Молоді люди запитують...

Чому мені доводиться жити без батьків?

«Як мені жилося без батьків? Досить сумно. Причин було багато. Надзвичайно тяжко виростати, не відчуваючи батьківської ласки та любові» (Хоакін).

«Найгірше мені було тими днями, коли батьки інших дітей приходили у школу підписувати табелі успішності. Мене огортав смуток і відчуття самотності. І досі ці почуття інколи з’являються в мене» (Абеліна, 16 років).

ТЕ, ЩО мільйони підлітків ростуть без батьків,— трагедія нашого часу. У Східній Європі тисячі залишилися сиротами через війну. В Африці ту ж біду спричинила епідемія СНІДу. Іноді батьки просто відмовляються від своїх синів і дочок. Дітей з батьками розлучають і війни, і стихійні лиха.

Так було й за біблійних часів. Наприклад, у Святому Письмі неодноразово говориться про становище сиріт (Псалом 94:6; Малахії 3:5). Тоді війни та інші трагічні обставини також розділяли членів сімей. Біблія розповідає про дівчинку, яку забрали від батьків орди жорстоких сирійців (2 Царів 5:2).

Можливо, ти, читачу, один з мільйонів підлітків, котрі залишились без батьків. Коли так, то ти знаєш, якою гіркою є доля сироти. Чому ж саме ти залишився без батьків?

Це не твоя провина

Чи думаєш, що Бог карає тебе? А може, тебе переповнює гнів на батьків за їхню смерть, ніби вони померли умисно. Насамперед зрозумій, Бог не гнівається на тебе. І батьки покинули тебе не за власним бажанням. Смерть — це сумна доля недосконалої людини, і часом вона може спіткати батьків, які мають маленьких дітей (Римлян 5:12; 6:23). Сам Ісус Христос, вірогідно, втратив свого любого названого батька, Йосипаa. Звичайно, причиною тому не міг бути гріх Ісуса.

Не забувай також, що ми живемо у «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1—5). У нашому сторіччі мільйони загинули через насильство, на війні чи від рук злочинців. Хтось став жертвою «часу і випадку» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Хоч би як тяжко ти переживав смерть батьків, це не твоя провина. Не муч себе самозвинуваченнями, не дозволяй журбі запанувати над собою, хай тебе потішить Божа обітниця про воскресінняb. Ісус передрік: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Абеліна, слова якої наведено на початку статті, сказала: «Мені дуже допомогла любов до Єгови та надія на воскресіння».

А що, коли твої батьки живі, але покинули тебе? Бог вимагає від батьків виховувати й забезпечувати своїх дітей (Ефесян 6:4; 1 Тимофія 5:8). На жаль, є батьки, котрим явно бракує «природної любові» до своїх малюків (2 Тимофія 3:3, [3:2, Бачинський]). Дехто відмовився від дітей через надзвичайну бідність, вживання наркотиків, ув’язнення чи алкоголізм. Звичайно, є й такі, що зробили це лише через свої егоїстичні міркування. Хоч би якою була причина, тебе пригнічує відрив від батьків. Але це не означає, що в тебе якийсь недолік; тебе не повинно мучити почуття провини. Насправді твої батьки повинні відповідати перед Богом за те, як тобі ведеться (Римлян 14:12). Безумовно, якщо ти відірваний від батьків через непідвладні їм обставини, наприклад стихійні лиха чи хвороби, тоді ніхто не є винним! Завжди існує надія на возз’єднання, навіть коли ця надія часом здається надто слабкою. (Порівняй Буття 46:29—31).

Гіркий досвід

Тим часом ти можеш зіткнутися з багатьма серйозними проблемами. Проведене Дитячим фондом ООН вивчення під назвою «Діти і війна» повідомляє: «Бездо́глядні діти перебувають у найбільшій небезпеці: їм... доводиться виживати у найтяжчих умовах, вони позбавлені підтримки, необхідної для нормального розвитку, з ними жорстоко поводяться. Відрив від батьків може бути для дитини найболіснішою втратою». Напевно, часами тобі доводиться долати смуток та зневіру.

Згадай Хоакіна, про якого йшлося раніше. Батьки розлучились, а потім покинули його разом з іншими своїми дітьми. Хоакін на той час був однорічним хлопчиком, його виростила одна із старших сестер. Він розповів: «Я часто питав, чому в моїх друзів є батьки, а в нас немає. А коли я бачив, що якийсь батько грається зі своїм сином, мені так хотілось, аби це був мій батько».

Допомога

Хоча жити без батьків надзвичайно складно, це не значить, що твоя доля — бути нещасним. Завдяки допомозі та підтримці ти не тільки виживеш, але й матимеш успіх. Тобі, можливо, важко у це повірити, особливо якщо ти знемагаєш від журби та смутку. Але повір, такі почуття природні, і вони не мучитимуть тебе вічно. В Екклезіяста 7:2, 3 ми читаємо: «Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету... Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!» Так, коли стається жахлива трагедія, плакати й сумувати природно та необхідно для нормального стану здоров’я. Можливо, тобі полегшає, якщо ти довіришся чуйному другу або зрілому членові збору та поговориш про свій біль.

Правда, тобі, може, захочеться триматися від усіх осторонь. Але Приповістей 18:1 (Хом.) застерігає: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради». Ліпше шукати допомоги в когось доброго та чуйного. У Приповістей 12:25 говориться: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить». Ти почуєш це «добре слово», тільки якщо розповісиш комусь про свою «тугу».

З ким тобі поговорити? Шукай підтримки у християнському зборі. Ісус пообіцяв, що там ти знайдеш «братів, і сестер, і матерів», котрі любитимуть тебе та опікуватимуться тобою (Марка 10:30). Хоакін згадує: «Завдяки спілкуванню з християнськими братами та сестрами я став дивитись на життя по-іншому. Регулярне відвідування зібрань допомогло мені поглибити любов до Єгови, у мене виникло бажання служити йому. Досвідчені брати духовно допомогли та дали поради членам моєї сім’ї. Тепер дехто з моїх рідних братів та сестер служить повночасно».

Не забувай також, що Єгова — «сиротам батько» (Псалом 68:6, 7). У біблійні часи Бог заохочував свій народ ставитися до сиріт милостиво та справедливо (Повторення Закону 24:19; Приповістей 23:10, 11). І тепер він так само турбується про підлітків, що залишилися без батьків. Отже, звертайся до Бога в молитвах, будучи впевненим, що він попіклується про тебе і відповість на них. Цар Давид написав: «Коли б батько мій і мати залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене. Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце» (Псалом 27:10, 14).

І все ж підлітки, у яких немає батьків, щодня стикаються з численними труднощами. Де жити? Як утримувати себе? У наступній статті ми розглянемо, як можна подолати деякі з таких труднощів.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 24]

«Мені дуже допомогла любов до Єгови та надія на воскресіння».

[Ілюстрація на сторінці 24]

Часом тобою оволодіває почуття самотності.

[Ілюстрації на сторінці 25]

У зборі є друзі, які допоможуть тобі та підбадьорять.