Крук. Що у ньому особливого?
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КАНАДІ
ХІБА може бути щось особливого в цьому птахові з похмурим оперенням і скорботним крумканням? Людині непосвяченій він може видатися на перший погляд просто великою вороною. Крук не привертає уваги так, як, приміром, його барвиста родичка сойка з яскраво-блакитною оздобою у вбранні. І хоча крука відносять до співочих птахів, його крумкання небагато кому здаватиметься співом. Однак недооцінювати цього птаха не можна. Якщо він програє у піснях і вигляді, то виграє в чомусь іншому. Крук має неповторні особливості й своєрідну красу. Недаремно багато орнітологів відносять крука до окремого підряду.
Його особливості
Крук, або ворон (Corvus corax), безсумнівно, найбільший і найповажніший птах з родини воронових (Corvidae). Він може бути у два рази важчий за звичайну ворону, завдовжки він сягає до 60 сантиметрів, а розмах його крил — близько метра. Від ворони крук відрізняється тим, що має більший дзьоб і довгий клиноподібний хвіст. Пильніше спостереження виявить, що круки відрізняються також кудлатим пір’ям під дзьобом. Літаючи, круки переважно ширяють, а воро́ни більше змахують крилами та планерують.
Крук є найбільшим з усіх птахів, котрі сидять на сідалі. Спостерігаючи за цим великим птахом, що вмостився на гілці, ви, можливо, чудуєтеся, як він не падає з неї. Кожна лапа у крука має ззаду міцний кіготь, завдяки чому він може триматися за гілку, і все ж секрет того, як він тримається, полягає у вбудованому замковому пристрої. М’язи й сухожилля автоматично стискають докупи пальці крука, коли той сідає. Його сильні лапи, призначені для виконання різних функцій, придатні також для ходіння та шкрябання, що дає йому змогу по-різному здобувати собі харчі.
Ареал поширення й особливості льоту «чорної блискавиці»
Дуже мало птахів поширені так, як круки. Круки — справжні мандрівники. Їх можна побачити в багатьох регіонах Північної півкулі. Круки живуть на таких несхожих між собою теренах, як, наприклад, у пустелях; у глицевих лісах Канади й Сибіру, де на високих деревах влаштовують хитромудрі гнізда з гілок та іншого підручного матеріалу; на морських скелях у Північній Америці та Скандинавії; в тундрі та на островах Північного Льодовитого океану. Схоже, що місцем найбільшого поширення круків є пустеля, оскільки крук — це зазвичай пустельний птах.
Два різновиди великого чорного крука живуть у біблійному краї в таких місцях, які наочно показують, в наскільки різних умовах можуть жити круки. Один різновид поширений на безкраїх просторах пустелі на півдні, а інший живе на півночі. Чорні круки гніздяться уздовж ущелин, відшукуючи глухі закутки і щілини скель. Єгова використовував круків, щоб годувати Іллю, коли той ховався біля потоку Керіт (1 Царів 17:3—6). Показовою щодо їхнього місця поширення є також згадка Ісаї про круків, що заселяють «порожнечу й камені запустіння» Едому (Ісаї 34:11, НС).
Круки — чудові літуни. Вони зачаровують спостерігача, без жодних зусиль ширяючи широкими кругами й вивчаючи місцевість під собою в пошуках їжі. Вони з легкістю виконують у повітрі фігури вищого пілотажу — роблять «мертву» петлю або навіть короткі польоти у перевернутому положенні, особливо ж під час шлюбних ігор, а іноді, здається, просто для втіхи. Влучно описав політ крука Бернт Гайнріх у своїй книжці «Круки взимку» (англ.): «Він пікірує й виконує подвійний переворот через крило, як чорна блискавиця з неба, або набирає швидкість плавними змахами». Він додає, що крук — «володар повітря й не тільки». Припускають, що крукова сила польоту була причиною того, чому Ной випустив його з ковчегу першим під час Потопу (Буття 8:6, 7).
Крадії з високою пристосовністю та винахідливістю
Природознавці вважають, що круки відзначаються чи не найвищою серед птахів пристосовністю та винахідливістю. Згідно з одним джерелом, «його хитрість є легендарною». Хоч би в яких обставинах опинився крук, йому вдається пристосуватися до них, особливо коли йдеться про їжу. Звичайно, допомагає тут і те, що він неперебірливий їдець! Крук їсть усе, що потрапляє під його кігті: фрукти, насіння, горіхи, рибу, мертвечину, дрібних звірків, покидьки. Він не переймається тим, де йому знайти їжу, і за мінусової температури у північних місцях свого поселення він вдається навіть до розкопування з-під снігу пакетів зі сміттям. Круки також по кілька днів тримаються мисливців та рибалок, відчуваючи якимось чином, що там їм буде чим підживитися.
Представники родини воронових (Corvidae) прославилися як крадії, і круки не становлять винятку. Вони не від того, щоб поцупити їжу в інших птахів чи тварин, помічені за ними також трюкацькі прийоми з собаками. Пара міняється ролями: один птах відвертає увагу пса, тимчасом як другий кидається вниз і хапає його їжу. Живопис ескімосів зображає хитрого крука, який біля ополонки краде рибу в рибалки.
У круків особливі стосунки з вовками, вони постійно супроводжують вовчі зграї. Круки обідають вовчою здобиччю, але при цьому їм знову ж таки подобається вдаватися на різні потішні витівки. Л. Дейвід Мек, біолог, котрий вивчає вовків, пише, що він бачив, як круки пустували з вовками. Він оповідає історію про одного крука, котрий перевальцем наблизився до вовка, що відпочивав собі, дзьобнув його за хвіст і відскочив, бо вовк огризнувся. Коли ж вовк підкрався до крука, птах підпустив його менш як на півметра й аж тоді злетів. Сівши за метр-два від вовка, він повторив свій трюк. Інша історія оповідає про крука, котрий бавився у квача з вовченятами. Коли ті втомилися від гри, крук сидів і голосно крякав доти, доки вовченята не поновили гри.
Журнал «Кенейдіан джіоґрефік» описує радіопередачу з Єллоунайфа (Північно-Західні території), в якій оповідалося про круків, що сиділи на похилих металевих дахах комерційних будівель, очевидно, вичікуючи пішоходів, які, ні про що не підозрюючи, мали пройти попід будинком, а птахи за той час змогли б скинути на них трохи снігу. Тож не дивно, що у народі хайда, котрий живе на західному узбережжі Канади, круків називають пройдисвітами!
Спів та здібності до навчання
«Лексикон» крука винятково великий і розмаїтий. На додаток до найбільш характерного глибокого пронизливого крумкання, під котрим розуміють сигнал про небезпеку, він ще й виспівує пісні, які виражають то ніжність, щастя і здивування, то збудження й гнів. Круки також можуть імітувати звуки інших птахів у межах свого голосового діапазону, особливо ж реалістично вони вміють видавати себе за ворон.
Колись предметом полеміки було те, наскільки крук піддається спробам навчити його говорити. Однак Кандес Саваж у своїй книжці «Мозок птахів» (англ.) документально підтверджує, що приручених круків учили імітувати людську мову. В одній легенді йдеться про те, що письменник Едґар Аллан По дістав собі крука й старанно вчив його похмуро крякати «ніколи більше», і це надихало його до написання його знаменитої поеми «Ворон», у котрій описано «молодого чоловіка, який оплакує смерть своєї коханої».
Здатність круків учитися ніким не заперечується. Якщо птахів вишикувати в ряд за їхніми розумовими здібностями, то круки, напевно, очолять його. Біолог Бернт Гайнріх зазначає, що крук «уважається мозком пташиного царства». За його словами, «в результаті досліджень з’ясувалось, що круки виявляють проникливість». Під час одного експерименту крук за шість годин зметикував, як йому дістати шмат м’яса, підвішаний на мотузці, тимчасом як ворони й через 30 днів все ще працювали над цією проблемою. Круків навіть вдалося навчити рахувати. Їхня кмітливість, можливо, сприяє їхньому довголіттю, бо живуть вони понад 40 років на волі й до 70 років у неволі. Звичайно, всі здібності крука повинні бути віднесені на рахунок мудрості його Творця.
Цей птах широко відомий і шанований тими, хто свідомий його особливостей. Про нього йде мова в легендах народів усього світу. Його зробили знаменитим письменники сучасності й минувшини. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 24). Авжеж, крук — найцікавіший птах. Але що можна сказати про його красу?
Своєрідна краса
Чи не доводилося вам чути про кучері, «чорні, як ворон»? (Пісня над піснями 5:11). Блискуче чорне оперення ворона, чи то крука, з переливчастим синювато-сталевим і пурпурним полиском, яке спіднизу іноді відливає зеленим кольором, визначає зміст слова «вороний». Намалюйте собі в уяві картину того, як ширяє крук, величний своїми розмірами й блискучим чорним оперенням, як виділяється він на тлі своїх рідних безбарвних пустельних просторів. Або ж уявіть собі контраст між цим блискучим, чорним, як смола, птахом і чистим, білим снігом, котрий щойно випав. Люди мистецтва помітили красу крука. Художник Роберт Бейтмен пригадує: «Я був зачарований прекрасними засніженими схилами в Єллоустонському парку, то був величний, яскравий пейзаж, з яким вдало поєднувався дужий крук».
Тож з цілковитою підставою можна казати, що зі своєю красою, історією, ареалом поширення, польотом, хитрістю й витривалістю крук є непересічним птахом.
[Рамка на сторінці 24]
Крук у легендах та літературі
ЛЕГЕНДИ:
Грецькі, єгипетські, китайські, семітські та сибірські легенди змальовують крука як провісника бурі чи негоди. Ймовірно, такі легенди взяли свій початок від Ноя та Потопу.
Крук означає життя й створення у легендах Сибіру, а аборигени Північної Америки вважають його богом-творцем.
У легендах Африки, Азії та Європи крук провіщає смерть.
ЛІТЕРАТУРА:
У Біблії крук відзначається тим, що його першим з птахів згадано за назвою (Буття 8:7).
У Шекспіра круки змальовані головним чином лиховісними та злими («Юлій Цезар», «Макбет», «Отелло»), але також зображені як добродійники, що годують покинутих дітей («Тіт Андронік», «Зимова казка»).
Чарлз Діккенс зобразив крука в ролі витівника у «Барнабі Радж».
У поемі Едгара Аллана По «Ворон» крук уособлює втрачене кохання і розпач.
[Рамка на сторінці 25]
Уроки для нас
Від крука можна взяти декілька уроків. Сам Божий Син сказав таке: «Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує» (Луки 12:24, Хоменко). Позаяк крук часто живе в пустельних регіонах, йому доводиться вишукувати їжу в значному радіусі. Круки паруються на все життя, вони дуже віддані батьки. У період гніздування вони повинні постійно приносити їжу до гнізда й так утихомирювати своїх голодних малюків, котрі пронизливо пищать. Повчаючи Йова щодо мудрості, відображеної у твориві, Єгова навів як приклад зокрема крука (Йова 38:41). Оскільки Бог постачає поживою крука, котрий у Мойсеєвому Законі був проголошений нечистим, ми можемо бути певними того, що він не покине людей, які покладаються на нього.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]
Круки на 23—25 сторінках: © 1996 Justin Moore