Розкрадання вологих тропічних лісів

КОЛИСЬ давно нашу планету оперізував широкий смарагдовий пояс. Він був зітканий із різних дерев і помережаний широкими річками.

Наче у великій природній оранжереї, там царювала краса і розмаїття. Половина усіх видів тварин, птахів і комах знаходили собі там притулок. Але цей найбагатший регіон Землі був також і найуразливішим — більш уразливим, ніж будь-хто собі уявляв.

Вологий тропічний ліс, як ми його сьогодні називаємо, здавався неосяжним і майже незнищенним. Це було хибне уявлення. Спочатку він став зникати на островах Карибського моря. На Барбадосі плантації цукрової тростини поглинули ліс уже в 1671 році — ще за десять років до того, як щез птах додоa. Те ж сталося з лісами на інших островах регіону, і це було передвістям всесвітньої тенденції, яка прискорилася у XX столітті.

Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають тільки 5 відсотків земної поверхні, тоді як лише одне століття тому вони займали 12 відсотків її площі. Крім того, щороку вирубується або випалюється 130 000 квадратних кілометрів лісу — це більше від території Англії. Коли винищення продовжуватиметься із такою жахливою швидкістю, то весь тропічний ліс разом з його мешканцями пропаде, як пропав додо. «Ризиковано називати рік зникнення лісу, але якщо нічого не зміниться, то ліс таки зникне»,— попереджує Філіп Фернсайд, дослідник вологого тропічного лісу в Бразилії. У жовтні минулого року Діана Джин Скімо повідомила: «Отримані протягом останніх тижнів дані показують, що в Бразилії цього року спалено більше лісів, ніж в Індонезії, де великі міста тонули в димі, який поширювався далі на інші країни... З супутників поступила інформація, що в Амазонії цього року випалено на 28 відсотків лісів більше, ніж минулого; а площа знеліснених земель, згідно з останніми доступними даними 1994 року порівняно з 1991 роком, зросла на 34 відсотки.

«Дерева в пустелі»

Чому вологі тропічні ліси, які ще століття тому були практично незайманими, зникають так швидко? Ліси у помірному кліматі, котрі вкривають 20 відсотків земної поверхні, за останніх 50 років не зазнали значних втрат. Чому ж вологі тропічні ліси виявилися такими вразливими? Відповідь слід шукати в їхній унікальній природі.

Арнольд Ньюман у книжці «Вологий тропічний ліс» (англ.) говорить, що цей ліс влучно називають «деревами в пустелі». За його поясненням, у деяких регіонах басейну Амазонки та на Борнео «величезні ліси навіть ростуть, як не дивно, переважно на само́му чистому білому піску». Більшість вологих тропічних лісів, може, і не ростуть на піску, але майже всі вони розташовані на дуже тонкому шарі вбогого ґрунту. Тоді як у лісах помірного клімату верхній шар ґрунту має приблизно два метри завтовшки, у вологому тропічному лісі товщина цього шару рідко перевищує 5 сантиметрів. Як же найпишніша рослинність Землі може буяти в таких жалюгідних умовах?

Ключ до цієї загадки вчені знайшли у 1960-х та 1970-х роках. Вони виявили, що такий ліс буквально живить сам себе. Більшість поживних речовин, потрібних рослинам, постачає підстилка з опалого листя та гілля, яка вкриває підніжжя лісів і — завдяки постійному теплу й вологості — швидко розкладається термітами, грибками й іншими організмами. Ніщо не марнується, все йде на переробку. Крони дерев виділяють та випаровують воду, тож вологий тропічний ліс повертає до повітря майже 75 відсотків дощу, який випадає на нього. Так формуються хмари, котрі пізніше знову поливають ліс.

Але ця дивовижна система має свою ахіллесову п’яту. Вона не відновлюється, якщо її сильно пошкодити. Вирубайте у вологому тропічному лісі невеличку галявину — і вона заросте за декілька років, але зведіть більшу ділянку лісу — і вона може ніколи не відродитись. Рясні дощі вимивають поживні речовини, а палюче сонце висушує тоненький верхній шар ґрунту, аж зрештою там лишається рости тільки жорстка трава.

Земля, лісоматеріали й гамбургери

У країнах, які розвиваються, де бракує землі під ріллю, велетенські масиви незайманих лісів здавалися цілком придатними для експлуатації. «Найлегшим» вирішенням було заохочувати бідних безземельних селян розчищати ділянки в лісі та залишати їх за собою — подібно до того, як чинили європейські іммігранти, котрі освоювали Захід Америки. Проте від такої політики постраждали і ліси, і фермери.

Буйні тропічні ліси можуть створювати враження, ніби там може рости все, що завгодно. Але як тільки дерева повалять, ілюзія необмеженої родючості швидко зникає. Африканка Вікторія обробляє невеличку ділянку землі, яку її рідні недавно розчистили від лісу. Вона пояснює проблему:

«Мій тесть тільки що зрубав дерева та випалив цей клаптик лісу, тож я можу посадити арахіс, маніок та декілька бананів. Цього року врожай буде дуже добрим, але років через два-три ґрунт виснажиться і нам доведеться розчищати нову ділянку. Це дуже важка робота, але без неї нам не вижити».

Таких фермерів, як Вікторія та її родина, котрі займаються підсічним землеробством, нараховується принаймні 200 мільйонів! На їхню долю припадає 60 відсотків зведеного за один рік лісу. Хоча ці кочові землероби й воліли б обробляти землю легшим способом, у них просто немає вибору. Примушені вести щоденну боротьбу за існування, ці люди вважають охорону вологих лісів розкішшю, яку вони не можуть собі дозволити.

Більшість фермерів вирубує ліс, щоб здобути землю під ріллю, але є й такі, кому земля потрібна для випасу худоби. У вологих тропічних лісах Центральної та Південної Америки ще одним важливим чинником знеліснення є скотарство. М’ясо вигодованої худоби, як правило, транспортують до Північної Америки і там воно швидко зникає в численних закусочних, де завжди великий попит на недороге м’ясо для гамбургерів.

Проте скотарі стикаються з тою ж проблемою, що й дрібні фермери. Пасовища, які з’являються на попелі вологого тропічного лісу, рідко годують худобу довше ніж п’ять років. Перетворення лісу на гамбургери може комусь і приносить прибуток, але воно належить до найбільш марнотратних способів вироблення їжі, будь-коли вигаданих людствомb.

Серйозну загрозу вологим тропічним лісам становлять також лісорозробки. Не можна сказати, що в ході лісорозробок обов’язково нищиться ліс. Деякі компанії вирубують кілька комерційних порід дерев так, що ліс швидко одужує. Але з 45 000 квадратних кілометрів вологого тропічного лісу, де щорічно ведеться лісозаготівля, дві треті вирубується так сильно, що цілим лишається тільки кожне п’яте дерево.

«Мене проймає жах, коли я бачу чудовий ліс, пошматований неконтрольованою лісозаготівлею,— зітхає ботанік Мануель Фідальґо.— Щоправда на вирубаній ділянці можуть пустити коріння інші рослини і дерева, але новий приріст є переважно лісом другого ґатунку, набагато біднішим за кількістю видів. Щоб колишній ліс відновився, деколи потрібні століття, а то й тисячоліття».

Лісозаготівельні компанії також прискорюють знищення лісу іншими способами. Пастухи та кочові фермери переважно вторгаються до лісу по шляхах, прокладених лісорубами. Деколи уламки дерев, що залишаються після вирубки, сприяють поширенню лісових пожеж, які гублять навіть більше лісу, ніж було зрубано. У 1983 році на Борнео тільки одна така пожежа знищила мільйон гектарів лісу.

Що робиться для захисту лісів?

Перед лицем цієї загрози робляться зусилля, аби зберегти той ліс, що залишився. Але це колосальне завдання. Національні парки можуть захистити окремі клаптики вологого тропічного лісу, проте на територіях багатьох із них все ще ведеться полювання, лісозаготівля та підсічне землеробство. Країни, які розвиваються, не мають грошей на керування національними парками.

Уряди, що перебувають у фінансовій кризі, легко піддаються на вмовляння міжнародних компаній продати їм право на лісорозробки; деколи для країни це є одною з небагатьох можливостей сплатити свої борги закордонним партнерам. А в мільйонів кочових фермерів немає іншого виходу, як просуватися глибше й глибше у вологі тропічні ліси.

Чи збереження вологих тропічних лісів таке вже важливе у світі, обтяженому стількома проблемами? Що ми втратимо, коли ліси загинуть?

[Примітки]