Тендітні, зате відчайдушні мандрівники

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КАНАДІ

Вони надихають творчість малярı́в і поетів. Велике їх розмаїття проживає у вологих тропічних лісах. Чимало живе у лісистій місцевості, на полях і в преріях. Деякі види переносять холод на вершинах гір, інші — спеку в пустелях. Їх зараховують до одних із найкрасивіших комах у світі.

ПОЗА всяким сумнівом, ви знайомі з цією витонченою й граціозною істотою — метеликом. А втім, один тип метеликів зажив усесвітньої слави за свої дивовижні мандрівки. Цей тендітний, зате відчайдушний мандрівник називається данаїдою. Придивімося ж ближче до цього клейнода творіння та його неймовірних подорожей.

Витончений клейнод творіння

Уявіть-но себе на луці теплого, сонячного дня. Ви спостерігаєте за цими граціозними крилатими чудами, що пурхають тут і там серед польових квітів у безупинних пошуках їжі й питва. Замріть, простягши свою руку. Один з них прямує у вашому керунку. О, він хоче сісти вам на руку! Зауважте, як м’яко він приземляється.

А тепер роздивіться його зблизька. Зверніть увагу на пару напудрених, ніжних оранжевих крильцяток з чорним гравіруванням і вишуканою облямівкою. І ось така тендітна краса, що важить лише півграма й має розмах крил від восьми до десяти сантиметрів, здатна на довгі, напружені мандрівки.

Величні перельоти

Тимчасом як дехто каже, що з початком зими певні метелики мігрують на більші відстані, лише данаїда здатна на такі тривалі подорожі з точним місцем призначення й у такій великій кількості. Міграція данаїди й справді є феноменом метеликів. Розгляньмо деякі дивовижні подвиги цих відчайдушних мандрівників.

Восени вони залишають Канаду й летять на зимівлю до Каліфорнії чи Мексики за 3200 кілометрів. Вони минають великі озера, річки, долини та гори. Мільйони їх щасливо долітають до місця призначення, що високо в горах Сьєрра-Мадре Центральної Мексики.

Такі польоти особливо дивовижні з огляду на те, що молоді метелики ще ніколи не вирушали в таку подорож і ніколи не бачили місця своєї зимівлі. Але вони безпомилково орієнтуються в просторі й знають час, коли мають прибути на зимівлю. Як їм це вдається?

У журналі «Кенейдіан джіоґрефік» пишеться: «В їхніх маленьких скромних мозочках явно є якась складна генетична програма, можливо, визначення кута падіння сонячних променів, як це роблять бджоли, чи орієнтація за допомогою магнітних полів Землі, як, здається, це роблять птахи. А наприкінці своєї подорожі вони, можливо, орієнтуються по конкретній температурі та вологості. Але вчені досі не мають конкретної відповіді». Як і у тварин, згаданих у біблійній книзі Приповістей, «у них є інстинктивна мудрість» (Приповістей 30:24, НС).

А ще данаїди є чудовими літунами. Вони планерують зі швидкістю близько 12 кілометрів за годину, злітають угору зі швидкістю 18 кілометрів за годину, а той, хто намагався спіймати котрогось із них, знає, що вони пурхають навіть швидше — 35 кілометрів за годину. Вони найефективніше використовують свої крила і навіть долають опір західних вітрів, коли летять на південний захід до свого місця призначення. Вдаючись до складних стратегій польоту, вони реагують на зміни швидкості й напрямку руху вітру. Подібно як планерист чи яструб, вони злітають за допомогою висхідних потоків теплого повітря. За одним джерелом, данаїди щодня долають 200 кілометрів. Летять вони лише вдень. Увечері вони влаштовуються на ночівлю, причому часто на одні й ті самі місця щороку.

Вчений Дейвід Ґібо з Торонтського університету з’ясував, що данаїда планерує в повітрі не випадково. Він каже: «Я вважаю, що ці метелики змушені використовувати вітер у значно складніший спосіб, ніж перелітні гуси». Їхній режим змахування крильцями, планерування й харчування дає їм можливість долетіти до Мексики з достатнім запасом товщу, аби перезимувати й навесні розпочати політ на північ. Професор Ґібо також каже: «Планерування є причиною успішної довгої мандрівки, в кінці котрої вони почуваються міцними й здоровими».

Масова міграція

Людям уже давно було відомо, що данаїди на заході від Скелястих гір мігрують на південь і зимують у Каліфорнії. Вздовж південного узбережжя Каліфорнії вони обліплюють сосни та евкаліпти. Але кінцевий пункт міграцій великих популяцій данаїд у Східній Канаді довго залишався загадкою.

Однак 1976 року цю загадку було розгадано. Врешті-решт було виявлено їхнє місце зимівлі — лісові вершини гір Сьєрра-Мадре в Мексиці. Мільйони метеликів густо обліплюють гілки та стовбури високих сіро-зелених хвойних дерев. Те разюче видовище й далі принаджує й чарує відвідувачів.

Одним з найліпших місць у Канаді, де можна побачити багато данаїд, є Національний парк Пойнт-Пілі (провінція Онтаріо), де вони гуртуються, готуючись до міграції на південь. Пізнього літа вони скупчуються у цій південній частині Канади, чекаючи на північному узбережжі озера Ері сприятливої температури та вітру, й аж тоді вирушають на південь до місця зимівлі в Мексиці.

Кінцевий пункт

Покидаючи Пойнт-Пілі, вони перелітають з острова на острів через озеро Ері, а відтак починають свою довгу мандрівку через континентальні Сполучені Штати Америки. По дорозі до них приєднуються інші групи данаїд. Підраховано, що високо в горах на північний захід від Мехіко на зимівлю збирається сто мільйонів особин.

Шляхи інших міграцій пролягають через Флориду та Карибське море, кінцеві ж їхні пункти ще не відомі, здогадно вони повинні бути на півострові Юкатан чи у Гватемалі. Чи то в Мексиці, чи в інших місцях зимівлі, данаїди згруповуються на декількох порівняно невеличких клаптиках гірського лісу.

Комусь може здатись, що в результаті своєї довгої подорожі до місця зимівлі вони потрапляють на вакації на теплі, сонячні луки. Але це не так. Поперечна Вулканічна Сьєрра, куди вони прямують, є холодною. Проте клімат на вершинах гір — якраз те, що їм треба для зимівлі. Він достатньо холодний, аби вони могли провести весь час у стані майже повної бездіяльності, що продовжує їхнє життя до восьми-дев’яти місяців і уможливлює політ до Мексики, проведення там зими й початку подорожі назад. От такі собі вакації.

Прихід весни активізує данаїд знову. День довшає, і метелики починають пурхати на сонечку, паруватися, а відтак вирушають назад на північ. Побутує думка, що дехто з них повертається назад, але загалом улітку в Канаді та північній частині Сполучених Штатів Америки можна побачити лише їх нащадків. Три чи чотири покоління (яєчка, гусениці, лялечки й метелики) поступово пересуваються по континенту на північ. Самка, завантажена сотнею й більше запліднених яєць, пурхає серед польових квітів і відкладає по яєчку за раз з нижнього боку молодих, тендітних листочків молочаю. Так цей цикл продовжується, і мандрівка до літнього місця перебування данаїди триває.

Авжеж, данаїда — унікальна комаха. Який же привілей людина має спостерігати й вивчати її життя! Однак не дивно, що місце зимівлі данаїди в Мексиці, яке так довго залишалося загадкою, а також її кінцевий пункт у Каліфорнії опинилися під загрозою від створених людиною підприємств. Коли вважати, що ці тендітні чудові створіння повинні знайти собі інше місце, то це може призвести до їхнього вимирання. Похвально те, що робляться спроби захистити їх від такої можливості. Як добре буде, коли обіцяна Творцем райська земля, котра тепер уже дуже близька, гарантуватиме цим тендітним, зате відчайдушним мандрівникам безпечний притулок!

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Метелик: Parks Canada/J. N. Flynn

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Сторінка 16 вгорі й унизу: Parks Canada/J. N. Flynn; посередині: Parks Canada/D. A. Wilkes; сторінка 17 вгорі: Parks Canada/J. N. Flynn; посередині й унизу: Parks Canada/J. R. Graham