Уміння розстатися

«ЯК СТРІЛИ в руках того велетня, так і сини молоді»,— написав у Біблії псалмоспівець (Псалом 127:4). Стріла, пущена навмання, не потрапить у ціль. Її треба старанно спрямувати до мети. Так само й дітям без батьківського керівництва важко досягнути мети й стати відповідальними дорослими людьми. «Навчай малого на добру путь, якою він має йти,— говорить Біблія,— і коли він постаріє — не зверне з неї» (Приповістей 22:6, Дерк.).

Залежна від батьків дитина не може за ніч перетворитися на самостійного дорослого. То коли ж батькам починати виховувати в дітей самостійність? Апостол Павло нагадував юному Тимофієві: «Вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння» (2 Тимофія 3:15, Хом.). Уявіть собі, мати Тимофія почала вчити його духовним речам тоді, коли він був ще немовлям!

Якщо навіть найменші діти можуть отримувати користь від духовного навчання, то хіба ж не доцільно готувати дитину до повноліття з наймолодшого віку? Це можна зробити, наприклад, прищепивши дитині почуття відповідальності та навчивши її самостійно приймати рішення.

Уроки відповідальності

Як навчити дітей бути відповідальними? Батьки Джек і Нора розповідають про свою доньку: «Як тільки вона почала ходити, то стала відносити шкарпеточки або інші маленькі речі до своєї кімнати та класти їх у потрібну шухлядку. Ще вона навчилася прибирати іграшки та книжки». Це лише початок, але так дівчинка вже вчилася приймати відповідальні рішення.

З віком дитині можна доручати більш серйозні справи. Наприклад, Абра та Аніта дозволили доньці мати свого собаку. Дівчинка повинна була піклуватися про нього й навіть відкладала зі своїх кишенькових грошей певну суму на його утримання. Щоб привчити дітей виконувати їхні обов’язки, потрібно терпіння. Але це корисно і сприяє їхньому емоційному розвитку.

Домашнє господарство відкриває ще одну можливість прищепити дітям почуття відповідальності. Деякі батьки майже цілком звільняють дітей від будь-якої хатньої праці, вважаючи, що малюк більше нашкодить, ніж допоможе. Інші кажуть: «Нехай хоч моїм дітям живеться легше, ніж мені колись». Це помилкові міркування. Святе Письмо говорить: «Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний» (Приповістей 29:21, Ог., 1988). Принцип, який лежить в основі цього вірша, з певністю можна застосувати до дитини. Дуже прикро, коли молода людина починає доросле життя «невдячною» та ще й не вміє впоратися з найпростішою роботою по дому.

У біблійні часи дітям зазвичай довіряли певні домашні обов’язки. Наприклад, Йосип, коли йому було тільки 17 років, разом з іншими вже піклувався про сімейні отари (Буття 37:2). Це було непростим завданням, оскільки отари в його батька були величезні (Буття 32:14—16). Як відомо, Йосип виріс і став дуже впливовою людиною, тож неважко прийти до висновку, що таке раннє навчання позитивно вплинуло на його характер. Молодому Давидові, який пізніше став царем Ізраїлю, також доручали пасти отару родини (1 Самуїла 16:11).

Який урок можуть узяти з цього батьки сьогодні? Доручайте своїм дітям значимі домашні обов’язки. Приділивши їм час та доклавши зусиль і терпіння, ви можете навчити дітей прибирати, куховарити, працювати в саду, робити якийсь ремонт вдома або виправляти неполадки в машині. Звичайно, багато залежить від віку та можливостей дитини. Але переважно навіть малі діти можуть «помагати таткові лагодити машину» або «разом з мамою варити борщ».

Щоб навчити дітей виконувати домашні обов’язки, ви повинні віддати їм своє найцінніше — час. В одного подружжя, що має двох дітей, запитали про секрет успішного виховання. Ці батьки відповіли: «Час, час і ще раз час!»

Кероване любов’ю виправлення

Коли дитина виконує свої завдання добре або принаймні намагається їх добре виконати, підбадьорюйте її щедрою та щирою похвалою! (Порівняйте Матвія 25:21). Зрозуміло, малюк рідко зробить щось так само вправно, як дорослий. І діти, котрим дозволено приймати власні рішення, часто помилятимуться. Але не реагуйте надто гостро! Хіба ви, вже доросла людина, самі ніколи не помиляєтесь? Чому тоді не поставитися з терпінням до помилок дитини? (Порівняйте Псалом 103:13). Нехай вона помиляється. Дивіться на це як на частину навчального процесу.

Письменники Майкл Шульмен та Єва Меклер зауважують: «Діти, до яких ставляться по-дружньому, не бояться, що їх покарають за самостійний учинок». Водночас «діти суворих або жорстоких батьків майже ніколи не наважуються зробити самовільно навіть щось корисне, бо бояться, що батьки знайдуть у тому вчинкові якийсь недолік та будуть сварити, а то й покарають». Це зауваження відповідає біблійній засторозі: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони» (Колосян 3:21). Тож, коли малюкові не вдається зробити щось так, як ви від нього очікували, чому б не похвалити його принаймні за спробу? Заохотьте його наступного разу зробити краще. Нехай дитина знає, що ви радієте її успіхам. Запевніть малюка у своїй любові.

Звичайно, час від часу дитину треба виправляти. Ця необхідність стає особливо очевидною у підліткові роки, коли молода людина намагається знайти себе та хоче, щоб її сприймали як особистість. У цей час батькам мудріше було б з розумінням ставитися до таких спроб отримати незалежність і не вважати їх лише виявами непокори.

Щоправда, молоді люди схильні діяти імпульсивно або піддаватися ‘юнацьким пристрастям’ (2 Тимофія 2:22, Хом.). Тому, якщо поведінку дитини ніяк не обмежувати, це може спотворити її психічний розвиток — вона не навчиться самовладання та самодисципліни. Біблія попереджає: «Дитина... лишена напризволяще, соромить матір» (Приповістей 29:15, Хом.). А доречне картання, надане з любов’ю, корисне, воно готує молоду людину до вимог і труднощів дорослого життя. Біблія радить: «Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання» (Приповістей 13:24). Але пам’ятайте, що виховання — це передусім навчання та підготовка, а не покарання. Під «різкою» у наведеному тут вірші ймовірно розуміється ціпок, за допомогою якого пастухи спрямовували свої отари (Псалом 23:4). Це символ сповненого любові керівництва, а не бездушної жорстокості.

Освіта, потрібна для життя

Діти особливо потребують батьківського керівництва у тому, що стосується освіти. Цікавтесь освітою своєї дитини. Допоможіть їй мудро вибрати предмети для навчального курсу у школі та зробити правильне рішення щодо додаткової освітиa.

Безсумнівно, найважливіша освіта — це освіта духовна (Ісаї 54:13). Щоб вижити у світі дорослих, діти потребують благочестивих цінностей, а їхнє «розуміння» треба тренувати (Євреїв 5:14, СМ). У цьому дітям можуть дуже допомогти батьки. У сім’ях Свідків Єгови заохочується проводити з дітьми регулярне біблійне вивчення. Наслідуючи приклад матері Тимофія, яка змалку вчила сина розуміти Святе Письмо, Свідки Єгови також учать цьому своїх маленьких дітей.

Одинока матір, яку звуть Барбара, проводить сімейне вивчення Біблії так, щоб у дітей від нього лишалися найприємніші враження. «Того вечора я завжди готую дітям смачну вечерю, а на десерт подаю якусь їхню улюблену страву. Музика з касет «Мелодії Царства» допомагає нам настроїтися на потрібний лад. Тоді, після молитви, ми зазвичай вивчаємо журнал «Вартова башта». Але коли виникає особлива потреба, я берусь до таких публікацій, як книжка «Запитання молодих людей — корисні відповіді» (англ.)b. За словами Барбари, біблійне вивчення допомагає її дітям «дивитися на справи з погляду Єгови».

Дійсно, немає кращого дарунка для дитини, ніж знання та розуміння Божого Слова, Біблії. Вона може «мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність» (Приповістей 1:4). Озброєна такими знаннями, молода людина, що вступає у доросле життя, може гідно зустріти будь-які труднощі та складні ситуації.

І все ж розставання з дітьми для більшості батьків несе з собою великі зміни. У наступній статті обговорюватиметься те, як батьки можуть давати собі раду в спорожнілому домі.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 6]

«Діти суворих або жорстоких батьків майже ніколи не наважуються зробити самовільно навіть щось корисне, бо бояться, що батьки знайдуть у тому вчинкові якийсь недолік та будуть їх сварити, а то й покарають» [Майкл Шульмен та Єва Меклер, «Виховання доброчесної дитини» (англ.)].

[Рамка на сторінці 6]

Одинокі батьки. Важке розставання

Одинока мати на ім’я Ребекка говорить: «Одиноким батькам дуже важко розстатися з дітьми. Якщо не слідкувати за собою, то починаєш тремтіти над дітьми та розпещувати їх». У книжці «Секрет сімейного щастя»c на сторінках 106, 107 можна знайти такі корисні зауваження:

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 7]

Практичне навчання може допомогти дітям стати відповідальними дорослими.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Сімейне вивчення Біблії може дати дітям мудрість, необхідну, щоб справлятися з труднощами в зрілому віці.