Дельфін поряд з нами

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

ВІН любить теплі мілкі тропічні водойми, солоні та прісні, мутні та чисті. Його ареал простягається від Бенгальської затоки в Індії, охоплює води Малайського архіпелагу і сягає Північної Австралії.

Однак небагато людей, особливо в Австралії, де на північному узбережжі водиться найбільше цих тварин, бачили або навіть чули про іравадійського дельфіна. Дивно? І так, і ні.

У XIX сторіччі зоолог Джон Андерсен побачив зграї цих блакитно-сірих дельфінів з круглими безносими головами в річці Іраваді в М’янмі (колишня Бірма). Він назвав цих тварин іравадійськими дельфінами.

Чому їх так рідко можна побачити

Іравадійські дельфіни найліпше почувають себе у теплих узбережних водах, лиманах та річках. Часто вони живуть у мулистих водах у місцевостях з мангровими деревами, густими заростями, хмарами москітів, часом навіть там водяться й крокодили. Зазвичай такі місцевості не приваблюють людей.

Вода в таких районах переважно мутна, тому дельфіна можна побачити лише тоді, коли він виринає на короткий час, щоб набрати повітря. І навіть тоді його видно не повністю. На поверхні з’являється невелика частина спини, а його спинний плавець досить малий у порівнянні з плавцями інших дельфінів.

Але в деяких місцевостях іравадійські дельфіни трапляються частіше. Рибалки та екіпажі річкових пароплавів на річці Іраваді в М’янмі та на інших річках в Азії, де водяться ці дельфіни, часто бачать, як полюють ці тварини, вистрибують з води, пливучи проти течії, або навіть випорскують ротом цівки води, ніби живі фонтани або статуетки у водяному саду.

У водах Австралії іравадійські дельфіни живуть вздовж західного узбережжя, на півночі континенту й на сході. Переважно їх можна побачити у групах до 6 особин, але іноді їхні групи сягають 15. Ніхто не бачив, щоб австралійський дельфін наслідував фонтани, як це робить його азіатський родич.

Чи це дельфін?

Іравадійські дельфіни живуть поблизу суходолу й плавають повільно у порівнянні зі своїм жвавішим братом, який живе у чистих водах. Але вченим було важко дослідити життя цих дельфінів. Головною причиною цього є непривабливі місця, де поширенні ці тварини. Однак живі іравадійські дельфіни вивчалися в Джая-Анкольському океанаріумі, що в Джакарті (Індонезія).

Оскільки про іравадійських дельфінів було мало що відомо, то донедавна біологи не знали, куди помістити цих тварин у родині дельфінових ряду китоподібних. Ясно, що у них є багато спільного з дельфінами. Але по формі, не по кольору (бувають від блідого до темного блакитно-сірого), вони дуже подібні до арктичної білухи, але дещо менші за неї. Навіть їхня надзвичайно гнучка шия подібна до шиї білухи. Тож хто вони: екваторіальні відповідники білухи чи справжні дельфіни?

Один із способів визначити це — докладно дослідити їхні анатомічні та генетичні особливості й подивитися, чи належать ці тварини до білух, чи до дельфінів. Виявляється, що докази на користь дельфінів переважують.

Що нам все ж таки відомо

При народженні малята іравадійських дельфінів трохи менші метра й важать близько 12 кілограмів. Самці виростають приблизно до трьох метрів, а самиці трохи менші. Живуть ці дельфіни близько 28 років.

Вміст шлунка померлих тварин показав, чим вони харчуються — кальмарами, креветками та рибою, особливо тою, яка живе на дні. Деякі вчені роблять припущення, що цікава звичка азіатських дельфінів випорскувати воду з рота, мабуть, допомагає їм полювати на рибу у мутних водах.

Подібно до інших дельфінів іравадійські дельфіни видають чіткі клацаючі звуки. Д-р Пітер Арнольд з Квінслендського тропічного музею сказав кореспонденту «Пробудись!», що «згідно з дослідженнями, проведеними у Джая-Анкольському океанаріумі, іравадійський дельфін, можливо, використовує клацання для ехолокації у полюванні, як це роблять інші дельфіни».

Чи є у нього майбутнє?

Науковцям не відома точна кількість іравадійських дельфінів у світі. Але дедалі більшає занепокоєння їхньою долею. У деяких частинах Південно-Східної Азії кількість цих тварин зменшується, а в інших місцевостях вони взагалі не трапляються.

Це часто стається внаслідок забруднення й замулення річок через лісозаготівельні роботи. В Австралії більшість територій, де водяться іравадійські дельфіни, залишаються незаселеними людьми. Але у гарніших місцевостях на східному узбережжі урбанізація й туризм негативно позначилися на дельфінах. Деколи іравадійські дельфіни заплутуються у рибальських сітях або у сітках від акул, що розставлені поблизу пляжів для захисту плавців. Також дельфінам шкодить надмірне рибальство, бо це впливає на їхній раціон.

Однак найсерйознішою потенційною небезпекою є чимраз більша кількість забруднювальних речовин, які потрапляють у ріки та лимани. Серед найгірших є синтетичні органічні складники, наприклад поліхлор-біфеніл (PCB), які лишаються в навколишньому середовищі. Поліхлор-біфеніл використовується, приміром, в електронних приладах, фарбах, мастилах, покриттях, для дерева й металів та інших продуктах.

Позитивним є те, що Австралійське агентство з охорони природи у документі «План дій щодо австралійських водних ссавців» говорить: «Більшість популяції [іравадійських дельфінів] у Квінсленді водиться у Морському заповіднику Великого Бар’єрного рифу, тож для збереження цих тварин у Квінсленді є добрі можливості».

Агентство рекомендує ще один крок для ліпшого збереження — віднести іравадійських дельфінів, як і горбачів, південних справжніх китів та афалін, до списку видів, що потребують посиленої уваги громадськості. Це буде добре як для іравадійських дельфінів, так і для нас.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Фотографії: з люб’язного дозволу Dr. Tony Preen