Місячні гори

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

ЦЯ ЛЕГЕНДА жила багато віків: десь у Центральній Африці є вкриті снігом гори і там бере свій початок Ніл. Але існування снігу в Африці поблизу екватора здавалося малоймовірним. І все ж на початку другого сторіччя нашої ери грецький географ Птолемей висунув гіпотезу, що такі гори існують, і назвав їх Lunae Montes, тобто Місячні гориa.

Протягом сторіч люди марно шукали ці гори. Але прийшов день, коли наприкінці 1800-х років дослідник Генрі Стенлі — відомий за те, що розшукав д-ра Давіда Лівінгстона,— став свідком щасливої події. Заволока з хмар, яка ховала гори від попередніх дослідників, розсіялася на мить, і приголомшений Стенлі побачив укриті снігом вершини. Він знайшов Місячні гори. Але назвав він їх так, як звали їх місцеві жителі — Рувензорі, що означає «Дощові».

Нині загальновідомо, що Рувензорі майже не впливають на водопостачання Нілу. Однак багато людей все ще називає їх Місячними горами. І незважаючи на численні експедиції, ці дивовижні гори й далі оповиті серпанком таємничості. Гори Рувензорі простягаються на 130 кілометрів, їхня ширина 50 кілометрів, вони лежать на північ від екватора і є природним кордоном між Угандою та Демократичною Республікою Конго.

На відміну від більшості інших гір Східної Африки, які мають вулканічне походження, Рувензорське пасмо — це велетенський блок земної кори, який піднявся тисячі років тому внаслідок колосального тиску. Хоча гори Рувензорі сягають висоти 5109 метрів, проте їх рідко можна побачити. Переважно пасма гір ховаються у тумані й хмарах.

Як видно з назви гір, Рувензорі багаті на дощі та сніги, а «посушливий» сезон лише трошки сухіший, ніж сезон «дощів». Тим-то подорожі цими горами є дуже ризикованою справою — в деяких місцях можна загрузнути по пояс у багні! Сильні дощі висікли в горах багато чудових озерець, які зволожують рослинність на гірських схилах, що є надзвичайно пишною. У горах Рувензорі росте багато рідкісних рослин, декотрі з них досягають неймовірних розмірів.

Приміром, лобелія, яка нагадує гігантські волохаті пальці, звичайно сягає лише 30 сантиметрів завдовжки в інших місцевостях, але в Рувензорі ця рослина може вирости до 6 метрів. Гігантське жовтозілля має довгий стовбур з гілками, на кінцях яких росте щось на зразок капустин. Також там ростуть вкриті мохом 12-метрові деревоподібні еріки. Запашні квіти усіх кольорів додають пейзажу мальовничості. Там є багато гарних птахів, і деякі з них водяться лише в горах Рувензорі. Нижче живуть слони, шимпанзе, бушбоки, леопарди та мавпи товстотіли.

Прекрасна панорама

Людина, яка пройде гірськими стежками через вологий тропічний ліс, кілька разів перейде річку Буджюку й підніметься на висоту 3000 метрів, буде нагороджена тим, що побачить прекрасну панораму Великої рифтової долини!

Трохи далі лежить нижнє болото Біґо, область щучника та деревоподібних ерік. Часто багна тут по коліно. Крутий підйом веде до верхнього болота Біґо та озера Буджюку, що розташовані в горішній частині долини Буджюку на висоті близько 4000 метрів; звідти відкривається чудовий вигляд на вершини гір Бейкер, Люіджі-ді-Савоя, Стенлі та Спік — це найвідоміші гори цього пасма.

Трохи вище лежить постійний льодовик Елейн. Туди можна добратися лише за допомогою кішок, гаків, мотузок та кригорубів. Потім треба перетнути плоскогір’я Стенлі, щоб добратися до гори Стенлі і її вершини Маргеріти, котра є найвищою в горах Рувензорі. З тої висоти відкривається захоплива панорама вершин, долин, лісів, потоків та озер.

Однак не можна назвати ці гори підкореними. Рувензорі лише почали відкривати свої таємниці. Лишилося ще багато невідомого про геологію цього пасма гір, про тваринне і рослинне життя. Тому-то Рувензорі далі оповиті таємничістю, усі загадки цих гір відомі лише їхньому мудрому й всемогутньому Творцю. Авжеж, йому дійсно належать «верхогір’я гірські» (Псалом 95:4).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 17]

1. Рувензорі ховаються у густих хмарах.

2. Сильні дощі «Дощових гір» дають вологу вкритим мохом схилам.

3. Вздовж стежки росте багато запашних квітів.