Австралійський журавель, казуар, ему та ябіру. Дивні птахи Австралії

Від нашого кореспондента в Австралії

БЕЗКРИЛИЙ казуар, озброєний страшними пазурами, вважається найнебезпечнішим птахом у світі; він може наскакувати, копати та дерти щось з надзвичайною силою. Його родич ему, подібний до нього за формою й так само озброєний, не потребує крил; він бігає, як вітер. У своєму танку австралійський журавель славить геніальність свого Творця й Хореографа. Коли високий і стрункий ябіру повагом ступає, він є зразком пташиної гідності та зрівноваженості. Коли не подивишся на клинохвостого орла, чи то під час його лету, чи коли він чатує на здобич, завжди видно, що це — повітряний мисливець. Кожен з цих чудових птахів є дивом творива. Тож, просимо, знайомтесь...

Барвистий казуар — друг тропічних лісів

Південні, або двоборідкові, казуари, масою від 30 до 60 кілограмів, є чудовими, але самотніми птахами. Вони поширені у густих тропічних лісах Північно-Східної Австралії та Нової Гвінеї. Висотою вони близько двох метрів, самиця більша за самця і має яскравіше оперення, що незвично для птахів, тож самці по закінченні шлюбного періоду мудро намагаються триматись подалі від самиць. Після парування самиця відкладає блискучі зелені яйця, але потім іде собі, залишаючи самця висиджувати їх і турбуватися про виводок. Потім вона парується з іншими самцями й залишає їм теж по кладці яєць!

Однак знищення лісів згубно впливає на казуарів. Аби збільшити їх кількість, у Біллабонзькому заповіднику поблизу Таунсвілла (штат Квінсленд) було введено в дію програму, за котрою птахів утримують і розводять, а після того, як вони досягають зрілості, випускають на волю. Хоча казуари є всеїдними, однак головним чином вони живляться плодами, котрі заковтують цілими. Таким чином насіння сотень видів рослин переноситься у нутрощах птахів неперетравленим та розповсюджується у захисних і поживних шматках добрива. За словами фахівців, вірогідно, що існування у заповіднику багатьох видів рослин залежить від існування казуарів. А втім, чи цей птах становить небезпеку для людини?

Лише для нерозумної людини, яка підходить занадто близько. У дійсності люди становлять більшу загрозу для казуарів, а не навпаки. Коли в тропічному лісі западають сутінки, можна почути низький гортанний звук — це птах попереджає вас, що він недалеко. Візьміть до уваги це попередження й не підходьте ближче. Імовірно, що птах втече через підлісок, захищаючи голову своїм твердим «шоломом». Але якщо птах оточений, поранений або ж захищає молодняк, то він може напасти на вас, коли ви підійдете занадто близько.

Ему — мандрівник і національний символ

Ему є близьким родичем казуара, він трохи вищий від нього. Ему поширений майже у всіх малонаселених місцевостях Австралії. Серед птахів лише страус більший, ніж ему. Цей полохливий птах має міцні ноги, що допомагають йому розвинути швидкість близько 50 кілометрів за годину, і на кожній нозі ему, як і в казуара, є три страшних кігті. Однак, на відміну від свого сусіда, ему є кочовим мандрівником і рідко буває агресивним. Він їсть практично все: гусінь, капусту й навіть старі черевики! Коли самиця ему відкладає свої темно-зелені яйця, переважно 7—10, але часом і до 20 штук, вона, як і казуар, доручає самцю висиджувати й виховувати пташенят.

Зустріч з європейцями завдала ему великої шкоди. Поселенці швидко винищили їх на Тасманії. А на материку через свою любов до пшениці ему вважався шкідником і став жертвою нещадних мисливців. Все ж, незважаючи на нестримне винищування, кількість ему надзвичайно швидко поновлювалася, так що в Західній Австралії 1932 року цим птахам була оголошена війна. Уряд викликав армію й два літаки з кулеметами! Хоча ему не славиться своїм розумом, він виграв бій. Наслідком «війни» було публічне посміховисько і політичний сором; десять тисяч пострілів, а вбито — щонайбільше кілька сотень птахів. Але у наступній війні на виснаження — ему проти подвійного нападу: найманих мисливців та уряду, який безкоштовно виділив зброю для фермерів,— ему не змогли утримати свої позиції.

Однак сьогодні ему є національним символом. Цей птах навіть зображений на гербі Австралії навпроти кенгуру, тож ему може спокійно мандрувати по скребу. Найгіршим ворогом ему є посуха. Нині ему навіть розводять експериментально на фермах задля різних продуктів — цілком пісного м’яса, міцної довгочасної шкіри, пір’я та олії, котру добувають з жирової прокладки на грудях птаха. Це є запасом жиру птаха, що пояснює, чому м’ясо ему є цілком пісним.

Ви любите танцювати?

Можливо, ні, але австралійський журавель напевно любить. У своїх «танцювальних залах» поблизу води «[ці сірі журавлі] у будь-якій кількості, від однієї пари до десятка,— говориться у книжці «Водяні птахи Австралії» (англ.),— шикуються чітко один навпроти одного й заводять свій танок. Похитуючись, вони виступають вперед на своїх ногах-ходулях з напіврозгорнутими крилами. Вони вклоняються, витягують свої шиї, підходять вперед і відходять назад, курликаючи і ніжно посвистуючи. Коли-не-коли птах зупиняється, закидає назад свою голову й голосно кричить. Також часом птахи підстрибують вгору на кілька метрів і плавно опускаються на широких чорних з сірим крилах. Іноді австралійські журавлі підкидають гілочки або траву, а потім намагаються піймати їх або настромити на свої дзьоби». Такий танок є незабутнім видовищем, адже птахи дуже великі, до одного метра висотою і з розмахом крил десь у два метри!

Тоді як багато видів птахів влаштовують такі покази залицяння у шлюбний сезон, австралійський журавель, один з найбільших з усіх журавлів, є завзятим танцюристом цілий рік. По суті, назва цього птаха англійською мовою походить від імені відомої танцюристки Буралґи з легенди аборигенів. Вона відхилила залицяння злого мага. І він за це перетворив її в граціозного журавля.

Ябіру — єдина лелека в Австралії

Ябіру, або чорношиїй лелека,— болотяний птах, він поширений на задушливих узбережжях у північній та східній частинах Австралії. (Південноамериканський ябіру належить до іншого виду лелек). Ябіру — стрункий птах з ногами довжиною 130 сантиметрів і яскравим оперенням, тож його неможливо переплутати з іншим птахом з безлічі мешканців боліт. Стоячи на мілководді, він встромляє свій довгий сильний дзьоб у воду з такою силою, що мусить різко напіврозгорнути свої крила, щоб амортизувати силу удару.

А які могутні його крила! Ябіру розгортає свої крила, довжина яких від кінчика до кінчика близько 2 метрів, а крайні розчепірені пера нагадують пальці, і починає повільно колами здійматися у височину, поки не перетвориться в хрестик у небі. Авжеж, ябіру на лету, з довгими крилами, шиєю та ногами, на тлі великої червоної кулі призахідного екваторіального сонця для багатьох є улюбленим символом болотистих місцевостей Північної Австралії.

Клинохвостий орел — цар неба

Дме сильний вітер, який змусив усіх інших птахів спуститися з неба на землю, а біля скелястої вершини гори Вікторія ширяє у небі клинохвостий орел. Письменник Дейвід Голлендс бачив незабутній акробатичний номер. «Орел майже нерухомо завис у повітрі,— пише він,— почуваючи себе цілком добре за такої негоди. (...) Потім я побачив, як він почав стрімко падати, склавши свої крила. Він падав сотню метрів, потім дуже легко розгорнув крила і рвучко здійнявся вгору майже на таку саму висоту, з якої почав своє падіння... він почав летіти горизонтально, перевернувся через крило, тоді піднявся вище [і] знову й знову падав вниз, майже торкався землі й ширяв угору і це було захопливим видовищем».

Цього сильного монарха неба з розмахом крил у два з половиною метри й хвостом, що дуже нагадує клин, неможливо сплутати з іншим австралійським птахом. Його пазурі можуть вчепитися з силою в три тонни! Однак був час, коли на клинохвостого орла дивилися, лише цілячись з рушниці. Цей австралійський орел переслідувався за те, що іноді міг вкрасти ягня, так само як і його родич, американський білохвостий орлан, немилосердно відстрілювався задля захисту лососевого та хутряного промислу. «Не багато інших хижих птахів у світі,— говориться в книжці «Хижі птахи» (англ.),— переслідувалися так жорстоко, як клинохвостий орел... Майже 100 років він вважався шкідником... і за його вбивство призначалися грошові винагороди».

З роками, однак, звинувачення з орла було знято. Виявилося, що його головним продуктом харчування є дикі кролики та іноді місцеві тварини, в тому числі малі кенгуру, часом вдвічі тяжчі за птаха. Це відкриття нарешті поклало початок дружбі людини з орлом та надало птахові законну охорону.

Авжеж, наскільки складною, прекрасною й важливою частиною життя на землі є птахи! З часом ми починаємо це усвідомлювати, але нерідко мудрість приходить запізно, після того як жадібність і невігластво вже зробили свою справу. Але як потішає те, що коли прислухатися, то навіть тепер можна почути курликання, цвірінькання, свист, сокотіння, щебет, тілікання, крякання, пронизливий крик у небі, в лісах та на болотах цієї прекрасної планети!

[Ілюстрації на сторінці 16]

Австралійський журавель.

Казуар.

[Відомості про джерело]

Ліворуч і внизу: Australian Tourist Commission (ATC); вгорі посередині та праворуч: Billabong Sanctuary, Townsville, Australia

[Ілюстрації на сторінці 17]

Орел.

Ему.

Ябіру.

[Відомості про джерело]

Пташенята орла і голова ему: Graham Robertson/NSW National Parks and Wildlife Service, Australia; орел на лету: NSW National Parks and Wildlife Service, Australia; ему з пташенятами і ябіру: Australian Tourist Commission (ATC)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Ліворуч: Graham Robertson/NSW National Parks and Wildlife Service, Australia; праворуч: Australian Tourist Commission (ATC); вгорі: Billabong Sanctuary, Townsville, Australia