Що визначає ваше ставлення?
БЛИЗЬКО 2700 років тому натхнений письменник записав приповість, яка змушує задуматися: «Чинити зло [«розгнузданість», НС] — для безумного неначе забава» (Приповістей 10:23, Хоменко). Правдивість цих слів стала особливо очевидною після початку сексуальної революції. Перед тим як люди довідалися про загрозу СНІДу, дуже поширеним було ставлення до статевого життя як до «забави», а також вважалося, що треба давати вихід статевому потягу, «хоч би які були наслідки». Чи змінилося таке ставлення? Не дуже.
На сьогоднішній день одержимість сексом породила такі типи людей, як «донжуани», «хронічні полігамісти» та «сексуальні хижаки», котрі заявляють, що норми моралі — це особиста справа кожного й що вільне кохання з багатьма партнерами є чимось нормальним. (Дивіться інформацію в рамці «Типи людей, життя яких орієнтоване на секс» на сторінці 6). Вони кажуть, що нерозбірлива статева поведінка «нікому не шкодить», коли статевий зв’язок відбувається між повнолітніми людьми, які погодились на це. У 1964 році Айре Райс, соціолог Державного університету в Айові, назвав це «вседозволеністю в любові».
Англіканський єпископ Единбурга (Шотландія), вочевидь, дотримується такої ж думки, оскільки сказав, що люди народжені з бажанням мати багато коханців. У своїй промові про статеве життя й християнство він сказав: «Коли Бог створював нас, то знав, що сам закладає статевий потяг, який штовхатиме нас до задоволення статевих бажань. Він дав нам гени розбещеності. Я вважаю, що церква не повинна засуджувати людей, які пішли за своїми інстинктами».
Чи здоровий такий погляд? До чого призводить вільне кохання? Чи короткочасні сексуальні зв’язки з багатьма партнерами приносять задоволення й щастя?
Венеричні захворювання, які по цілому світі набули епідемічного характеру, та мільйони позашлюбних вагітностей переважно серед підлітків підтверджують безпідставність такої філософії. Журнал «Ньюсуїк» повідомляє, що, за приблизними підрахунками, лише в Сполучених Штатах Америки щорічно три мільйони підлітків дістають венеричні хвороби. До того ж багато з тих «повнолітніх, які погодились на статевий зв’язок», здається, не мають «природної любові» та відчуття відповідальності за ненароджену дитину і тому часто погоджуються на аборт (2 Тимофія 3:3, Бачинський). Тоді ненароджену дитину жорстоко вбивають, відриваючи від матері. А молода мати може все життя страждати від глибокої депресії та почуття вини.
За підрахунками д-ра Патріка Діксона, в середині 90-х років лише в одній Великобританії через наслідки сексуальної революції уряд щороку витрачає приголомшливу суму — 20 мільярдів доларів. У своїй книжці «Дедалі більша ціна за любов» (англ.) д-р Діксон визначив цю цифру, підрахувавши кошти, які йдуть на лікування венеричних захворювань, у тому числі й СНІДу, кошти за шлюборозлучні процеси, кошти, які суспільство витрачає на одиноких батьків, а також на сімейну й дитячу психотерапію. Як повідомлялося в канадській щоденній газеті «Ґлоб енд мейл», д-р Діксон дійшов такого висновку: «Революція сексуальних стосунків, яка обіцяла нам свободу, кинула багатьох у рабство, що існує у світі сексуального хаосу, трагедій, самотності, душевного болю, насилля та наруги».
Але чому люди й далі ведуть безладне статеве життя, віддають перевагу короткочасним стосункам і прагнуть безвідповідального вільного кохання? Що спонукує їх до такого шкідливого способу життя, попри погані наслідки, які стали очевидними за останні три десятиріччя?
Порнографія викривляє статеве життя
Говорять, що порнографія є одним з чинників, які сприяють безладному статевому життю. Один чоловік, який визнає свою залежність від сексу, сказав газеті «Торонто стар»: «Я кинув палити п’ять років тому, пити — два роки тому, але найтяжче мені покінчити із залежністю від сексу та порнографії».
Він також упевнений, що в підлітків, котрі постійно заповнюють свій розум порнографічним матеріалом, розвивається збочений погляд на сексуальну поведінку. Вони намагаються втілити в життя свої сексуальні фантазії, тому справжні сексуальні стосунки здаються їм складними й важкими. Це призводить до бажання усамітнитися та до інших проблем, головна з яких — це неспроможність утворити міцні узи любові.
Світ розваг використовує статеве життя
Світ розваг виставляє усім напоказ і широко рекламує безладний спосіб життя з численними сексуальними партнерами в шлюбі або поза ним. Бездушне й принизливе виставляння інтимностей на екрані телевізора розпалює сексуальні бажання, а також розвиває у сучасного покоління викривлений погляд на людську сексуальність. Засоби масової інформації часто хибно прирівнюють дошлюбне статеве життя до любовної близькості. Люди, які обожнюють героїв розважальних програм, не бачать різниці між хтивістю й коханням, між короткочасними сексуальними походеньками й довгочасною відданістю, між фантазією й дійсністю.
Так само світ реклами занадто часто використовує секс як предмет торгівлі. Секс став «безособовим крамом, який привертає увагу до рекламованого продукту»,— сказав один сексолог. Як писалося в журналі «Сімейні стосунки» (англ.), працівники реклами використовують секс і пов’язують сексуальну експресивність з ідеалом омріяного життя, а це розвиває ще один «спотворений погляд, на секс», притаманний XX сторіччю.
Змінені ролі змінюють ставлення
Сексуальна поведінка мільйонів жінок стала інакшою внаслідок зміни громадського оточення, а також внаслідок того, що 1960 року на світовому ринку з’явилися протизаплідні таблетки. Ці таблетки дали жінкам гадану сексуальну рівність з чоловіками, сексуальну свободу та незалежність, чого вони ніколи не мали раніше. Як і чоловіки, тепер вони могли зав’язувати короткочасні сексуальні стосунки, не боячись небажаної вагітності. Упиваючись сексуальним визволенням, чоловіки й жінки занедбали свої сім’ї та перестали виконувати природні сексуальні ролі.
Біблійний письменник першого століття сказав про таких людей: «Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним... [вони] мають серце, привчене до зажерливости. Вони покинули просту дорогу та й заблудили» (2 Петра 2:14, 15).
Уроки сексології в школі
Опитування, проведене в США серед 10 000 старшокласниць, які ніколи не були в шлюбі, виявило, що «знання, набуті на уроках сексології, і обізнаність із засобами запобігання вагітності» не вплинули на кількість вагітностей серед підлітків. А втім, у деяких середніх школах учням безкоштовно пропонують презервативи, щоб зменшити епідемічний ріст кількості вагітностей серед підлітків, хоча доцільність такого підходу до справи все ще гаряче обговорюється.
Сімнадцятирічна учениця середньої школи в інтерв’ю газеті «Калгарі гералд» сказала: «Це факт, що більшість підлітків у старших класах займаються сексом... а навіть 12-річні».
Що таке кохання і відданість?
Кохання, довіра й ніжна близькість не приходять автоматично, як результат спонтанного сексуального бажання або задоволення сексуальних поривів. Статеві зносини самі по собі не створюють справжнього кохання. Кохання й близькість народжуються в серцях двох людей, які дбають одне про одного і які вирішили будувати постійні стосунки.
Короткочасні стосунки приносять людині невпевненість у собі, самотність і, можливо, навіть хворобу, що передається статевим шляхом, як наприклад, СНІД. Прихильників вільного кохання можна описати словами з 2 Петра 2:19: «Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб».
Комітет англіканської церкви з питань громадського обов’язку в червні 1995 року випустив повідомлення за назвою «Це треба відсвяткувати». За словами в «Торонто стар», комітет на противагу біблійній пораді закликав церкву «не вживати фрази «незаконний шлюб» і позбутися критиканського ставлення до тих, хто живе не в шлюбі». У повідомленні рекомендувалося, щоб «збори приймали таких людей, слухали їх, вчилися від них... аби всі могли усвідомити Божу присутність у своєму житті».
Як Ісус назвав би таких релігійних провідників? Поза всяким сумнівом — «сліпими поводатарями». А як з тими, хто йде за такими поводатарями? Ісус казав: «Коли сліпий водить сліпого,— обоє до ями впадуть». Будьте певні, Ісус чітко визначив, що «перелюби» і «розпуста» є тим, що «опоганює людину» (Матвія 15:14, 18—20).
Як можливо людині, а особливо молодій, звільнитися від сексуальної залежності у світі, де спотворюють статеві зносини і використовують їх у своїх цілях? У чому секрет радісних і довгочасних стосунків? У наступній статті обговорюватиметься, що робити батькам, аби допомогти молодим людям підготуватися до майбутнього.
[Вставка на сторінці 5]
Лише в Сполучених Штатах Америки щорічно три мільйони підлітків дістають венеричні хвороби.
[Рамка на сторінці 6]
Типи людей, життя яких орієнтоване на секс
Донжуани. Їм подобається закохуватися, тому вони починають новий любовний зв’язок, як тільки минає закоханість.
Хронічні полігамісти. Так соціологи називають людей, які проходять через кілька любовних зв’язків — одружуються, розлучаються й одружуються знову.
Сексуальні хижаки. За словами Лютера Бейкера, професора сімейної терапії і дипломованого сексолога, люди такого типу намагаються продемонструвати свою чоловічу цінність, маючи велику кількість сексуальних партнерів. Цей термін також використовується для визначення осіб, які чіпляються до дітей.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Порнографічний матеріал призводить до залежності й розвиває збочений погляд на сексуальну поведінку.