трагедії залежать від «часу і випадку» і можуть статися зі Свідками Єгови, як і зо всіма іншими людьми (Екклезіяста 9:11, 12, Москаленко). Однак Єгова обіцяє, що незабаром такі трагічні випадки підуть у забуття (Об’явлення 21:4, 5).

До Байлена поприїжджало багато працівників філіалу Свідків Єгови в Іспанії та тисячі Свідків з інших частин країни, аби розрадити й підтримати місцевих братів і сестер. Сум, що обгорнув родини Свідків, розділяли з ними теж мешканці Байлена та місцеві й регіональні посадові особи. Багато сторонніх людей були вражені силою духу місцевих Свідків.

«Я знаю Свідків багато років,— каже Антоніо Ґомес, мер містечка Байлен,— і хоч є агностиком, таки схиляюся перед вашою вірою. Коли трапилась ця автокатастрофа, то я одразу ж подумав, що ваша релігійна й людська єдність допоможе вам пережити трагедію легше, ніж іншим. Я бачу, що ціле містечко підтримує прибиті горем родини. Можливо, до того випадку люди неправильно сприймали вас, але хочу з радістю сказати, що їхнє ставлення змінилося. У вас є внутрішня сила, яку важко збагнути іншим, що не є Свідками».

Хосе Боррелл, міністр громадських робіт, котрий прибув на похорони як представник іспанського уряду, визнав: «Що можна сказати тим, хто практично в один момент втратив цілу родину? Для таких не може бути ліпшої потіхи, ніж та, яку вони самі знайшли у своїй вірі... У вас чудова віра».

«Утішайте... один одного»

Що вони «знайшли у своїй вірі»? Перш за все, вони знайшли потіху від Єгови, Бога «потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Попри усе своє горе, вони знайшли силу потішати один одного, беручи до серця Павлові слова до солунян: «Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного» (1 Солунян 5:11).

Дуже зворушувало те, що християнські брати й сестри (декотрі з них втратили аж восьмеро своїх рідних) відвідували інших пригнічених горем членів збору. «Коли ми дивилися один на одного, то ридали. Але крізь сльози ми нагадували собі про надію на воскресіння й відчували розраду»,— розповідав Франсіско Саес, головуючий наглядач, що втратив двох своїх єдиних дітей.

«Ми не занехаяли проповідницької діяльності, а зосередилися зокрема на відвідинах родичів загинулих в автокатастрофі, що не були Свідками, використовуючи брошуру «Коли помирає той, кого ви любите»,— сказав Франсіско і продовжив: — Особисто я хотів проповідувати, бо знав, що коли проповідуватиму іншим, то ліпше почуватимусь. І хоча я виходив зі слізьми, однак повертався додому розраджений».

Мешканці Байлена дуже доброзично відгукнулися на цю працю свідчення. Через тиждень після нещасного випадку Енкарна, що тужила через втрату двох дочок і чотирьох онуків, відвідала одну пані, з котрою недавно започаткувала біблійне вивчення. Перед тим Енкарна на підставі Біблії потішала цю жінку, чоловік котрої помер за чотири місяці до цієї трагедії. «Тепер нам потрібно потішати одна одну»,— сказала вона під час розгляду брошури «Коли помирає той, кого ви любите».

Одразу ж почала надходити підтримка від всесвітнього братства. «Цілий збір був вельми підбадьорений тисячами листів і телеграм, які ми отримували,— пояснював Франціско Капілла, секретар збору.— Місцева пошта мусила посилати щоденно просто до нас додому мікроавтобус з кореспонденцією. Ми дуже вдячні за любов і турботу наших братів».

Трагедія принесла надію

Чи можна в цій трагедії побачити й щось добре? Стародавній цар Соломон написав: «Серце мудрих — у домі жалоби» (Екклезіяста 7:4). Відповідно до цього принципу трагедія у Байлені змусила декого серйозніше задуматися над своїми стосунками з Богом. Фаустіно, невіруючий чоловік, що втратив через цю аварію двох із шести дітей, повідомив своїй дружині Долорес: «Я маю для тебе добру новину. Я розпочинаю вивчення Біблії, бо прагну побачитися зі своїми дітьми у новому світі».

Хоч і наші брати та сестри у Байлені нешвидко розвіють свою журбу, вони потішають інших і самі приймають потіху. Єгова зміцняє їх своїм духом за допомогою багатьох сповнених любов’ю братів і сестер. Ми й далі молимося за них до нашого небесного Отця.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Четверо загинулих.