Пігмеї. Мешканці густих лісів

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

ЗАПРОШУЄМО вас до бабінґа — пігмеїв Центральноафриканської Республіки, країни, в якій ми живемо. Ви, мабуть, уже щось чули й читали про пігмеїв, але, можливо, ніколи з ними не зустрічалися. Якщо вам трапиться нагода побувати у Бангі, нашій столиці, то звідти менше як за дві години ви зможете дістатися до їхньої території.

Свідки Єгови мають важливу звістку для всіх народів, племен, рас та етнічних груп. Займаючись нашою християнською діяльністю, ми проповідуємо всіляким людям і, звичайно ж, не обминаємо пігмеїв (Об’явлення 14:6).

Тож відвідайте разом з нами цих мешканців лісів і подивіться, як вони сприймають добру новину про Боже Царство, котре принесе Рай на Землю. Вас чекає приємний і захопливий день.

Предмет дослідження

Перш ніж вирушити в дорогу, доречно довідатися дещо про цих людей. Існують книжки, автори яких місяцями жили серед пігмеїв і вивчали їхню культуру, релігію та звичаї.

Прочитавши про цих мирних та привітних людей, а тоді ще й відвідавши їх, ви знайдете відповіді на багато питань, таких, як: звідки походять пігмеї? Чого ми можемо від них навчитися? Де вони мешкають? Чим відрізняються від інших африканських груп? Як уживаються з рештою населення Африки?

У «Третьому новому міжнародному словнику Вебстера» (англ.) говориться, що пігмеї — це «низькорослі племена Екваторіальної Африки зростом до півтора метра... Говорять мовами народів, які їх оточують». Вважається, що африканські пігмеї не походять від негритосів Океанії та Південно-Східної Азії.

Термін «пігмей» походить від грецького слова, що означає «віддаль від ліктя до кулака». Пігмеї займаються полюванням та збиральництвом. За підрахунками, загалом у світі їх налічується трохи більше як 200 тисяч.

У книжці «Піґме — пепль де ла форе» («Пігмеї — жителі лісу», фр.) Сержа Баюше та Ґі Філіпара де Фуа можна знайти більше цікавої інформації про пігмеїв. Вони кажуть, що ці люди живуть глибоко в лісах Республіки Конго, Демократичної Республіки Конго, Габону, Камеруну та Центральноафриканської республіки. Їх також можна зустріти трохи східніше, в Руанді й Бурунді.

Ніхто не знає точно, ані звідки пішли пігмеї, ані коли з’явилися. Самі вони ніколи не називають себе «пігмеями». У Центральноафриканській Республіці їх переважно кличуть бабінґа, а в інших країнах — бакола, бабонґо, ака, бамбенцеле, батва та бамбуті.

Перші відвідини

Рано-вранці, десь о сьомій, ми відправляємось машиною «ленд-круізер» з Бангі на південь, до Мбаїкі/Монгумба. Тільки перші 100 кілометрів дороги забруковані. Дуже добре, що у нас автомобіль з приводом на чотири колеса, бо минулої ночі був дощ і тепер на дорозі слизько.

Ми їдемо через сільську місцевість з буйною рослинністю та великими лісами. У невеличких селах люди продають край дороги на столиках банани, ананаси, маніок, кукурудзу, гарбузи та арахіс. Тут не знають, що таке голод. Завдяки доброму ґрунту й вологому клімату в цій місцевості вдосталь різноманітної їжі. Зненацька перед нами виринає перше «село», або швидше табір, бабінґа.

Вони живуть у на диво маленьких гостроверхих халупках з одним невеликим отвором-входом, через який можна тільки пролізти. Ці хатки будують жінки, використовуючи гілки та листя з поблизького лісу. Приблизно 10—15 таких халупок ставлять колом. Однак пігмеї використовують своє житло лише як спальню або захисток від сильного дощу. Решту часу вони проводять просто неба.

Ми виходимо з машини, щоб привітатися з декількома жінками, кожна з яких тримає на стегні дитину. Почувши, що під’їхала машина, прибігло також кілька чоловіків, аби довідатися, хто ми такі й чого хочемо. Їх супроводжує чимало собак з маленькими дзвіночками на шиї.

Ми вже знаємо з книжок, що зі свійських тварин пігмеї тримають лише собак, з ними вони ходять на полювання. А дичини тут і на землі, і на деревах більш ніж достатньо. Як говориться в книжці «Пігмеї — жителі лісу», у цій місцевості водяться птахи, мавпи, слони, буйволи, щури, антилопи, дикі кабани, білки та багато інших тварин. Кожному мисливцю просто необхідно мати вірного собаку.

У розмові з цими людьми ми використовуємо публікацію «Моя книга біблійних оповідань» та брошуру «Утішайтеся вічним життям на землі!»a. У них на малюнках показано, що незабаром Земля стане раєм з чудовими лісами, і там більше не буде ані хвороб, ані смерті (Об’явлення 21:4, 5). Обидві публікації надруковані мовою санго, якою розмовляє понад 90 відсотків населення країни, у тому числі й пігмеї. Ці мирні люди скрізь, де тільки живуть, засвоюють мову своїх африканських сусідів. Робити так необхідно, оскільки вони обмінюються товарами.

Невдовзі навколо нас уже стоїть чимало чоловіків та жінок. Вони з захопленням розглядають по черзі кожен малюнок й слухають наше пояснення. Завдяки попереднім відвідинам вони знають, що ми — Свідки Єгови. Пігмеї з радістю беруть нашу літературу, але вони, на жаль, не вміють читати. Протягом років державні та інші заклади доклали багатьох зусиль, щоб навчити їх читати та писати, однак усе марно. Для їхніх дітей були створені школи. І вони діяли якийсь час, проте більшість дітей рано чи пізно їх кидала. Учитель, який працював з пігмеями, каже, що в класі вони виявляють незвичайні здібності до навчання, але, походивши до школи кілька місяців, просто зникають. Однак місцеві влади та інші організації і далі намагаються надавати загальну освіту.

Свідки Єгови відомі тим, що повторно відвідують людей, які зацікавилися Божим Словом. Але ми не сподіваємося наступного разу зустріти тих самих бабінґа, оскільки вони впродовж усього року переїжджають з місця на місце. Пігмеї зникають у своїй домівці — густому лісі — на цілі місяці. Усі зусилля, докладені для того, щоб допомогти їм оселитися десь на постійно, зазнали невдачі. Вони й справді є мешканцями густих лісів. Безперервні переїзди й мисливство — їхній спосіб життя, і ніщо не змусить їх змінити його.

Повсякденне життя, шлюб і сім’я

Чоловіки переважно займаються мисливством, а жінки — збиральництвом. До їхніх кошиків потрапляє майже усе, що дарує їм ліс: гриби, коріння, ягоди, листя, горіхи, комахи, терміти, дикий мед і, звичайно ж, їхня улюблена гусінь. Все це використовується в їжу та для обміну. Велику кількість цих харчів пігмеї постачають своїм африканським сусідам, яких часто називають ле ґран нуар (високі темношкірі). Вони вимінюють їжу на горщики, каструлі, мачете, такі знаряддя, як сокири та ножі, сіль, пальмову олію, маніок і плодові банани. На жаль, пігмеї також беруть тютюн, горілку місцевого виробництва та коноплі, споживання яких створює для цих смиренних людей жахливі проблеми. Часто через них пігмеї заходять у борги, і так їхнє життя мало-помалу руйнується.

Шлюби серед цих мешканців лісів, як правило, моногамні. Однак чоловік може легко розлучитися зі своєю дружиною або просто залишити її, щоб жити з іншою. Найбільше в громаді шанують батька або найстаршого чоловіка. Він, як правило, нікому нічого не наказує, але до його порад переважно прислухаються. Ви побачите, що пігмеї дуже люблять своїх дітей, і мати й батько часто носять дитину з собою. Ця малеча постійно перебуває з обома батьками, хоч би що ті робили — чи то працювали, чи полювали, чи танцювали.

Вночі маля спить між батьками. А вдень за дітками пильнують батьки, брати, сестри, дядьки, дідусі й бабусі, та ще й до того ними піклується увесь табір. Родичі дуже люблять ходити одні до одних у гості, завдяки чому підтримуються тісні родинні стосунки. У західних країнах таких стосунків переважно або взагалі немає, або ж вони не дуже міцні. Однак тут ситуація зовсім інша.

Хоча пігмеї живуть окремо від своїх африканських сусідів, вони підтримують з ними економічні зв’язки, і то не лише через регулярний обмін товарами. Їх нерідко просять допомогти з роботою на плантаціях кави та какао. Вони можуть попрацювати кілька тижнів, отримати свої гроші, а тоді зникнути на довгий час глибоко в лісі. Хто знає, може кава, якою ви насолоджувались сьогодні вранці, була зібрана пігмеями Центральної Африки.

Релігія

Бабінґа — релігійні люди, але їхнім релігійним життям керують забобони та традиції. Вони супроводжують свої ритуали музикою, співом (йодлем) і танцями. У книжці «Етні друа де льом е пепль отоктон» («Етнічні групи. Права людини й корінні мешканці», фр.) дається таке пояснення: «Мешканці густих лісів вважають, що світ, а в їхньому розумінні ліс, створив Бог. Після створення перших людських пар... він пішов на небо й втратив інтерес до справ людей. Тепер верховний дух, бог лісу, діє замість нього». Звичайно, це уявлення про Бога та його намір дуже відрізняється від того, що записано в Біблії (Буття, розділи 1, 2; Псалом 37:10, 11, 29).

Ці люди не обділені розумом

Нерідко деякі люди насміхаються над пігмеями або навіть зневажають їх, вважаючи нижчими й не дуже розвиненими. Але Патрік Мередіт, професор психофізики в університеті міста Лідса (Англія), сказав: «Якби ви побачили пігмеїв у їхньому природному середовищі — як вони виготовляють з волокна рослин містки й чудово дають собі раду в житті,— то, напевно, запитали б себе, кого ви називаєте розумними людьми».

Ми знаємо, що все людство походить від першої людської пари, Адама та Єви. В Дії 17:26 написано: «Ввесь людський рід Він [Бог] з одного [Адама] створив, щоб замешкати всю поверхню землі». Також у Дії 10:34, 35 говориться, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Тому ми хочемо нести біблійну правду до цих людей, щоб у них теж була надія жити в чудовому раю з багатьма густими лісами, на який незабаром перетвориться ціла Земля.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 23]

1. Під час проповідування біблійної звістки пігмеям; 2. Різьбар по дереву з пігмеїв; 3. Типове житло пігмеїв.