Молоді люди запитують...
Чому Бог дозволяє, щоб траплялося лихе?
ЛІДІЯ була ще тільки підлітком, коли в її країні, колишній Югославії, вибухнула війна. «Багато днів і ночей я провела у темній криївці,— пригадує вона.— Часто я відчувала велику спокусу вибігти надвір, навіть якщо це означало, що мене вб’ють! Перед війною ми мали все, чого душа забажає, а тепер були щасливі, що взагалі живі».
Незабаром воєнні злигодні завдали Лідії удару духовно. Вона розповідає: «Тижнями ми не могли проповідувати й відвідувати зібрання. Я справді думала, що Єгова занедбав нас. Я питала себе: «Чому ж він не допомагає нам тепер?»
Війни, злочинність, насилля, хвороби, катастрофи, нещасні випадки — таке може випасти навіть на долю юних. І коли трагедія зачепила тебе особисто, тоді ти, природно, дивуєшся: «Чому Бог дозволяє, щоб траплялося лихе?»
Божих людей у давні часи теж тривожили подібні питання. Наприклад, коли пророк Авакум бачив жалюгідний стан справ серед Божого народу, він голосив: «Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: «Насильство!» та Ти не спасаєш! Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку?» (Авакума 1:2, 3). Декотрі молоді християни сьогодні переживають подібні моральні страждання.
Візьмімо, для прикладу, почуття однієї молодої християнки після несподіваної смерті її батька. Вона каже: «Я не тямила себе, репетувала через вікно й кричала на Бога Єгову. (...) У всьому я звинувачувала його. Як це могло статись? Тато був колосальним батьком і ніжним чоловіком, і невже Єгові байдуже, що таке трапилось?» Деяке сум’яття, почуття болю й навіть гніву є нормальними у такій ситуації. Пам’ятайте, що й вірний пророк Авакум також був стривожений тим, що допускається існування зла. А втім, якщо людина не перестає плекати почуття гіркоти, то це небезпечно. Врешті може вийти так, що «на Господа вона серцем гнівається» (Приповістей 19:3, Хом.).
Як же тобі у такому разі не піддатися почуттям гніву й гіркоти? По-перше, ти мусиш розуміти, звідки походить зло.
Лихе походить не від Бога
Біблія ясно дає зрозуміти, що Бог ніколи не мав на меті, щоб ми так страждали. Першу пару людей він помістив у рай, де не було болю й страждань (Буття 1:28). Безумовно, ти добре знаєш, як усе повернулося на гірше: невидиме духовне створіння, котре пізніше стало відоме як Сатана Диявол, намовило Адама та Єву не послухатися Бога (3-й розділ Буття; Об’явлення 12:9). Піддавшись цій намові, Адам прирік усіх своїх нащадків на гріх та його згубні наслідки (Римлян 5:12).
Ясно, що то не Бог навів зло на людськість, а сама людина (Повторення Закону 32:5; Екклезіяста 7:29). Усе те погане, що доводиться переживати людям нині,— хвороби, смерть, війни, несправедливість,— стало результатом свідомого Адамового непослуху. Крім того, всі ми підлягаємо тому, що Біблія називає «часом і нагодою» (Екклезіяста 9:11). Як із злими, так і з праведними трапляються непередбачені випадки й трагедії.
Чому Бог допускає зло
Хоча й відрадно знати, що Бог не є джерелом зла, все-таки може поставати запитання: «Чому ж Бог допускає, щоб зло далі існувало?» І воно знову ж таки має безпосередній зв’язок зі спірними питаннями, порушеними в Едемі. Бог сказав Адамові, що коли він не послухається, то помре (Буття 2:17). Диявол, однак, сказав Єві, що, скуштувавши плід із забороненого дерева, вона не помре! (Буття 3:1—5). Фактично Сатана зробив Бога обманщиком. А ще зі слів Сатани випливало, що людині буде ліпше, коли вона все вирішуватиме сама й коли Бог не казатиме їй, що вона має робити!
Бог не міг злегковажити такими звинуваченнями. Чи випадало тобі колись бачити, як твій однокласник пробує підірвати авторитет учителя? Якщо вчитель закриє на це очі, то й інші учні можуть вийти з-під контролю. Подібно якби Єгова не прийняв виклику Сатани, то почався б усесвітній хаос. Але він прийняв його, дозволивши людині брати за приклад спосіб дій Сатани. Чи дістає людина задоволення від обіцяної Сатаною незалежності, що подібна до Божої? Ні. Сатанське правління принесло хаос і нещастя, підтвердивши, що Сатана є ганебним брехуном!
Чи дозволить Бог, щоб зло існувало повіки? Ні. Щоб залагодити спірні питання, порушені Сатаною, Бог незабаром покладе край усьому злу (Псалом 37:10). Але як нам давати собі раду тим часом?
Спірне питання, яке торкається й тебе
Перш за все, усвідом, що це спірне питання між Богом і Сатаною торкається зокрема тебе! Яким чином? Візьмімо до уваги біблійну книгу, названу іменем праведного чоловіка Йова. Коли Бог вказав на Йова як на взірець вірного поклонника, Сатана відповів: «Чи ж Йов дармо боїться Бога?» (Йова 1:9). Справді-бо, Сатана доводив, що, коли йому буде дозволено застосувати тиск, він зможе відвернути від служіння Богові кого завгодно з людей! (Йова 2:4, 5).
Тому Сатана зводить наклепи на всіх богобійних людей. Він зводить наклепи й на тебе. Однак у Приповістей 27:11 говориться: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто». Так, коли ти служиш Богові попри всі страждання й труднощі, то фактично допомагаєш довести, що Сатана є брехуном!
Звичайно, опинившись у важкій ситуації, думати про спірне питання нелегко. Діана, котрій було тільки десять років, коли померла її мама, каже: «Я боялась, що через важкі переживання у своєму житті я можу огрубіти чи озлобитися». Проте знаття того, чому Бог допускає існування зла, допомогло їй виробити здоровий погляд на свої утруднення. Тепер вона каже: «І хоча в моєму житті є багато такого, з чим мені важко давати собі раду, рука Єгови завжди зі мною».
Діана нагадує нам дуже важливий факт: Єгова не сподівається від нас того, щоб ми самотужки зараджували собі з нашими утрудненнями. Псалом 55:23 запевняє нас: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» Котойо, молода дівчина, пересвідчилася у правдивості цього вірша. На її долю випала трагедія: її батьки загинули під час землетрусу 1995 року, який стався у Кобе (Японія). Говорячи за себе та своїх молодших братів і сестер, вона каже: «Нам під силу все це зносити, бо моя мама вчила нас покладатися на Єгову».
А як же Лідія, молода дівчина, згадана на початку цієї статті? З часом вона усвідомила, що Єгова зовсім не покидав її. Тепер вона каже: «Єгова завжди був поруч. Він вів нас і скеровував наші кроки».
Єгова — велелюбний і турботливий Бог
Ти також зможеш відчути Божу допомогу, коли тебе спіткає лихо. Чому? Тому що Єгова турбується про тебе! І хоча він допускає, що з добрими людьми трапляється лихе, він також з любов’ю потішає (2 Коринтян 1:3, 4). Один зі способів, якими він це робить, є християнський збір. Там ти можеш знайти ‘приятелів, більше від брата прив’язаних’, котрі можуть зміцнити тебе у скрутний момент (Приповістей 18:24). Котойо пригадує: «Відразу ж у перший день після землетрусу ми пішли туди, де збиралися брати, і там отримали підбадьорення та речі першої необхідності. Це вселило в мене почуття захищеності. Поки у нас є Єгова й брати, поти я відчуваю, що ми все зможемо витримати».
Оскільки Єгова знає тебе як особистість, він також може подбати про задоволення твоїх потреб, коли тебе спіткає якесь нещастя. Деніел розмірковує над тим, як він пережив смерть свого батька: «Єгова стає тобі батьком, а в його організації є духовні чоловіки, з яких можна брати приклад. Єгова завжди дає відповіді на мої запитання, які я, природно, обговорював би з татом». Діана подібно відчувала ніжну турботу Єгови після смерті її матері. Вона каже: «Через старших, духовно зрілих осіб, від котрих я одержувала підбадьорення, настанови й поради, він скеровував мене у правильне русло й щоразу допомагав мені пережити занепад духу».
Звісно, переживати якесь нещастя — річ не з приємних. Але нехай тебе потішає знаття того, чому Бог допускає все це. Постійно нагадуй собі, що Бог дуже скоро розв’яже цю проблему. Більше того, всі сліди тих нещасть, які нам доводиться переживати тепер, врешті будуть стерті! (Ісаї 65:17; 1 Івана 3:8). Користуючись усім тим, чим Бог спомагає нас у недолі, ти можеш робити зі свого боку все, щоб довести: Сатана є брехуном. З часом ‘Бог кожну сльозу з очей твоїх зітре’ (Об’явлення 21:3, 4).
[Ілюстрації на сторінці 19]
Незабаром Єгова покладе край усьому лихому.