Пташка, яка цілує квіти — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Пташка, яка цілує квіти

БРАЗИЛЬЦІ називають її «бейже флор», тобто пташка, яка цілує квіти. Така назва вдало описує роль колібрі в житті квітів. Ті ж, кому впало в око яскраве оперення цих пташок, називають ці крихітні створіння «живими перлинками», «прегарними часточками райдуги» і дають численним видам чудернацькі назви, як-от топаз-рубін, колібрі-смарагд, ракетохвостий колібрі.

Найефектніший колір у самців мають окремі пера навколо горла і тім’я. В пір’ї колібрі є шари наповнених повітрям чашечок, які, немов мільйони малесеньких мильних бульбашок, заломлюючи світло, відтворюють кольори веселки.

Прекрасний опис рудогорлого колібрі, поширеного у Північний Америці, знаходимо у книжці Джоанни Уард-Харріс «Кріче комфорт»: «У нього на горлечку пляма переливчастого пір’я... З-під щічок та підборіддя вона переходить на горлечко та груди, ніби дитячий нагрудничок. Враження від цього яскравого пір’я неперевершене: пташка здається вдвічі більшою і буквально огорненою вогнем». Коли вона пурхає, горлечко спалахує фіолетовим, смарагдовим або й усіма кольорами спектра. Але щойно колібрі відвернеться від світла, як пір’я враз згасає, стає темним, оксамитово-чорним.

Чудеса вищого пілотажу

Особливо славиться колібрі своїми фігурними польотами. На якийсь момент пташка зависає над квіткою, п’ючи нектар,— видно тільки дві легкі хмарки, а не крильцята. Аж ось ця могутня крихітка спурхує вперед, назад, убік, навіть перевертається і при цьому робить 50—70, а дехто вважає, що 80 змахів крилами за секунду! Досягши швидкості 50—100 кілометрів за годину, колібрі може вмить зависнути. Звідки у цієї пташки така дивовижна спритність?

Секрет в особливій будові тіла. Сильні м’язи, які складають 25—30 відсотків загальної маси, прикріпляються до кіля груднини. Взагалі птахи змахують крилами тільки донизу, а оскільки у колібрі крильцята від плечевої кістки до кінчиків негнучкі, вони махають ними і донизу, і доверху. Змахуючи крилами в обох напрямках, колібрі можуть і підніматися, і рухатися вперед, а плечовий суглоб обертати на 180 градусів. Ось чому ми зачудовуємося фігурними польотами колібрі!

А чи витривалі ці пташки? Просто на диво. Наприклад, щороку деякі рудогорлі колібрі, мігрують на північ, долаючи понад 3000 кілометрів від своєї зимівлі у Мексиці аж до Аляски. Їм не перешкоджають високі гірські перевали, відкритий водний простір та погана погода.

Невситимий їдець

Роман колібрі з квітами, до яких вони вчащають, дуже корисний: відбувається перехресне запилення. А взагалі-то для них головне — нектар. Оскільки колібрі витрачає величезну кількість енергії, щоденна порція багатого на вуглеводи нектару повинна становити приблизно половину ваги пташки (на думку деяких вдвічі перевищувати її). Уявляєте, скільки б їла людина у таких пропорціях?

На відміну від більшості птахів колібрі майже не ходить. Живиться на льоту. У різних видів колібрі дзьоби різної довжини і форми, отже вони обирають собі відповідні квіти. Свій раціон доповнюють протеїном: ловлять плодових мушок і скльовують з листя та гілок попелиць. А як же ця пташка видобуває нектар, цілуючи квіти?

За столовий прибор їй править власний язичок. Джоана Уард-Харріс пише: «Язичок у колібрі довгий, вузький, кінчик його роздвоєний і має декілька волосків; на ньому є дві звивисті заглибинки; вони слугують мініатюрними жолобками, що ними завдяки капілярній дії піднімається нектар, доки пташка не проковтне його».

Прилаштуйте біля свого вікна годівничку для колібрі, і ця енергійна чарівна крихітка не дасть вам засумувати. Однак робіть годівничку тільки в тому разі, коли готові піклуватися пташками протягом усього сезону, бо ж вони покладатимуться на вас і розташуються з дітками неподалік у гніздечку.

Церемонія залицяння

Декотрі види колібрі Центральної і Південної Америки зазивають своїх коханих співом. Мелодійністю переливів відзначається колібрі з Гватемали. А голос колібрі-сапфіра «ніжно дзвенить, як маленький срібний дзвіночок». Проте більшість колібрі не назвеш видатними співаками. Вони лише повторюють декілька різких однотонних звуків, а іноді «мугикають», роздувши горло.

Є такі, що під час залицяння вдаються до запаморочливих трюків вищого пілотажу. Наприклад рудогорлий колібрі, пломенистою іскоркою стрімко падає з висоти на самичку, що спостерігає за ним, і прямо над її голівкою різко здіймається, описуючи велику прописну літеру Ј. Він маневрує туди-сюди у заглибині петлі уявної Ј, а тоді повертається на її верхівку, або ж відлітає разом зі своєю обраницею. Під час таких польотів кількість змахів крилами може досягти двох сотень за секунду!

Тендітні домівки

Гніздечко колібрі — «одна з найтендітніших споруд у світі», твердить певний спостерігач. Джоанна Уард-Харріс показала нашому кореспонденту гніздо, яке вона знайшла. Завширшки 4,5 сантиметри, 1 сантиметр завглибшки, воно зроблено так, що, коли пташенята завбільшки з джмеля ростуть, їхня затишна домівка відповідно розтягається. Це незрівнянне почуття — тримати на долоні малесеньку іграшкову чашечку, зроблену з м’яких частинок рослин. Гніздечка також бувають з м’якого пір’я, сплетеного павутинням. Пташки відкладають у нього два або три чисто білих яєчка, «схожих на перлинок-двійнят».

Щоб нагодувати діток, самичка вкладає дзьоб глибоко в їхні горлечка і відригує потрібну кількість їжі. Здебільшого вже через три тижні пташеня завдяки інстинкту самостійно вилітає з гнізда, шукає їжу, а згодом, відчувши, що вже час, вирушає у довгий переліт туди, де взимку тепліше.

Відважні

Дивно, але колібрі — відважні пташки. Ви упевнитесь у цьому, коли біля годівничок або поблизу гніздечок розгоряться пристрасті. У Південній Америці колись бачили, як до гніздової території колібрі вторгся орел, і двоє пурпурових колібрі мужньо кинулися на нього, готові вступити у бій з Голіафом. Проте колібрі стають жертвами інших своїх ворогів, як-от змій, жаб, павутиння, колючих квітів та колекціонерів.

Але є й такі люди, котрі допомагають колібрі і щосезону з нетерпінням очікують часу їхнього повернення, коли ці пташки візьмуться до своїх щоденних турбот. Якщо колібрі вподобають цілувати квіти вашого саду, і вам пощастить спостерігати за цими сяючими перлинами творива, вони сподобаються вам ще більше.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 17]

СТАТИСТИКА ПРО КОЛІБРІ

• Колібрі — це друга найчисленніша родина птахів у Західній півкулі.

• Вони найменші на землі птахи: довжина кубинського колібрі-джмеля разом із дзьобом та хвостом становить приблизно 6 сантиметрів.

• Найбільший колібрі, завдовжки 22 сантиметри, живе на заході Південної Америки, від Еквадору до Чилі.

• Основна територія поширення включає в себе екваторіальний пояс Південної Америки: від рівня моря до понад 4500 метрів над рівнем моря, а також деякі острови Карибського моря і Тихого океану.

• Влітку межі їхнього перебування на півночі — Аляска, на півдні — Вогняна Земля.

• Колись безліч пташок вбивали, щоб зробити з них прикраси, які використовували у європейському виробництві дамських капелюшків. Через це деякі види зникли.

[Ілюстрації]

Гігантський колібрі (в натуральну величину).

Колібрі-джміль (в натуральну величину).

[Відомості про джерела]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Рудогорлий колібрі.

[Відомості про джерело]

THE HUMMINGBIRD SOCIETY / Newark Delaware USA

[Ілюстрація на сторінці 15]

Колібрі-джміль (збільшено).

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Колібрі-манго.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Колібрі-відлюдник.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Колібрі Анни (збільшено).

[Відомості про джерело]

Patricia Meacham/Cornell Laboratory of Ornithology

[Ілюстрація на сторінці 17]

Рубіногорлий колібрі. Самичка і пташенята.