Прудконогий, не літає, дуже симпатичний — це все про страуса

Від нашого кореспондента в Кенії

ПО ШИРОКИХ просторах африканської савани блукають жирафи, зебри, гну та газелі, і серед них також одні з найцікавіших істот, створених Творцем. Вони вражають своєю комплекцією, зростом, сильними ногами та чудовим м’яким пір’ям. Це найбільші серед існуючих тепер птахів: зріст — 2,5 метра, вага — 155 кілограмів. Мовою суахілі їх називають «мбуні», але більшості знайома поширеніша назва — страус.

Величні, як верблюди

Колись давно страусові дали назву struthocamelus. У цій назві об’єднано латинське і грецьке слова, якими виражається подібність страуса до верблюда. Страус, як і верблюд, добре переносить спеку та полюбляє пустелі. А ще у нього довгі закручені вії, які захищають великі очі від пилу чагарникового вельду. Ноги страуса довгі й жилаві, а стопи сильні й м’ясисті, з двома лише пальцями. Дивлячись, як він поважно походжає на відкритих просторах, не можна не дивуватися його рухливості, витривалості та іншим, таким самим як і у верблюда, рисам.

На відміну від своїх сусідів — копитних тварин, страус живиться майже всім, що тільки рухається. Страус всеїдний, тож споживає не тільки комах, змій, гризунів, коріння та більшість рослин, але й заковтує сухі гілочки, черепашок, каміння, черешки і майже всі маленькі предмети яскравого кольору.

Він не може літати через те, що великий і важкий. Однак завдяки своїм м’язистим сильним ногам він є одним із найшвидших створінь на землі. Біжучи через пустелю, страус може розвинути швидкість до 65 кілометрів за годину! Страус «сміється з коня та його верхівця»,— говориться в Біблії (Йова 39:18). Це зауваження справедливе, бо завдяки величезній швидкості та здатності долати далекі дистанції цей двоногий швидкохід із легкістю обганяє багатьох найпрудкіших чотириногих хижаків.

Гніздування

У період токування самці виконують вишукані шлюбні танці. Стаючи навколішки перед самицею, він розпускає свої великі чорно-білі крила і ритмічно гойдає ними. Враження таке, ніби коливаються з боку в бік два гігантські віяла. Голі ноги і шия червоніють, набирають яскраво-рожевого кольору, котрий гарно контрастує з чорним, як смола, пір’ям тулуба. Страус хитає своєю довгою шиєю та ще й тупотить ногами.

Ця вигадлива демонстрація краси оперення задумана для того, щоб справити враження на тьмяно-брунатну самицю. Проте досить часто буває так, що самець залицяється, пускаючись у танок, а самиця ходить собі, дзьобає землю, навіть оком не кине, цілком байдужа до метушні навколо неї.

Обравши самицю, страус підбирає місце для гнізда. Десь у савані він видряпує мілке заглиблення у поросі і веде туди декілька самиць. Через два-три тижні вони наповнять гніздо двома, а то й більше дюжинами яєць.

Упродовж шести тижнів самець висиджує яйця вночі, а одна з самиць — удень. Яйця дуже уразливі й на них полюють голодні леви, гієни, шакали і навіть стерв’ятники, котрі розколюють шкаралупу, жбурляючи на яйця каміння.

Гігантські яйця — величезні пташенята

Яйця страуса сіро-білі або кольору слонової кістки,— найбільші у світі і важать приблизно по 1,5 кілограма. Шкаралупа тверда, блищить, як лакова або фарфорова. Страусове яйце завбільшки, як 25 курячих, воно цінується за поживний вміст і приємний смак. Порожня шкаралупа часто править бушменам за посудину для води.

Коли період висиджування гігантських яєць підходить до кінця, на світ з’являються величезні пташенята! Вони зовсім беззахисні, але ростуть швидко, та ще й природжені бігуни. Через місяць пташенята мчатимуть із швидкістю 55 кілометрів за годину!

Пташенят охороняють батьки. Те, що страуси ховають голову в пісок у разі небезпеки — міф. Навпаки, вони захищають свій виводок з нестямною агресивністю, відганяючи хижаків могутніми ударами ніг. А ще вони вміють прикидатись пораненими і цим відволікати увагу ворога від пташенят. Однак, якщо хижак підходить надто близько, батьки, рятуючись, біжать навтьоки, а пташенят полишають напризволяще. Тож правильно зазначає Біблія, що у таких випадках страус «жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його» (Йова 39:16).

Розкішне пір’я

Людина захоплювалася страусами впродовж тисяч років. Давні камені зберігають вирізьблені сцени, на котрих показано, як фараони полювали на цих птахів з луком і стрілами. У деяких державах страуси вважалися священними. В Китаї дуже цінувалися на диво симетричні страусові яйця, їх підносили правителям як дорогі дари. Протягом тисяч років розкішно-елегантні плюмажі із страусових пер прикрашали головні убори полководців, королів та африканських вождів.

У XIV сторіччі страусове перо стало дуже цінною оздобою нарядів європейських модників. Але полювання на страусів з луком і стрілами було справою нелегкою, бо ж птах має прекрасний зір і спритно втікає від небезпеки. Тому за тих часів страусам винищення не загрожувало.

У XIX сторіччі страусове перо знову стало модним. Тоді мисливці, застосовуючи сучасну зброю, вбивали мільйони страусів. Від винищення цього нездатного літати птаха, мабуть, врятувало те, що його стали розводити на фермах. У наш час страуса розмножують у неволі, його одомашнили і вирощують заради модного пера і виготовлення з пір’я щіточок для обмітання пилу. З його шкіри роблять м’які рукавички і дамські сумочки, а у деяких ресторанах подають страусове м’ясо.

Ще й сьогодні величний страус походжає африканськими рівнинами. Хоча територія його поширення дуже зменшилась і у деяких регіонах цього птаха більше не зустрінеш, страус ще живе у цілковито сухому бушленді, який найбільше йому до вподоби. Тут можна побачити, як він біжить через рівнини, і його величезні пера тріпотять під вітром; як він виконує вишукані шлюбні танці та пильнує гніздо з велетенськими яйцями. Безсумнівно, спостереження за цим прудконогим, нелітаючим птахом, за цим надзвичайно симпатичним крилатим створінням може принести і насолоду, і подив.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Страус-самець.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Страуси — одні з найшвидших істот на землі.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Їхні ноги — могутня зброя.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Самиця страуса.