Гнучкі, однак слухняні до божественних норм

«ТЕРПИМА людина ніколи не буде нерозумною, а нерозумна людина ніколи не буде терпимою»,— говорить одна китайська приказка. У цій приказці велика доля правди, оскільки бути терпимим нелегко, адже треба дотримуватися належних норм поведінки. Але яких норм ми повинні дотримуватися? Чи ж не логічно дотримуватися норм, встановлених Сотворителем людства, які пояснені в його Слові, Святій Біблії? Бог сам подає найкращий приклад дотримування своїх норм.

Творець — наш найбільший приклад

Всемогутній Бог Єгова досконало врівноважений у виявленні терпимості — її у нього ані забагато, ані замало. Тисячі років він терпить тих, хто чорнить його ім’я, псує людей і забруднює землю. Апостол Павло написав у Римлян 9:22, що Бог «щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль». Чому Бог так довго виявляє терпимість? Заради певної мети.

Бог поводиться терпеливо з людством, «бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Творець дав людству Біблію й уповноважив своїх слуг повідомляти усюди про його норми поведінки. Правдиві християни зобов’язані дотримуватися цих норм. Але чи значить це, що Божі слуги повинні стояти на своєму за будь-яких обставин?

Непохитні, але гнучкі

Ісус Христос заохочував тих, хто шукає вічного життя, ‘входити вузькими дверима’. Але входити вузькими дверима не означає бути вузькоглядним. Якщо у нас є схильність домінувати в колі інших або бути категоричними, то усі почувалися б ліпше, якби ми приборкували такий нахил у собі. Але ж як? (Матвія 7:13, Хоменко; 1 Петра 4:15, Хом.).

Якщо постає питання стосовно смаків, ми повинні бути гнучкими й дозволяти іншим робити свій вибір. Але коли справа торкається покори нашому Творцю, то тут ми повинні бути непохитні. Всемогутній Бог не виправдовує усякої поведінки. У минулому він показав це в поводженні зі своїми служителями.

Пастка надмірної терпимості

Ілій, первосвященик у стародавньому Ізраїлі, був Божим служителем, який потрапив у пастку надмірної терпимості. Ізраїльтяни увійшли в угоду з Богом, погодившись підкорятися його законам. Але два сини Ілія, Хофні й Пінхас, були зажерливими і розпусними, а також виявляли велику неповагу до Всемогутнього. Хоча Ілій добре знав Божий Закон, він лише м’яко докорив їм і злегка покарав. Він помилився, вважаючи, що Бог поставиться з терпимістю до злих вчинків. Творець проводить чітку різницю між слабкістю й злісністю. За умисні порушення Божого Закону сини Ілія були суворо покарані, і це було справедливо (1 Самуїла 2:12—17, 22—25; 3:11—14; 4:17).

Яка ж велика трагедія може статися в родині, коли ми виявляємо надмірну терпимість, закриваючи очі на постійні провини своїх дітей! Наскільки краще виховувати дітей «в напоминанні й остереженні Божому»! Це означає, що нам самим необхідно притримуватися божественних норм поведінки і прищеплювати їх дітям (Ефесян 6:4).

У християнському зборі так само не можна з терпимістю ставитися до злих вчинків. Якщо хтось із збору постійно здійснює надзвичайно погані вчинки й відмовляється покаятись, то його потрібно вилучити (1 Коринтян 5:9—13). Однак правдиві християни не намагаються змінити ціле суспільство, вони зосереджуються лише на своїх родинах і зборах.

Міцні взаємини з Єговою

Нетерпимість створює атмосферу занепокоєння. Однак якщо у нас міцні особисті взаємини з Богом, то з’являється почуття безпеки, яке допомагає зберігати належну врівноваженість. «Господнє Ім’я — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний»,— читаємо ми в Приповістей 18:10. Дійсно, у призначений час Творець виправить будь-яку шкоду, заподіяну нам або дорогим нам людям.

Апостол Павло був людиною, яка відчула благотворність близьких взаємин з Богом. Єврей, відомий під ім’ям Савл, переслідував послідовників Ісуса Христа й був винний у кровопролитті. Але Савл сам став християнином і згодом, вже як апостол Павло, служив повночасним проповідником. Павло показав, що був неупередженим, проповідуючи усім людям — «гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим» (Римлян 1:14, 15; Дії 8:1—3).

Як же йому вдалося так змінитись? Він набрав точних знань із Святого Письма й розвинув любов до Творця, який є безсторонній. Павло дізнався, що Бог справедливий, адже судить кожну людину не по тому, до якої культури або раси вона належить, а за її вчинками. Авжеж, для Бога важливі вчинки. Петро сказав, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Всемогутній Бог не має упередження. Він не подібний на світових керівників, котрі можуть умисно розпалювати нетерпимість задля власних цілей.

Часи міняються

За словами Джона Ґрея з Оксфордського університету в Англії, терпимість — це «чеснота, яка в останній час не в пошані». Але ситуація зміниться. Невдовзі усюди запанує терпимість, урівноважена божественною мудрістю.

У прийдешньому Божому новому світі вже не буде нетерпимості. Зникнуть крайні вияви нетерпимості, як, наприклад, упередження й фанатизм. Люди вже не втрачатимуть задоволення від життя через вузькоглядність. Тоді прийде рай, набагато величніший за той, що міг би бути в Кашмірській улоговині (Ісаї 65:17, 21—25).

Чи ви прагнете жити в цьому новому світі? Як же там буде чудово!

[Ілюстрація на сторінці 8]

Апостол Павло зберігав належну врівноваженість завдяки своїм взаєминам з Богом.