Погляд Біблії

Зміцнювальні узи любові

У 1978 році сильні штормові хвилі в північній частині Атлантичного океану зі силою вдарялися у фешенебельний океанічний лайнер «Квін Елізабет 2». Хвилі, заввишки у десятиповерховий будинок, розбивалися об корабель, якого жбурляло, немов корком. На судні поперекидалися всі меблі, а пасажири не могли втриматися на ногах. Цікаво, що із 1200 пасажирів дехто зазнав лише незначних ушкоджень. Корабель уцілів завдяки добрій конструкції, надійному матеріалові й сумлінній праці робітників під час його будування.

Багато сотень років тому інший корабель пережив подібний шалений шторм. На борту того корабля був апостол Павло й ще 275 чоловік. Боячись, що сильний шторм може розбити корабель, моряки почали добирати «засобів допоміжних», скажімо, спускати під корабель з одного боку до другого линви чи ланцюги, аби зв’язати докупи дерев’яні дошки корпусу цього торгового судна. Усі пасажири на борту врятувалися, але сам корабель розбився (Дії апостолів, 27-й розділ).

Інколи через знегоди у житті ми почуваємось, наче перебуваємо на кораблі, котрого кидають штормові хвилі. Хвилі відчаю, розчарування й депресії можуть захлеснути нас, до краю випробовуючи нашу любов. Аби витримати такий шторм і не розбитися, нам також потрібно «засобів допоміжних».

Коли виникає шторм

Біблія багато пише про віру й витривалість апостола Павла. Він служив зборам ранніх християн (2 Коринтян 11:24—28). Павлові досягнення у Господній праці чітко засвідчують його палку любов до ближніх та тісні взаємини з Богом. А втім, Павлове життя не завжди було спокійним плаванням. Він як у прямому, так і в переносному розумінні переживав багато штормів.

За життя Павла, коли на корабель налітав бурхливий шторм, виживання пасажирів і збереження корабля залежали від майстерності кораблеводіння екіпажу й від міцності самого корабля. Подібні ситуації були в Павла, коли він потрапляв у символічні шторми. Хоч і Павло витримував фізичні злигодні, ув’язнення й тортури, найсуворіші шторми, які загрожували його духовній і емоційній рівновазі та здатності любити, походили з християнського збору.

Приміром, Павло невтомно працював, аби сформувати збір у Коринті. Його спілкування з коринтянами дало йому змогу розвинути ніжні почуття до отари. Павло навіть сказав, що він є батьком для них (1 Коринтян 4:15). Однак попри усю його любов та наполегливу працю в цьому зборі, дехто в Коринті погано відгукувався про Павла (2 Коринтян 10:10). Наскільки ж це, мабуть, його знеохочувало з огляду на все, що він зробив, та на його саможертовність!

Як могли ті, що отримували від Павла незміренну любов, бути такими жорстокими й погордливими? Павло, либонь, почувався розбитим, немов корабель у полоні шторму. Йому було б набагато легше опустити руки і вважати, що всі його зусилля звелись нанівець, чи просто озлобитися! Але що загалом скріпляло Павла? Що вберегло його від «аварії» розчарування?

Зміцнювальна сила любові

Павло недвозначно поінформував своїх читачів про те, звідки він черпав міць та стимул. Він написав: «Христова любов спонукує нас» (2 Коринтян 5:14). Павло вказав на особливе джерело сили та спонук. Непереборна спонукальна сила — це «Христова любов». Один біблеїст відзначив стосовно цього біблійного вірша: «Павло не говорить, що наша любов до Христа спонукує нас непохитно виконувати своє служіння... Бо це б означало зупинитися на півдорозі. Наша любов до Христа стимулюється й підживлюється його любов’ю до нас». (Курсив наш).

Христова любов, яку він виявив тим, що погодився на жахливу смерть на стовпі мук і таким чином віддав своє досконале життя як викуп, аби врятувати усе віруюче людство, спонукувала, стимулювала й змушувала Павла продовжувати служити в інтересах Христа та Христового братства. Отже, Христова любов контролювала Павла, утримуючи його від себелюбства й спрямовуючи його мету на служіння Богові та ближнім.

Справді-бо, джерелом наших спонук вести вірне християнське життя є Христова любов. Коли ми постаємо перед випробовуваннями, що можуть послабити нас фізично, емоційно й духовно, то непереборна сила Христової любові настільки нас зміцнює, що ми в стані зносити такі обставини, за яких людина з меншими спонуками не витримала б. Вона дає нам силу зносити випробовування.

Ми не можемо покладатися на свої недосконалі почуття як на спонукальну силу. Це особливо справджується тоді, коли наші випробування з’являються у результаті розчарувань чи відчаю. З другого боку, Христова любов має силу підтримувати нас у служінні й стимулювати, незважаючи на особисті випробовування. Христова любов допомагає християнам зносити більше, ніж це припускають інші й, можливо, ми самі.

Більш того, позаяк Христова любов непохитна, то її сила ніколи не ослабне. Вона є тією спонукальною силою, що ніколи не гасне й не колихається. «Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8). Вона допомагає попри різні обставини вірно наслідувати його.

Емоційні випробовування здатні розбити нас. Тому наскільки ж важливо нам роздумувати над любов’ю, котру Христос виявив до нас. Христова любов скріпляє нас. Його любов допомагає нам уникати, так би мовити, корабельної аварії віри (1 Тимофія 1:14—19). Крім того, Христова любов спонукує нас виконувати усе, що можемо, аби прославляти того, хто уможливив вияв Христової любові, а саме Бога Єгову (Римлян 5:6—8).