Квіти — вираз любові
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У КОЛУМБІЇ
Захоплене маля збирає у свій пухленький кулачок букетик жовтцю і зі своєю цінною знахідкою поспішає до мами. На узбіччі коло квіткового лотка люблячий чоловік вибирає своїй дружині десяток троянд, щоб показати, наскільки він її кохає. Ніжний син замовляє у квітникаря по сусідству букет свіжозірваних жоржин, щоб зробити приємність мамі. У супермаркеті дбайлива домогосподарка кладе у свій візок барвистий букет гвоздик. Квіти стануть останнім штрихом в її зі смаком прикрашеному домі.
КВІТИ тішать серця і молодих, і старших. Вони є чудовим засобом виразити почуття прихильності. Іспанська приказка каже: «Хто не вдячний за троянду, той не вдячний ні за що». (Quien no agradece una rosa, no agradecerá ninguna cosa).
Торгівля квітами тепер пожвавилась, як ніколи. У наш вік швидкого повітряного транспорту квіти можуть вирощуватися далеко від крамниць, супермаркетів і лотків, де вони милують зір перехожих. Журнал «Тайм» повідомив, що квітникарське господарство «швидко росте й ще швидше змінюється: дедалі більше продукції надходить з Південної півкулі, значною мірою з Колумбії, котра стала другим найбільшим експортером після Голландії».
Теплиці з плівковим покриттям і штучні озера
Колумбія, котра займається таким бізнесом ось уже понад 25 років, є найбільшим у світі експортером гвоздик, а за продажем квітів узагалі посідає друге місце. У 1964 році один студент Каліфорнійського університету (США) зробив комп’ютерне дослідження, щоб визначити, де є оптимальні умови для цілорічного вирощування квітів. Він з’ясував, що клімат і висота над рівнем моря тієї нагірної улоговини, в якій лежить Богота трохи на північ від екватора й на висоті понад 2500 метрів в Андах, створюють для цього ідеальні умови.
На диво зелена савана Санта-Фе-де-Боготи, де зосереджено 92 проценти колумбійського експортного квітникарства, помережана штучними озерами й теплицями з плівковим покриттям. Весняний клімат, що старанно підтримується всередині цих споруд з дерев’яним чи металевим каркасом, сприяє росту мільйонів гвоздик, жоржин, троянд, хризантем, альстремерій та багатьох інших квітів, які скоро зріжуть і запакують для відсилки до Північної Америки, Європи та Азії.
Оптимальна температура для вирощування квітів коливається в межах 18—20 градусів за Цельсієм, а це звичайна денна температура у савані протягом цілого року. Тут багато дощової води, родючий ґрунт і низькооплачувана робоча сила. За ніч температура може впасти майже до нуля, а то й до мінус 2 градусів за Цельсієм. Від холоду рослини захищають, використовуючи задимлення, потужні лампи розжарювання або розбризкувачі. Лампи розжарювання потрібні ще й для того, щоб продовжити тривалість світлового дня, а отже, підтримувати процеси життєдіяльності певних рослин і пришвидшити їхній ріст.
Вирощування квітів планується заздалегідь
Більш як 120 000 робітників у Колумбії залучені в процес культивування квітів на тій чи іншій його стадії. Серед них є багато Свідків Єгови, котрі живуть у населених пунктах, розкиданих по савані. Беніто Кінтана, християнський старійшина одного зі зборів у Факататіві, працює контролером продукції в розсаднику. Він розповідає: «Ми мусимо за кілька місяців наперед планувати вирощування квіткової продукції, щоб задовольнити сезонні запити ринку. Материнські рослини для вирощування гвоздик імпортуються з Голландії або Італії, а для жоржин і хризантем — з Флориди. Жінки обережно зрізають маленькі паростки й садять їх у заздалегідь підготовані грядки в теплій оранжереї, де вони зволожуються хмароподібною млою, поки пустять корінці. Жоржини й хризантеми для цього потребують 12 днів, температури повітря 20—35 градусів за Цельсієм і двох додаткових годин освітлення вночі. Гвоздикам треба на це 23 дні, температура має бути між 15 і 25 градусами за Цельсієм, а нічного освітлення їм не потрібно. Відтак ми переносимо молоді рослини у ґрунт в інших теплицях, де вони підживляються поживними речовинами, обкурюються й підливаються, поки не зацвітуть — через шість місяців гвоздики й через три місяці жоржини та хризантеми».
Гаряча робота в розпал сезону
Коли настає час зрізати квіти, то найліпше це виходить у жінок, яким бажано працювати без рукавиць чистими руками. Машина не в змозі встановити, наскільки розкрилися пуп’янки чи наскільки прямим є стебло, а ці фактори визначають якість квітки.
Худіт Корредор з Факататіви розповідає: «Жінки мають терпіння й легку руку, а також необхідну моторність і вправність. Коли ми на світанку входимо у теплиці, савана часто оповита туманом, може бути дуже холодно, навіть морозно. Багато дівчат одягають шарфи. За день повітря нагрівається, і температура іноді перевищує 30 градусів за Цельсієм. Це важка робота, особливо в розпал сезону, коли ми поспішаємо й мусимо працювати понаднормово».
Вираз любові — барвистий і пахучий
Після того як квіти зрізали, їх переносять у спеціальну кімнату, де є багато повітря та світла. Тут жінки перебирають і сортують їх відповідно до якості квіток і прямоти, товщини та довжини стебел. Тоді квіти загортають у прозорий целофан — по 25 штук у кожному пучку, і тепер вони готові для пакування. Тільки найкращі з них відбираються на експорт.
Чоловіки запаковують квіти у спеціальні гофровані картонні коробки, на яких вказано назву розсадника, вкладаючи у кожну таку коробку, наприклад, по 24 пучки гвоздик. Брат Беніто, Алехандро Кінтана, котрий працює пакувальником, каже: «Ми повинні працювати швидко, оскільки квіти належать до культур, що найскорше псуються. Наша компанія має два насоси, які викачують тепле повітря зі 112 коробок заразом і в той же час дві години нагнітають туди холодне повітря, знижуючи таким чином температуру квітів до кількох градусів вище нуля. Потім отвори у коробках запечатуються й квіти зберігаються у холодному сховищі, аж поки їх завантажать у вантажівки для відправки в аеропорт».
У міжнародному аеропорту Ельдорадо в Боготі квіти проходять експортну інспекцію й потім поміщаються в холодильники на тих кілька годин, поки вони будуть завантажені у великі реактивні літаки для транспортування до місць реалізації в далекі країни. Всього лиш через кілька днів ті квіти розцвітатимуть у домах, офісах, лікарняних палатах тощо, будучи барвистим і пахучим виразом чиєїсь любові.
Той, хто справді любить
Хоч би куди ми пішли — майже скрізь на землі ми знайдемо квіти, які дають нам втіху. Вони ростуть високо в горах скраю снігових рівнин чи льодовиків, у лісах та на луках, вздовж струмочків та річок, подовж морських берегів і навіть у гарячих, посушливих пустелях. Квіти існували задовго до того, як на землі з’явилася людина. Ботаніки стверджують, що «квітучі рослини є основою всього тваринного й людського життя. Без них не могли б існувати ні тварини, ні люди».
З властивою йому проникливістю цар Соломон сказав: «Усе Він [Бог] прегарним зробив свого часу» (Екклезіяста 3:11). Сюди входять також квіти у всій своїй різноманітності й пишноті. Споконвіку вони тішили серця як молодих, так і старших. Авжеж, Бог справді любить!
[Рамка на сторінці 17]
Як продовжити життя квітки
• Перш ніж поставити квіти у вазу, підріжте стебла навскоси, тримаючи їх під водою. Краплі води, що пристануть до кінчиків стебел, не допустять повітря, яке б заважало надходженню води та поживних речовин.
• Журнал «Ґеомундо» цитує колумбійських садівників, котрі кажуть, що квіти стоятимуть довше, якщо у воду додати таблетку аспірину, чайну ложку цукру чи трошечки кока-коли. Міняйте воду кожних два-три дні, використовуючи свіжу воду кімнатної температури, хоча теплу воду можна застосовувати, щоб швидше розпустилися бутони.
• Якщо квіти прив’яли, їх часто вдається відсвіжити, зануривши стебла на десять хвилин в гарячу воду, а пелюстки тим часом збризкуючи прохолодною. Тримайте квіти подалі від джерел тепла, оберігайте їх від протягів і прямого сонячного проміння.