Схістосомоз. Чи видно кінець цій хворобі?
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У НІГЕРІЇ
ХОЧ і медицина та наука зробили великі поступи, людство таки не в стані вирішити багатьох своїх вікодавніх проблем. Теж саме стосується і зусиль здобути перемогу над схістосомозом, або більгарціозом.
Скидається на те, що у людей є всі засоби боротися з цією хворобою. Лікарі вивчили життєвий цикл паразита, котрий викликає схістосомоз. Хворобу легко діагностувати. Існують ефективні медичні препарати проти неї. Урядові керівники сповнені завзятості підтримувати усі спроби запобігати їй. Однак цій хворобі, що вражає мільйони чоловік в Азії, Африці, на Близькому Сході, на Карибських островах та в Південній Америці, не видно кінця.
Від схістосомозу людство потерпає тисячоріччями. Скам’янілі яйця [схістосом], знайдені в єгипетських муміях, є чітким доказом того, що ця хвороба вражала єгиптян ще за часів фараонів. Минуло тридцять сторіч, і та сама хвороба продовжує вражати Єгипет, підриваючи здоров’я мільйонів мешканців цієї країни. У деяких селах дельти річки Ніл з кожних 10 чоловік 9 заражені цією хворобою.
Єгипет — це лише одна з 74, а то й більше країн, де схістосомоз є ендемічним. По цілому світі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цією хворобою заражені 200 мільйонів чоловік. З 20 мільйонів хронічно хворих щороку від неї помирає близько 200 000 чоловік. Уважається, що серед тропічних паразитарних хвороб схістосомоз є другим після малярії за кількістю заражених людей і завданих соціальних та економічних збитків.
Життєвий цикл паразита
Вивчити схістосомоз, а отже знати, як запобігти йому та лікувати його, означає вивчити й самого паразита, котрий спричиняє цю недугу. Перш за все, важливим чинником є те, що для виживання й розмноження паразитові потрібно двох хазяїнів, тобто двох живих організмів, де він міг би харчуватися і дозрівати. Один такий хазяїн є ссавцем, скажімо людиною, другий — прісноводним слимаком.
Власне так і стається. Яйця цих паразитів виходять із сечею або калом зараженої особи й потрапляють до водоймища, озера, струмка чи річки; за день від одної особи їх може вийти до мільйона. Ці яйця замаленькі, аби їх можна було побачити неозброєним оком. Після того як яйця потрапляють до води, з них вилуплюються паразити. Паразити використовують манюсінькі ворсинки на своїх тільцях, щоб доплисти до прісноводних слимаків, у котрих вони оселяються. Всередині слимака вони розмножуються протягом чотирьох — семи тижнів.
Після того як вони вийдуть із слимака, їм залишається тільки дві доби, щоб знайти людину чи іншого ссавця та потрапити в їхній організм. Бо інакше вони загинуть. Діставшись такого хазяїна, що зайшов у воду, паразит підточує шкіру й потрапляє у кров. У місці проникнення паразита людина може відчувати свербіж, однак часто вона не відчуває жодних симптомів інвазії. З течією крові паразит, залежно від його виду, потрапляє у кровоносні судини сечового міхура чи кишок. За декілька тижнів паразити досягають статевої зрілості; гельмінти бувають завдовжки до 25 міліметрів. Після парування самки починають відкладати яйця в кров хазяїна, що і завершує увесь цикл.
Близько половини яєць виходить з організму хазяїна з випорожненнями (при кишковому схістосомозі) чи з сечею (при сечостатевому схістосомозі). Решта яєць залишається в організмі й ушкоджує важливі органи. З розвитком хвороби у жертви можуть виникати гарячка, черевний опух та внутрішня кровотеча. Зрештою ця хвороба може призвести до раку сечового міхура чи печінкової або ниркової недостатності. Дехто з жертв став неплідним чи паралізованим. Інші помирають.
Вирішення і проблеми
Аби запобігти поширенню цієї хвороби, можна вдатися принаймні до чотирьох заходів. Якби було вжито лише один з цих заходів по цілому світі, то хвороба зникла б раз і назавжди.
Перший захід — знищити слимаків у воді. Слимаки необхідні для розвитку цього паразита. Немає слимаків — немає схістосомозу.
Найголовніше виготовити отруту, яка була б достатньо сильною, аби винищити слимаків, але не настільки, щоб забруднити середовище. Протягом 1960-х і 1970-х років у спробі винищити слимаків було винищено усіх живих істот на великих водних просторах. Єгипетський науково-дослідний інститут імені Теодора Більгарца працює над розробленням молюскоцида (речовини, що винищує слимаків), який би не шкодив іншим формам життя. Доктор Алі Зейн ель Абдін, керівник інституту, говорить про таку речовину: «Її додають до води, котрою підливаються угіддя, котру п’ють люди та тварини й у котрій живе риба, тому нам слід бути абсолютно певними, що вона не зашкодить усьому цьому».
Другий захід — знищувати паразитів у людському організмі. До середини 1970-х років хворих лікували медикаментами, що мали багато побічних дій та давали багато ускладнень. Часто лікування полягало у низці болючих ін’єкцій. Дехто з пацієнтів скаржився, що лікування було гіршим від самої хвороби! Відтоді було винайдено нові ефективні ліки проти схістосомозу, скажімо празиквантель, які можна вживати через рот.
І хоча ці препарати виявились ефективними при лікуванні у польових умовах в Африці та Південній Америці, найголовніша проблема для багатьох країн — вартість. ВООЗ із сумом заявила 1991 року: «Ендемічні країни не в стані розпочати широкомасштабні програми боротьби [зі схістосомозом] через високу вартість лікування; вартість медикаментів у твердій валюті, як правило, перевищує загальний бюджет на душу населення більшості африканських міністерств охорони здоров’я».
Але навіть там, де ці препарати видаються пацієнтам безплатно, багато людей не звертаються за медичною допомогою. Чому? Одна з причин полягає в тому, що смертність від цієї хвороби порівняно низька, тому дехто не вважає цю хворобу серйозною. Інша причина — люди не завжди розпізнають симптоми хвороби. У певних частинах Африки кров у сечі (головний симптом цієї хвороби) є настільки поширеним явищем, що люди вважають це нормальною ознакою дорослішання.
Третій захід — не допускати, щоб яйця паразитів потрапляли до систем водопостачання. Якби люди будували собі убиральні, щоб не забруднювати місцеві потічки та ставки, і якби кожен використовував їх, то небезпеку зараження схістосомозом можна було б знизити.
Глобальні вивчення показали, що коли встановити водопроводи й убиральні, то відбувається велике зниження кількості випадків захворювання, однак це не гарантує повного запобігання хворобі. «Аби зберегти життєвий цикл [паразита], досить лише одній людині випорожнитися у канал»,— коментує вчений Ален Фенвік, що досліджує схістосомоз ось уже понад 20 років. Також слід врахувати ризик течії каналізаційного трубопроводу; у такому випадку стоки із зараженими екскрементами можуть протікати у джерела водопостачання.
Четвертий захід — утримувати людей подалі від води, зараженої паразитами. Це теж далеко не легке завдання. У багатьох країнах озера, потоки та річки, що є джерелами водопостачання, використовуються для купання, поливання угідь, а також для прання білизни. Рибалки щоденно мають контакт з водою. А враховуючи сильну тропічну спеку, для дітей будь-яка калюжа є спокусливим плавальним басейном.
Яка надія на майбутнє?
Поза всяким сумнівом, щирі люди та організації з благородними цілями докладають усіх зусиль, щоб викоренити цю хворобу і вже досягнуто значних успіхів. Учені навіть намагаються створити вакцину проти схістосомозу.
І все ж перспектива викоренити цю хворобу у ближчому часі виглядає невтішною. Доктор М. Ларів’єр написав у французькому медичному журналі «Рев’ю дю пратісьєн»: «Попри увесь успіх... хвороба далека від знищення». Хоча й запобігання та лікування реальне для окремих осіб, проблему схістосомозу, можливо, й не буде вирішено у глобальному масштабі до приходу Божого нового світу. Біблія обіцяє, що тоді «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24).
[Ілюстрація на сторінці 15]
Коли люди входять у забруднену воду, то можуть заразитися паразитами, що спричиняють схістосомоз.