Бог. Гравець в азартну гру чи Творець?

«НЕМАЄ сумніву, що багато вчених органічно не терплять ніяких метафізичних аргументів, уже не кажучи про містичні. Вони зневажають ідею, що може існувати Бог чи навіть якась безособова творча першопричина... Особисто я не поділяю їхньої зневаги». Так висловився Пол Дейвіс, професор фізико-математичних наук Аделаїдського університету Південної Австралії, у книжці «Розум Бога» (англ.).

Дейвіс також каже: «Ретельні вивчення вказують на те, що закони Всесвіту створюють навдивовижу відповідні передумови для появи складності та розмаїття. Що ж до живих організмів, то їхнє існування, здається, залежить від низки щасливих збігів обставин, які деякі вчені й філософи проголосили гідними подиву».

І далі він стверджує: «Науковий пошук — це подорож у незнане. (...) Але його наскрізь пронизує знайома нитка раціональності й порядку. Ми побачимо, що цей космічний порядок підтримується чіткими математичними законами, котрі тісно переплелись і утворили витончену й гармонійну цілісність. Ті закони володіють елегантною простотою».

Дейвіс підводить такий підсумок: «Чому власне Homo sapiens має у собі іскорку розуму, який дає ключ до розуміння Всесвіту,— це велика загадка. (...) Я не можу повірити, що наше існування у цьому Всесвіті — просто примха долі, випадковий епізод історії, несподіваний казус у великій космічній драмі. Наш зв’язок з Усесвітом надто тісний. (...) Наше існування, далебі, задумане». Однак Дейвіс не доходить висновку, що існує Конструктор, Бог. А який висновок зробите ви? Чи було задумане існування людства? І якщо так, то хто його задумав?

Ключі до «загадки»

У Біблії апостол Павло дає ключ до розуміння того, що Дейвіс називає «великою загадкою». Павло показує, як Бог відкрив себе: «Тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них [«людей, що правду гамують неправдою»], бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:18—20)a. Так, безмежне розмаїття форм життя, їхня неймовірна складність, їхня вишукана конструкція повинні підвести смиренну, шанобливу людину до визнання того, що існують найвищі сила й розум — набагато вищі від усього знаного людиною (Псалом 8:4, 5).

Наступні Павлові слова про тих, хто відкидає Бога, змушують задуматися: «Називаючи себе мудрими, вони потуманіли. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь» (Римлян 1:22, 25). Ті, хто віддає честь «природі» і відкидає Бога, явно немудрі з погляду Єгови. Засмоктані у драговину суперечливих еволюційних теорій, вони не визнають Творця й нездатні усвідомити складності та краси його творива.

«Довжелезні серії випадків»

Павло також написав: «Догодити ж без віри [Богові] не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Віра, заснована на точному знанні, а не на легковірності, приведе нас до розуміння того, чому ми існуємо (Колосян 1:9, 10). І, звичайно, без легковірності не обійтися, коли вірити деяким ученим, що існування життя — це «неначе ми мільйон разів підряд вигравали мільйон доларів у лотереї».

Британський учений Фред Хойл теоретизував, що ядерні реакції, котрі привели до появи вуглецю і кисню — двох елементів, необхідних для життя, утворили пропорційну співвідносну суміш цих елементів тільки завдяки щасливому випадку.

Він наводить інший приклад: «Якби комбіновані маси протона й електрона раптово збільшилися, а не зменшилися порівняно з масою нейтрона, наслідки були б жахливі. (...) По всьому Всесвіті всі атоми водню одразу б розклалися на нейтрони й нейтрино. Позбавлене свого ядерного палива, Сонце зблякло б і розпалося». Те саме було б і з мільярдами інших зірок у Всесвіті.

Хойл підвів підсумок: «Перелік... уявних випадковостей небіологічної природи, без котрих засноване на вуглеці людське життя не могло б існувати, є великим і гідним подиву». Він каже: «Такі властивості [необхідні для життя], здається, вплітаються у світ природи ниткою щасливих випадків. Але цих дивних збігів обставин, необхідних для життя, настільки багато, що їм необхідно дати якесь пояснення». (Курсив наш).

Він також написав: «Проблема полягає в тому, щоб вирішити, чи ці начебто випадкові припасування є справді випадковими, а отже, чи випадковим є саме життя. Жодний учений не любить таких питань, і все ж їх потрібно порушувати. Чи може бути, що ці припасування були виважені й обдумані?»

Пол Девіс пише: «Хойл був сильно вражений тими «довжелезними серіями випадків», він не міг не зауважити, що складається враження, наче «закони ядерної фізики були задумані свідомо з урахуванням наслідків їхньої дії у зірках». Завдяки кому чи чому з’явилися ці «довжелезні серії [щасливих] випадків»? Кому чи чому можна приписати виникнення цієї малесенької планети, що буяє майже нескінченним розмаїттям мільйонів чудово сформованих рослин і живих істот?

Біблійна відповідь

Псалмоспівець з благоговінням написав близько трьох тисяч років тому: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке,— там плазуни, й числа їм немає, звірина мала та велика!» (Псалом 104:24, 25).

Апостол Іван сказав: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11). Життя не є результатом сліпого випадку, якоїсь космічної лотереї, в котрій мільйонам форм життя випадково випали виграші.

Проста істина полягає в тому, що Бог «все... створив, із волі [його] існує та створене все». Ісус Христос сказав фарисеям: «Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, «створив їх чоловіком і жінкою?» Ісус знав Творця! Як Майстер Єгови, він був поруч з ним під час творення (Матвія 19:4; Приповістей 8:22—31).

Однак щоб усвідомити й прийняти цю елементарну істину про Творця, необхідно віри й смиренності. Ця віра — не сліпа легковірність. Вона ґрунтується на відчутних, видимих доказах. Авжеж, «[Боже] невидиме від створення світу... стає видиме» (Римлян 1:20).

З нашими теперішніми обмеженими науковими знаннями ми не можемо пояснити, як саме Бог творив. Отже, слід визнати, що зараз ми не можемо знати чи розуміти все, що стосується походження життя. Про це нам нагадують слова Єгови: «Ваші думки — не Мої це думки, а дороги Мої — то не ваші дороги... Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої — за ваші думки» (Ісаї 55:8, 9).

Перед вами стоїть вибір: або легковірно приймати уявлення про сліпий і випадковий процес еволюції, про незчисленні, здійснені навмання ходи, які нібито увінчалися успіхом, або ж вірити у Втілювача задуму, Творця й Конструктора — Бога Єгову. Будучи натхненим, пророк слушно сказав: «Господь — Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий» (Ісаї 40:28, Хоменко).

Тож у що ви будете вірити? Від вашого рішення залежитимуть перспективи вашого майбутнього життя. Якби еволюція була правдою, то смерть означала б повне забуття, незважаючи на уявну правдоподібність аргументів заплутаної католицької теології, яка намагається поєднати з еволюцією «душу»b. У людини немає безсмертної душі, яка б зм’якшила невблаганне жало смерті (Буття 2:7; Єзекіїля 18:4, 20).

Якщо ми визнаємо, що Біблія правдива й що живий Бог є Творцем, тоді ми маємо обітницю воскресіння до вічного життя, досконалого життя на землі, на котрій буде відновлено первісну рівновагу і гармонію (Івана 5:28, 29). У що ви будете вірити? У неймовірну азартну гру Дарвінової еволюційної теорії? Чи у Творця, котрий діяв і далі діє з наміром?c

[Примітки]

[Вставка на сторінці 14]

Деякі еволюціоністи кажуть, що наше існування — це «неначе ми мільйони разів підряд вигравали мільйон доларів у лотереї».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

Нескінченна розмаїтість і складність конструкції

Комахи. «Вчені щороку відкривають від 7000 до 10 000 нових видів комах»,— повідомила «Уорлд бук енсайклопідія». Однак «може існувати від 1 мільйона до 10 мільйонів видів, які все ще невідкриті». Французька газета «Монд», цитована у «Ґардіан уїклі», у статті Катрін Вінсент говорить про задокументовані види як про «жалюгідно мале число порівняно з реальним... що коливається десь між 5 і неймовірними 50 мільйонами».

Подумайте про дивовижний світ комах: бджоли, мурашки, оси, метелики, таргани, сонечка, світлячки, терміти, молі, мухи, бабки, комарі, лусочниці, коники, воші, цвіркуни, блохи — це тільки декілька їх різновидів! І перелік їх здається нескінченним.

Птахи. Що можна сказати про пташку, котра важить 14 грамів? «Уявіть собі, як вона щороку долає відстань більш як 16 000 кілометрів від верхньої межі поширення лісу в Алясці до вологих тропічних лісів Південної Америки й назад, пролітаючи над верхів’ями лісистих гір, минаючи міські хмарочоси й перетинаючи величезні за протяжністю води Атлантичного океану та Мексиканської затоки». Що це за дивовижна пташка? «Dendroica striata — це невтомне створіння, чия міграційна відвага фактично не має собі рівної серед північноамериканських наземних птахів» («Книжка про північноамериканських птахів», англ.). І знову постає запитання: чи це результат тієї ж безлічі вибриків природи, котрі випадково закінчилися так, як належить? Чи, може, це чудо конструкції, неможливої без розуму?

Додаймо до цих прикладів ще й птахів, які мають безмежно багатий репертуар пісень: соловейко, знаний по всій Європі й у деяких частинах Африки та Азії своїми чудовими співами; пересмішник багатоголосий у Північній Америці — птах, що є «умілим імітатором, здатним включати у свої пісні фрази, котрі він запам’ятав»; величний австралійський лірохвіст з його «вишукано укладеними піснями, що мають елементи навдивовижу талановитого наслідування» («Птахи світу», англ.).

Крім того, довершеність кольорів і конструкції крил та пір’їн багатьох птахів просто зачудовує. Додаймо до цього ще і їхню вправність у плетенні й будуванні гнізд чи то на землі, на стрімких скелях, чи на деревах. Така вроджена тямучість не може не вразити смиренну людину. Як вони виникли? Через випадок чи задум?

Людський мозок. «У мозку може бути від десяти до ста трильйонів синапсів, кожен з котрих діє як мініатюрний калькулятор, підраховуючи сигнали, що надходять у вигляді електричних імпульсів» («Мозок»). Ми схильні недооцінювати мозок, однак це складний всесвіт, що дбайливо оберігається стінками черепа. Звідки взявся у нас цей орган, котрий дає людям змогу думати й говорити тисячами різних мов? Завдяки мільйонам ризикованих спроб чи розумному задуму?

[Схема на сторінках 16, 17]

Спрощена схема будови мозку

Чутлива зона кори головного мозку

Аналізує нервові імпульси, що надходять з усього організму.

Потилична частка

Обробляє зорові подразнення.

Мозочок

Регулює рівновагу тіла й координацію рухів.

Передрухова зона кори головного мозку

Регулює злагоджену роботу м’язів.

Рухова зона кори головного мозку

Допомагає керувати цілеспрямованими рухами.

Лобова частка

Допомагає регулювати мислення, емоції, мову й рухи.

Скронева частка

Обробляє звук, регулює певні аспекти навчання, пам’яті, мовлення, емоцій.

[Схема на сторінці 16]

Аксонна терміналь

Невротрансмітери

Дендрит

Синапс

[Схема на сторінках 16, 17]

Нейрон

Дендрити

Аксон

Дендрити

Синапс

Нейрон

Аксон

«У мозку може бути від десяти до ста трильйонів синапсів, кожен з котрих діє як мініатюрний калькулятор, підраховуючи сигнали, що надходять у вигляді електричних імпульсів» («МОЗОК»).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Місяць і планети: NASA photo