Що ми одягаємо чи це дійсно має значення?
«Я НЕ знаю, що одягати!» Чи знайоме вам це волання на допомогу? Звісна річ, доми мод завжди готові допомогти — або заплутати ще більше — своїми найновішими пропозиціями.
Ситуацію ускладнює те, що тепер вам рекомендуватимуть одягатися не нарядно, а недбало. В одній статті про моду стосовно цієї тенденції 90-х років, яка цілком відмінна від усіх попередніх, сказано: «Тішить те, що виглядати трохи виснаженими, старшими, ніж на свої роки, обшарпаними і цілком безбарвними не тільки добре, але й бажано».
Якщо говорити про вибір одягу, то останніми роками потужна реклама, телекумири, однолітки, самозвеличення, а також прагнення виділятися надзвичайно впливають на людей, особливо молодих. Дехто навіть краде, аби здобути гроші на стильний одяг.
Багато популярних стилів 90-х походять від таких крайніх течій минулого, як, наприклад, рух хіппі у західному суспільстві 60-х років. Бороди, кошлате довге волосся та пожмаканий неохайний одяг демонстрували відмову від традиційних цінностей. Але ті, хто обирав одяг повстання, створили нові тенденції, зумовлені принципом стадності.
Одяг став найпоширенішим та найефективнішим засобом виявлення індивідуальності. Предмети одягу, переважно футболки, є безмовною рекламою популярних спортивних ігор та чемпіонів, настрою, розчарування, агресивності, моральності — або її відсутності — та товарів широкого вжитку. А ще ці футболки можуть шокувати. Зверніть увагу на заголовок однієї з недавніх статей газети «Ньюсуїк»: «Брутальність — тенденція молодіжної моди». У статті наводяться слова 21-річного юнака про свою футболку: «Я ношу її тому, що вона говорить людям, який у мене настрій. Не приймаю жодних зауважень від будь-кого і не хочу, аби до мене чіплялися».
Люди носять футболки з різними написами, чи то на грудях, чи на спині. Але тенденції очевидні — вияв належності до певної групи, загального бунтівливого духу, егоїзму, безвідповідальності, розпусти чи насильства. Один модельєр на замовлення своїх клієнтів прострілює їхній одяг. Він каже: «Вони можуть обрати діри від пістолета, гвинтівки чи кулемета. Це — модна тенденція».
Що виражає стиль?
«Загалом одяг є засобом заявити про належність до певної групи в суспільстві,— говорить Джейн Теліґа, куратор секції одягу в Сіднейському музеї Пауергаус (Австралія). Вона додає: «Люди обирають групу, до якої бажають належати, та відповідно одягаються». Викладач психології у Сіднейському університеті доктор Даяна Кенні відзначила, що у визначенні становища людини одяг є таким же важливим, як релігія, багатство, робота, етнічна належність, освіта й домашня адреса. Як повідомляє журнал «Джет», в одній школі, практично єдиній у Сполучених Штатах, де майже всі учні білі, расова напруженість спричинила «скандал з приводу того, що білі школярки полюбляють косички, мішкуватий одяг та інші деталі, характерні для стилю гіп-гоп, а це переважно стиль чорношкірих».
Трайбалізм можна помітити також у деяких субкультурах, наприклад, музикальних. «Часто,— говориться в журналі «Маклінз»,— одяг відповідає музикальним уподобанням: любителі стилю реґґі одягаються в яскраві кольори та натягують ямайські кепки, а ті, що захоплюються ґранж-роком, ходять у плетених вовняних шапочках та фланелевих сорочках». Хоч би як там було, але неохайний вигляд безпритульної бідності, прозваний «ґранж», коштує чимало грошей.
Що відбувається з законами моди?
«Усе зовсім не так, як ви, можливо, думаєте,— говорить оглядач Вуді Гохсвендер.— Чоловіча мода, яку колись регулювали суворі закони, стає чимдалі стихійнішою... Має створюватись враження, ніби людина похапцем натягала на себе все, що потрапило під руку». Однак деколи такий вигляд є виявом граничної недбалості або свідчить про брак самоповаги чи поваги до інших.
У статті про сприйняття учнями вчителів журнал «Навики сприймати й рухатись» (англ.) пояснює: «Хоча вважається, що вчитель у джинсах створює невимушену атмосферу в класі, однак на його думку майже не зважають і найчастіше сприймають як людину некомпетентну». У тому ж самому журналі зазначено, що «вчителька у джинсах вважається приємною, доступною, не обов’язково добре обізнаною; вона не викликає великої поваги, не виглядає вчителькою, а взагалі така вчителька — найліпша».
Тим часом у світі бізнесу існує інша тенденція — одягатись так, щоб справляти вплив. Протягом останніх років дедалі більше жінок воліють зробити кар’єру. «Я одягаюсь, аби атакувати»,— говорить Марі, керівник видавництва. «Я хочу виділятися. Я прагну виглядати фантастично»,— додає вона. Марі щиро визнає, що вона цілком зосереджена на собі.
Популярні фасони можна побачити також у церквах. Дехто з поклонників моди саме в церкві демонструє свої найновіші наряди. Отож тепер священнослужителі у просторих довгих рясах, зі своєї кафедри часто бачать людей, вбраних у джинси та кросівки або ж химерний наряд.
Звідки така одержимість власною особою та індивідуальністю?
Чудернацький одяг,— особливо у юних, — на думку психологів, є проявом егоцентризму, бо такий одяг виявляє прагнення людини привернути до себе увагу. Психологи називають це «постійною схильністю підлітків бути в центрі уваги». Тобто дівчина чи хлопець ніби кажуть людям: «Я думаю, що ви так само захоплюєтесь мною, як і я собою» («Американський журнал ортопсихіатрії»).
Філософії, які головну роль відводять людині, а Бога вважають непотрібним і відсувають на задній план, також підтримують (часто за допомогою комерції) думку людини про те, що саме вона є найважливішою особою у всесвіті. Проблема в тім, що таких «найважливіших осіб» тепер близько шести мільярдів. Не встояли перед натиском матеріалістичного світогляду і ті мільйони людей, котрі сповідують релігії загальновизнаного християнства: вони борються за те, щоб «добре жилося вже тепер». (Порівняйте 2 Тимофія 3:1—5). Крім того, руйнуються сімейні узи, зникає щира любов, отож не дивно, що багато хто, особливо юні, прагнуть за всяку ціну здобути відчуття унікальності та захищеності.
Природно, що ті, кому не байдуже, як одягатися, та важливо, якої думки про них Бог, запитують себе: «В якій мірі мені слід пристосовуватися до змін у моді? Як визначити, чи я одягаюся прийнятно? Чи не справляю неправильне або навіть погане враження?»
Чи я одягаюсь прийнятно?
Вибір одягу в значній мірі залежить від нас самих. У всіх різні смаки та фінансові можливості. Крім того, залежно від місцевості, країни та клімату різняться звичаї. Однак хоч би які були умови, слід пам’ятати такий принцип: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом» (Екклезіяста 3:1). Інакше кажучи, слід одягатися відповідно до ситуації. По-друге, ‘з твоїм Богом ходи сумирно’ (Михея 6:8).
Це не означає одягатися надмірно скромно, але радше так, щоб одяг був ‘пристойний’ та свідчив про ‘скромність’ (1 Тимофія 2:9, 10, Хом.). Зазвичай для цього потрібна лише стриманість — риса, котру журнал «Робітниця» (англ.) пов’язує з добрим смаком та елегантністю. Практичне правило полягає в тому, щоб не робити свій одяг помітнішим за себе, не приголомшувати ним інших. У журналі «Робітниця» сказано: «Одягайтеся... так, щоб люди помічали не тільки ваш одяг, але й ваші достоїнства».
«У численних книжках про те, яку роль відіграє одяг у створенні враження та безмовному спілкуванні, вказується, що він є важливим фактором для формування першого враження»,— говориться в журналі «Навики сприймати й рухатись». З цього приводу жінка, якій тепер за сорок і яка раніше надзвичайно привабливо одягалась, говорить: «Це створювало для мене величезні проблеми, бо мій одяг стирав грань між професійним і приватним життям. Постійно хтось із колег запрошував мене пообідати разом». Одна жінка, що працює бухгалтером, розповідає про зовсім інший стиль: «Я бачила, як чоловіки поводилися з жінками, котрі одягаються недбало або суто у чоловічому стилі. Їх вважають агресивними жінками, які вражають противника у найслабкіші місця, і тому їм більше перепадає від чоловіків».
Дівчина на ім’я Джефі помітила, що через свою нову чудернацьку зачіску вона справляє неправильне враження. «Я думала, що зачіска виглядає лише «незвичайно»,— згадує дівчина.— Але мене стали запитувати, чи я дійсно є Свідком Єгови, і мені було ніяково». Джефі довелося поставити собі деякі серйозні запитання. І дійсно, чи не правда, що «чим серце наповнене», про те говорять не тільки наші уста, але й наш одяг та зовнішній вигляд? (Матвія 12:34). Про що свідчить ваш одяг: про намір серця звертати увагу на Творця чи на себе?
Вибирайте одяг з ‘тверезістю’
Розгляньмо також вплив нашого одягу на нас самих. Можливо, що, вбираючись екстравагантно та надто нарядно, ми роздуваємо значення свого «я»; одягаючись недбало, ми ще більше заглиблюємось у негативні думки про себе, а вдягаючи теніски, що рекламують улюблений фільм, спортивну зірку чи якусь іншу знаменитість, опускаємося до поклоніння видатним людям, тобто до ідолопоклонства. Наш одяг промовляє до інших і розповідає їм про нас.
Що говоритиме про вас одяг, якщо ви вичепурюєтесь, як писанка, або одягаєтеся занадто екстравагантно? Чи не зміцняються у такому разі ті риси характеру, з якими насправді слід боротися? Крім того, подумайте, яких людей ви намагаєтеся приваблювати? Порада, записана у Римлян 12:3 допомагає нам перемагати егоцентризм, пиху та негативні думки. Тут апостол Павло радить «не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно [«тверезо», Кул.]». Думати «тверезо» — значить бути розсудливим.
Це особливо важливо для тих, хто займає відповідальне становище, кому довіряють. Їхній приклад має великий вплив на інших. Звичайно, тим братам, які намагаються досягти службових привілеїв у християнському зборі, та їхнім християнським дружинам слід виявляти своїм одягом та зовнішнім виглядом скромність та повагу до інших. Нам не хотілося б уподібнюватися до чоловіка, про якого Ісус розповів у притчі про весільний бенкет: «Прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного». Дізнавшись, що цей чоловік не мав жодної поважної причини одягтися нешанобливо, «цар сказав своїм слугам: «Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви» (Матвія 22:11—13).
Отже важливо, аби батьки словом і прикладом розвивали в дітях розсудливість і добрий смак щодо одягу. Це може означати, що деколи батькам доведеться наполегливо переконувати сина чи доньку. Але яким підбадьоренням стане несподівана похвала на нашу адресу чи на адресу наших дітей за одяг та поведінку, які відповідають високим вимогам!
Так, слуги Єгови звільнилися від пихи, недешевих захоплень новинками моди та одержимості власною особою. Вони керуються Божими принципами, а не духом світу (1 Коринтян 2:12). Якщо ви живете за цими принципами, вам буде легше вибирати собі одяг. Крім того, подібно як зі смаком підібрана рама до картини, ваш одяг і не затьмарить вашу особистість, і не спотворить її. А чим більше ви намагатиметеся уподібнюватись до Бога, тим більше сприятимете розквіту своєї духовної краси, яка набагато важливіша за гардероб.