Погляд Біблії

Релігійна єдність сім’ї. Чому це важливо?

СІМ’Я сідає вечеряти. Спочатку помолився батько, потім мати звернулася мовчки до свого бога. В іншій сім’ї дружина ходить до церкви, а чоловік — до синагоги. Є родини, в яких один з батьків розповідає дітям про Санта Клауса, а другий — про свято Ханука.

Згідно з даними недавніх досліджень, така ситуація стає типовою, оскільки дедалі частіше одружуються люди, що сповідують різні релігії. Як показало одне з опитувань, у Сполучених Штатах Америки з особами іншої віри одружується 21 відсоток католиків, 30 відсотків мормонів, 40 відсотків мусульман і понад 50 відсотків юдеїв. Беручи до уваги довгу історію релігійного протистояння, дехто вважає міжрелігійні шлюби перемогою над нетерпимістю. Один журналіст написав: «Слід вітати будь-які змішані шлюби». Чи узгоджується така думка з поглядом Біблії?

Варто зазначити, що Біблія зовсім не підтримує расових та етнічних упереджень. Боже Слово заохочує до расової безсторонності. Про це чітко сказав апостол Петро: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя» [«Бог неупереджений», СМ], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Однак Біблія вчить, що правдивим поклонникам Єгови слід одружуватися «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39). Чому?

Мета шлюбу

Бог призначив шлюб для створення особливо тісних уз (Буття 2:24). Засновуючи сім’ю, Бог мав намір подбати про дещо більше, ніж товариство. Давши першій парі завдання виховувати дітей і доглядати свій дім, Землю, він показав, що для сповнення його волі чоловікові і жінці слід тісно співпрацювати між собою (Буття 1:28). Якби вони об’єднано служили Богу, виконуючи це завдання, то мали б не просто товариство, але й перебували б у тісному довічному союзі. (Порівняйте Малахії 2:14).

Такий союз Ісус мав на думці, коли промовив відомі слова: «Тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:6). Вжите тут Ісусом грецьке слово вказує на порівняння шлюбного союзу з ярмом, яке тримає разом двох тяглових тварин, що тягнуть і штовхають спільний вантаж. Уявіть, як важко було б тваринам в ярмі, коли б вони тягнули у протилежні боки! Так і в шлюбі: один напружує всі сили, щоб дотримуватися біблійних принципів, а другий, який не сповідує правдивої віри, опирається. Слушно сказано в Біблії: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними» (2 Коринтян 6:14).

Ліпший шлюб

Об’єднаність у правдивому поклонінні дуже зміцнює шлюб. Автор однієї книжки зазначив: «Спільне віросповідання є одною з головних передумов доброго клімату в родині, щасливого сімейного життя». В Екклезіяста 4:9, 10 сказано: «Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга!»

Оскільки для християнського подружжя головне в житті — поклоніння, то чоловік і дружина об’єднані не тільки фізично, але й духовно. Вони разом моляться, разом вивчають Боже Слово, обидва збираються зі співхристиянами та розповідають про свою віру іншим— так зміцняються духовні узи, а завдяки цьому поглиблюється почуття близькості у подружжі. Одна християнка сказала: «Правдиве поклоніння — це спосіб життя. Я не уявляю, щоб мій обранець не поділяв головних для мене принципів, які також визначають, ким я є». (Порівняйте Марка 3:35).

Ті, хто одружується «в Господі», сподіваються, що їхній подружній партнер наслідуватиме поведінку Ісуса. Християнам-чоловікам слід так дбати про своїх дружин, як Ісус з любов’ю дбав про збір. Християнкам-дружинам слід ставитися до чоловіків з повагою (1 Коринтян 11:3; Ефесян 5:25, 29, 33). Християни чинять так не просто, аби догоджати своєму партнерові, але щоб подобатися Богу, бо перед ним подружні пари відповідають за те, як ставляться один до одного (Малахії 2:13, 14; 1 Петра 3:1—7).

Крім того, спільність переконань допомагає християнським парам мирно залагоджувати суперечки. Біблія радить християнам завжди дбати про «користь не власну, а радше інших» (Филип’ян 2:4, Хом.). Хоч би якими були особисті уподобання, подружні партнери, об’єднані у вірі, вважають Боже Слово спільною підставою при залагодженні будь-яких незгод (2 Тимофія 3:16, 17). Так вони дотримуються біблійної настанови для християн мати ‘одне розуміння’ (1 Коринтян 1:10; 2 Коринтян 13:11; Филип’ян 4:2).

Симпатія і спільні цінності

Звичайно, в стосунках важлива не тільки спільна віра. Важливу роль відіграє також взаємна симпатія (Пісня над піснями 3:5; 4:7, 9; 5:10). Але без спільних цінностей сім’я може розпастися. Згідно з книжкою «Чи ти мені підходиш?» (англ.), «пари, в яких є спільні цінності, мають більше шансів створити щасливі, гармонійні та міцні взаємини».

На жаль, люди, які симпатизують один одному, часом стикаються із серйозними розбіжностями вже після одруження. Для порівняння: уявіть, що ви купуєте дім, перш за все тому, що вам сподобався його вигляд. Проте, оселившись у ньому, ви помічаєте, що фундамент нестійкий. А коли так, то всі його принади вже ні до чого. Подібно хтось, захопившись людиною іншої віри, вважає, що з нею буде добре жити, але в шлюбі їхні взаємини можуть серйозно разладнатися.

Зважте на деякі складні проблеми, котрі з’являються у міжрелігійному шлюбі. Де сім’я поклонятиметься? Яке релігійне виховання отримають діти? На користь якої релігії сім’я виділятиме кошти? Чи не буде один наполягати на виконанні певних релігійних звичаїв та участі в святах, котрі інший вважатиме язичницькими? (Ісаї 52:11). У шлюбі необхідно розсудливо пристосовуватися один до одного; однак відхід від біблійних принципів, навіть заради збереження сім’ї, не прийнятний в очах Бога. (Порівняйте Повторення Закону 7:3, 4; Неемії 13:26, 27).

Буває, щоб зберегти мир, чоловіки та дружини в релігійно поділених сім’ях поклоняються окремо. На жаль, поклонятися нарізно — значить створювати духовну пустку в сімейному житті. Одна християнка, чоловік якої не поділяє її вірувань, сказала: «Хоча ми одружені 40 років, мій чоловік не знає мене по-справжньому». А коли обидва подружні партнери поклоняються «в дусі та правді», найвищий авторитет для них — Бог. У Біблії знаходимо таке висловлювання: «Нитка потрійна не скоро пірветься» (Івана 4:23, 24; Екклезіяста 4:12).

Як щодо дітей?

Дехто з тих, що має намір одружитися з особою іншого віросповідання, можливо, вважає, що діти знатимуть обидві релігії і самі зроблять вибір. Дійсно, обоє батьків мають юридичне і моральне право навчати дітей релігії, а ті, звичайно,— самостійно робити вибірa.

Біблія вчить дітей слухатися обох батьків «у Господі» (Ефесян 6:1). У Приповістей 6:20 щодо цього сказано так: «Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!» Батьки однієї віри і їхні діти живуть у єдності, оскільки, за словами Біблії, у них «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Ефесян 4:5; Повторення Закону 11:19).

Справді «у Господі»

Якщо головне для вдалого шлюбу — це спільні цінності, то чи мудро зупинити вибір на комусь лише тому, що він вважає себе християнином? Біблія відповідає: «Хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він» (1 Івана 2:6). Отже християнинові, що має намір одружитися, слід шукати співхристиянина, який би щиро намагався наслідувати Ісуса. Такий майбутній партнер присвятив життя Богові й охрестився, наслідує Ісуса, проявляючи, так як він, любов та ревно проповідуючи про Боже Царство. І, подібно до Ісуса, ставить на перше місце в житті виконання Божої волі (Матвія 6:33; 16:24; Луки 8:1; Івана 18:37).

Ті, хто, плануючи одружитися, терпеливо чекає на зустріч з підхожим подружнім партнером, який би належав до Божої сім’ї поклонників, привчаються ставити Божу волю на перше місце в своєму житті. Це у кінцевому підсумку сприятиме тому, що сімейне життя буде щасливішим і більш повноцінним (Екклезіяста 7:8; Ісаї 48:17, 18).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 20]

Що допоможе релігійно поділеним сім’ям

Багато сучасних сімей з різних причин релігійно поділені. Хтось одружився з особою іншої віри. Але чимало побралися в одній вірі і лише потім один з партнерів обрав іншу форму поклоніння. Релігійний поділ виникає і з інших причин. Але хоч би як склалися обставини, шлюбні обітниці не можна порушувати або легковажити ними тільки тому, що подружні партнери сповідують різні релігії. У Біблії надається великого значення святості і непорушності шлюбу, навіть у тому випадку, коли подружні партнери не об’єднані в поклонінні (1 Петра 3:1, 2). Апостол Павло написав: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її» (1 Коринтян 7:12). Завдяки застосуванню принципів, записаних у Біблії, в будь-якій сім’ї може запанувати злагода, любов та повага (Ефесян 5:28—33; Колосян 3:12—14; Тита 2:4, 5; 1 Петра 3:7—9).