Різкі слова — пригнічений дух

«Ти, глупа марудо!»a Одна жінка з Японії надто добре пам’ятає ці слова; так її часто обзивали у дитинстві. Але хто? Однокласники? Рідні брати і сестри? Ні. Батьки. Вона згадує: «Нерідко я впадала в пригнічення, тому що було дуже боляче від образливих слів».

А один чоловік зі Сполучених Штатів Америки пам’ятає страх і занепокоєння, які відчував у дитинстві завжди, коли додому повертався батько. «До сьогодні мені вчувається шум машини, що заїжджає в наш двір,— згадує він,— і мене кидає в дрож. Коли батько приходив додому, моя менша сестричка завжди ховалася. Наш батько шукав в усьому досконалості й часто сварив за те, що ми виконували хатню роботу не так добре, як мали б».

Сестра цього чоловіка додає: «Я не пам’ятаю, щоб хтось з наших батьків обіймав, цілував нас або говорив щось таке, як: «Я тебе люблю» чи «Я гордий за тебе». А для дитини, котра ніколи не чує слів: «Я тебе люблю», це все одно, ніби вона кожен день у своєму житті чує: «Я тебе ненавиджу».

ДЕХТО може сказати, що страждання, яких зазнали ці люди в дитинстві, були не такими вже й великими. Авжеж, часто діти опиняються в ситуації, коли до них звертаються різкими, злими словами та погано ставляться. І такі ситуації не є темою трагічних газетних заголовків та сенсаційних повідомлень у телевізійних шоу. Завдані пошкодження — невидимі. Але якщо батьки погано поводяться зі своїми дітьми день у день, то наслідки все ж таки можуть бути руйнівними й позначитися на всьому житті.

У 1951 році серед групи дітей п’ятирічного віку проводилося вивчення методів виховання, які застосовували їхні батьки. У 1990 році були проведені подальші дослідження у зв’язку з цим вивченням. Дослідникам вдалося розшукати багатьох цих дітей, котрі давно вже стали дорослими, і після стількох років побачити, як на їхньому житті позначилося виховання. Результати цього останнього вивчення показали: люди, в яких не склалося життя, котрим бракувало психічної стабільності, які страждали від проблем у подружжі, котрі не мали добрих стосунків з друзями й навіть на роботі,— всі вони не обов’язково походили з бідних чи багатих сімей і навіть не з явно неблагополучних сімей. Це були діти холодних батьків, які майже не виявляли їм любові.

Такі висновки є лише слабким відгомоном істини, яка була записана майже 2000 років тому: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Колосян 3:21). Словесне й моральне знущання батьків неодмінно дратуватиме дітей, і в результаті вони обов’язково впадуть на дусі.

За словами з книжки «Коли діти ростуть сумними» (англ.), ще зовсім недавно лікарі вважали, що в дітей не буває депресій. Однак з часом спостереження за дітьми показали, що це не так. Автори цієї книжки запевняють, що нині лікарі виявляють депресію у дітей і що ця хвороба аж ніяк не є рідкісною. Часто до цієї хвороби призводить те, що батьки цураються своїх дітей і погано ставляться до них. У книжці говориться: «Деколи батьки постійно критикують і принижують дітей. Або між батьками й дітьми існує порожнеча: батьки ніколи не виявляють до дитини любові. (...) Наслідки цього особливо трагічні для дітей таких батьків, оскільки дитина (чи дорослий) потребує любові так само, як рослина сонячного світла та води».

Відчуваючи батьківську любов, якщо вона виявляється виразно й відверто, діти пізнають важливу істину — вони варті любові й цінування. Багато людей вважає, що тут ідеться про зарозумілість, тобто вивищування себе над іншими. Проте щось зовсім інше мається на увазі. У своїй книжці одна письменниця сказала з цього приводу наступні слова: «Думка дитини про саму себе впливає на те, яких друзів вона собі вибирає, як вона сходиться з людьми, з ким вона одружиться й чого досягне в житті». Біблія визнає, наскільки важливо мати зрівноважену неегоїстичну думку про себе, коли говорить, що друга найбільша заповідь — це «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:38, 39).

Тяжко уявити, що будь-які нормальні батьки навмисно бажають зруйнувати у своєї дитини таке важливе й вразливе почуття, як почуття власної гідності. Тоді чому ж це так часто стається? Як можна уникнути цього?

[Примітка]