СНІД. Як боротись проти нього
НА ТЕПЕРІШНІЙ час засобу проти СНІДу не існує, і малоймовірно, що медики віднайдуть його найближчим часом. Оскільки найновіші методи лікування хвороби лише сповільнюють її перебіг, то набагато ліпше уникати зараження. Перш ніж розглянути засоби профілактики, подивімось, як вірус СНІДу (ВІЛ) передається від однієї людини до іншої і як не передається.
Існує чотири основні шляхи зараження: 1) при використанні медичних голок або шприців, забруднених кров’ю інфікованого; 2) при статевому контакті (ваґінальному, анальному та оральному) з інфікованим; 3) при переливанні крові та препаратів крові, хоч у деяких розвинутих країнах ця небезпека зменшилась завдяки перевірці крові на противірусні антитіла; 4) від інфікованих матерів під час вагітності та пологів або при годуванні груддю.
Сучасні наукові дані, отримані з Центрів контролю та профілактики хвороб у США (CDC), свідчать про те, що: 1) СНІДом не можна заразитись так, як нежитем або грипом; 2) він не передається, коли інфікований сидить поряд або торкається чи обнімає вас; 3) ви не можете заразитись ним, споживаючи їжу, яку брала до рук, готувала чи подавала на стіл інфікована людина; 4) вам не загрожує інфікування при спільному користуванні туалетом, телефоном, одягом чи посудом. Крім того, за даними Центрів, цей вірус не передається комарами та жодною іншою комахою.
Методи профілактики
Вірус СНІДу міститься в крові заражених. Якщо інфікованій людині роблять укол, на голці або в шприці можуть залишитися рештки крові з вірусом. Коли цією ж забрудненою голкою колють когось іншого, інфекція передається далі. Не бійтеся запитати лікаря або медсестру, якщо ви не впевнені у стерильності голки чи шприца, якими вони збираються зробити укол. Ви маєте право знати — на карту поставлено ваше життя.
Вірус СНІДу міститься також у спермі та піхвових виділеннях заражених людей. Тому, щоб запобігти хворобі, Центри радять: «Єдиним надійним захистом є статеве утримання. Якщо ж ви збираєтесь вести статеве життя, то почекайте, доки не вступите в довготривалий зв’язок з обопільно вірними стосунками, наприклад, шлюб з неінфікованим партнером».
Завважте, аби бути у безпеці, необхідні «обопільно вірні стосунки». Якщо тільки один партнер зберігає вірність, то другий наражається на небезпеку. Це часто створює проблеми для жінок у тих суспільствах, де вони перебувають у сексуальній та економічній залежності від чоловіків. У деяких країнах жінкам не дозволяється навіть розмовляти з чоловіками про статеві зносини, не кажучи вже про те, щоб піднімати питання про більш безпечну статеву поведінку.
Проте не усі ці жінки безсильні змінити становище. Вивчення, проведене в одній із західноафриканських країн, показало, що деяким фінансово незалежним жінкам вдалося, уникнувши насильства, припинити статеві зносини зі своїми інфікованими чоловіками. У Нью-Джерсі (США) деякі жінки відмовляли у статевому контакті своїм чоловікам, котрі не схотіли застосовувати презервативи. Звичайно, презервативами з латексу треба користуватися правильно і постійно, тільки тоді вони захищають від зараження ВІЛ та іншими вірусами, що передаються статевим шляхом.
Коли робити аналіз
Карен, про яку йшлося у попередній статті, практично ніяк не могла захистити себе від інфекції. Її чоловік заразився за декілька років до одруження, а тоді методи обстеження на ВІЛ та на збудники епідемічних захворювань ще тільки розроблялися. Тепер у деяких країнах аналіз на ВІЛ став звичайною справою. Тож, перш ніж почати з кимось зустрічатись, добре зробити аналіз і так позбутися усіх сумнівів щодо можливого зараження ВІЛ. Ось порада Карен: «Мудро вибирайте подружнього партнера. За неправильний вибір доводиться дорого платити, деколи навіть власним життям».
Знаючи результати аналізу, невинний подружній партнер може захистити себе у разі перелюбу. Оскільки лабораторним шляхом деколи не вдається виявити ВІЛ, аж поки не пройде шість місяців після зараження, то аналіз слід повторити декілька разів. Якщо сексуальні стосунки відновлюються (це вказує на те, що перелюбника простили), від інфекції можна захиститись, користуючись презервативами.
Наскільки допомагає поінформованість?
Варто звернути увагу на те, що, хоча Біблію було написано задовго до виникнення СНІДу, додержання її принципів є захистом від хвороби. Наприклад, у Біблії засуджуються позашлюбні статеві зносини, ставиться вимога подружньої вірності, говориться про те, що християнам слід одружуватись тільки з тими, хто так само застосовує біблійні принципи (1 Коринтян 7:39; Євреїв 13:4). Біблія також забороняє занечищувати тіло, тобто вводити кров та зловживати будь-якими речовинами (Дії 15:20; 2 Коринтян 7:1).
Корисно дізнатися про те, які небезпеки або ризик виникають при контакті з носіями ВІЛ. Інформація про СНІД дає можливість захистити себе від цієї хвороби.
За словами Ліги боротьби проти СНІДу, «зараженню СНІДом здебільшого можна запобігти. Доки не буде знайдено ліків, поінформованість — найліпший і на сьогодні єдиний захист [суспільства] від СНІДу» (курсив наш). Батькам слід відверто говорити про СНІД одне з одним та зі своїми дітьми.
Які методи лікування існують?
Симптоми хвороби з’являються тільки через шість — десять років після зараження ВІЛ. Протягом цього часу в організмі точиться боротьба. Віруси розмножуються і вбивають клітини імунної системи, які борються проти нападників. Зрештою, оскільки кожен день з’являються мільярди вірусів, імунна система не витримує цієї навали.
Для того щоб допомогти імунній системі, розроблено різні препарати зі складними назвами, які передаються скороченнями AZT, DDI та DDC. Дехто вірив, що вони виявляться високоефективними й навіть зцілятимуть хворих, проте такі сподівання швидко розсіялися. Ці препарати з часом не тільки втрачають ефективність, але й спричиняють у деяких пацієнтів небезпечні побічні явища: розпад клітин крові, порушення зсідання крові та ураження нервових закінчень рук і ніг.
Тепер існує нова група медикаментозних препаратів, протеазні інгібітори. Лікарі прописують їх у комбінації з трьох препаратів разом з іншими противірусними ліками. Аналізи показують, що ця потрійна терапія не вбиває вірусів, проте вона зупиняє чи сповільнює розмноження їх в організмі.
Потрійна терапія надзвичайно поліпшила стан здоров’я хворих. Проте фахівці вважають, що ліки діють найефективніше, коли їх давати ще до того, як у ВІЛ-інфікованого з’являться симптоми хвороби. У цьому випадку можна відвернути, і мабуть назавжди, розвиток інфекції в останні стадії СНІДу. Оскільки це новий метод лікування, ще невідомо, скільки часу можна придушувати інфекцію за його допомогою.
Потрійна терапія багато коштує. Середня ціна противірусних препаратів разом з лабораторними аналізами складає 12 000 доларів США за рік. Пацієнтам доводиться не тільки витрачати багато грошей, але й постійно їздити до холодильної установки, де повинні зберігатись препарати. Звичайно одні з препаратів приймають двічі, а інші тричі на день. Одні — натще, інші — після їди. Лікування ускладнюється, коли слід приймати додаткові препарати, потрібні для боротьби з багатьма іншими інфекціями, від яких страждають хворі на СНІД.
Лікарів надзвичайно турбує, що́ станеться в разі припинення потрійної терапії. Віруси безперешкодно розмножуватимуться, і ті, що витримали курс лікування, можуть розвинути опірність до препаратів, котрі раніше вживалися для боротьби з ними. Опірні до препаратів штами ВІЛ буде важче лікувати. До того ж ці супервіруси можуть передаватися іншим людям.
Чи врятують вакцини?
Деякі фахівці вважають, що припинити всесвітню епідемію СНІДу можна за допомогою безпечної ефективної вакцини. Ефективні вакцини проти жовтої гарячки, кору, свинки та краснухи виготовляють з ослаблених вірусів. Зазвичай, коли ослаблений вірус потрапляє в організм, імунна система не тільки знищує його, але й створює надійний захист проти справжнього вірусу.
Два недавніх експерименти з мавпами виявили проблему, пов’язану з ВІЛ: навіть ослаблений вірус може спричинити смерть. Інакше кажучи, вакцина спричиняє хворобу, проти якої її створено.
Пошуки вакцини не принесли позитивних результатів. ВІЛ виявився стійким до десятків препаратів, яким не можуть протистояти слабкіші віруси. Більш того, ВІЛ видозмінюється і тому є невловимим. (На сьогодні у світі існує принаймні десять популяцій ВІЛ.) Ситуація ускладнюється тим, що вірус безпосередньо атакує саме ті клітини імунної системи, які вакцина повинна була б поставити на захист організму.
Економічні розрахунки також впливають на досліди. Як стверджує Вашингтонська міжнародна ініціативна група пошуків вакцини проти СНІДу, існує «низький рівень зацікавленості у приватних виробників». Гадають, що виробники побоюються неприбутковості вакцини, оскільки більша її частина піде на продаж до менш розвинутих країн.
Незважаючи на труднощі, дослідники й далі працюють у декількох напрямках, шукаючи ефективну вакцину. Але те, що її знайдуть швидко, сьогодні здається малоймовірним. Коли ж у лабораторії створять якусь вакцину, що подає надію, то почнеться важкий, дорогий та ризикований процес випробування її на людях.
[Рамка на сторінці 5]
Хто заражається ВІЛ-інфекцією?
Щодня по всьому світі заражається приблизно 16 000 чоловік. Понад 90 відсотків інфікованих мешкають у країнах, що розвиваються. Приблизно 1 з 10 інфікованих — це дитина віком до 15 років. Решта — дорослі, серед яких понад 40 відсотків складають жінки. Більше половини інфікованих — це люди у віці від 15 до 24 років (Всесвітня організація охорони здоров’я та Спільна програма Організації Об’єднаних Націй для боротьби з ВІЛ/СНІДом).
[Рамка на сторінці 7]
Як визначити, хто заражений?
За зовнішнім виглядом не можна сказати, хто заражений, а хто — ні. ВІЛ-інфіковані деколи не мають симптомів і виглядають здоровими, але вони можуть передати вірус іншим. Чи вірити людині на слово, що вона не хвора? Не завжди. Ті, хто заразився, часто й самі не знають про хворобу. А ті, що знають, часом приховують це, або говорять неправду. За одним дослідженням, проведеним у Сполучених Штатах Америки, 4 з 10 ВІЛ-інфікованих не повідомили сексуальним партнерам про свій стан.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]
Зв’язок між ВІЛ і СНІДом
ВІЛ — це «вірус імунодефіциту людини». Цей вірус поступово руйнує частини імунної системи, яка захищає організм від хвороб. СНІД — означає «синдром набутого імунодефіциту». Це завершальна, небезпечна для життя стадія зараження ВІЛ. Назва «СНІД» показує, що ВІЛ спричинив сильне ушкодження імунної системи, і людина залишилася беззахисною перед інфекціями, з якими імунна система зазвичай бореться.
[Відомості про джерело]
CDC, Atlanta, Ga.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Перш ніж думати про одруження, було б мудро зробити аналіз на ВІЛ.