Він не здався

П’ЯТОГО жовтня 1995 року 14-річному Метью Тапіо зробили операцію на мозковому стовбурі для видалення пухлини. Пухлина виявилася злоякісною. Та операція була першою, протягом наступних двох з половиною років Метью мав перенести ще багато хірургічних втручань. До цього додалася хіміотерапія та променеве лікування.

Метью жив у Мічигані (США), там він ходив до школи та відвідував християнські зібрання. Хлопець не пропускав слушної нагоди поговорити з учителями й однокласниками про свою віру та йшов до інших людей, беручи таким чином участь у публічному служінні. Протягом частих перебувань у лікарні — а за останніх два з половиною роки свого життя Метью провів там 18 місяців — він розповсюдив між тими, кого зустрічав, сотні примірників біблійної літератури.

Нерідко здавалося, що Метью вже не житиме, але кожного разу він таки вибирався. Якось дорогою до лікарні в нього стався припадок і дихання зупинилося. Почали робити серцево-легеневу реанімацію, і хлопець повернувся до життя. Прийшовши до себе, він заплакав і вигукнув: «Я боротимусь! Я боротимусь! Я не здамся!» Люди казали, що це віра в Бога допомогла Метью прожити так довго.

Заповітне бажання хлопця сповнилось 13 січня 1996 року, коли він охрестився на символ свого присвячення Богу Єгові. Щоб усунути ризик зараження, хрещення відбулося у приватному басейні. Через декілька днів Метью знову був у лікарні й чекав наступної операції. У серпні 1997 року декілька тижнів підряд хлопець постійно блював, але після ще однієї операції його стан стабілізувався.

Увесь той час Метью не втрачав доброго настрою, жартуючи з лікарями та медсестрами. Вони не могли зрозуміти, звідки в нього таке чудове почуття гумору. Один лікар сказав: «Знаєш, Метью, якби я був на твоєму місці, я попросив би запнути завісу навколо ліжка, накрився б із головою та відправив би усіх геть».

У лютому 1998 року Метью повернувся з лікарні додому майже в останній раз. Глибоко зворушений тим, що живе і прибув додому, він проказав, тільки-но переступивши поріг: «Я такий щасливий! Помолімось разом». Відтак він висловив свою радість у молитві до Єгови. Але через два місяці, 19 квітня, рак таки взяв над ним гору.

Ще раніше на зібранні Свідків Єгови у місцевому Залі Царства був прослуханий запис інтерв’ю з Метью. Його запитали: «Що б ти сказав про наше служіння та християнські зібрання тим, хто є відносно здоровим?»

Метью відповів: «Робіть усе можливе тепер... Ніколи не відомо, що може статися... Але хоч би що сталося, ніколи не переставайте свідчити про Єгову».