Чому міста опинились у кризі?
«Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба... щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі» (Буття 11:4).
ЦІ СЛОВА, промовлені понад 4000 років тому, оповіщали про будівництво великого міста Бабеля.
Бабель, який пізніше названо Вавилоном, містився у родючій долині Шинеарського краю, в Месопотамії. Однак, на противагу загальній думці, це не перше місто, про яке згадує Біблія. Насправді міста взяли свій початок перед Потопом, що стався за днів Ноя. Згідно з повідомленням, перше з них заснував убивця Каїн (Буття 4:17). Це місто називалось Енох і було, ймовірно, трохи більше, ніж укріплене поселення чи село. Проте Бабель вважався великим містом — відомим центром фальшивого поклоніння, символом чого служила імпозантна вежа. Але Бабель та його горезвісна вежа були ознакою повної непокори Богу (Буття 9:7). Тому, як довідуємось з Біблії, Бог втрутився і помішав мови будівельникам, що поклало край їхньому честолюбному релігійному проекту. «Розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі»,— говориться в Буття 11:5—9.
Не дивно, що це привело до виникнення міст. Зрештою, вони охороняли від ворожих нападів. Там рільники могли зберігати й продавати свої врожаї. З появою ринку перед багатьма городянами відкрилася можливість здобувати засоби для існування, займаючись не лише сільським господарством. У публікації «Виникнення міст» (англ.) сказано: «Будучи колись змушені зводити кінці з кінцями, мешканці міст могли тепер розвинути безліч ремесел: плетіння кошиків, гончарство, прядіння, ткацтво, чинбарство, теслярські й кам’яні роботи — все, що можна було продати на ринку».
Міста служили вигідним центром збуту таких товарів. Зверніть увагу на біблійне повідомлення про сильний голод в Єгипті. Перший міністр Йосип доцільно вирішив оселити людей по містах. Чому? Очевидно тому, що це сприяло ефективнішому розподілу позосталих харчів (Буття 47:21).
Завдяки містам також поліпшувалась комунікація між людьми у час, коли засоби сполучення були примітивні й повільні. Це у свою чергу прискорило соціальну й культурну зміну. Міста стали центрами нововведень і сприяли технічному розвитку. Оскільки існувала свобода думки, з’явились нові ідеї в науці, релігії та філософії.
Нездійснені мрії
За наших днів міста далі мають свої переваги. Тому не дивно, що вони продовжують приваблювати мільйони людей — особливо в країнах, де рівень життя в селах надзвичайно низький. Проте для багатьох тих, хто переселяється до міст, мрії зазнати ліпшого життя не здійснюються. У книжці «Важливі події 1998 року» (англ.) говориться: «За недавнім вивченням Ради населення, сьогодні життєвий рівень у багатьох міських центрах країн, що розвиваються, нижчий, ніж у сільських місцевостях». Чому?
Генрі Ґ. Сіснерос пише у книжці «Людське обличчя міського середовища» (англ.): «Коли бідні люди скупчуються виключно на визначених територіях, їхні проблеми швидко примножуються... Щораз більше скупчення убогих людей — переважно меншин — супроводжується поширенням безробіття, збільшенням кількості залежних від соціального забезпечення, багатьма проблемами, пов’язаними з охороною здоров’я, і, що особливо вражає, ростом злочинності». Подібно зауважено у книжці «Розростання міст-гігантів та майбутнє» (англ.): «Великий наплив людей часто призводить до високого рівня безробіття і неповної зайнятості, оскільки ринок праці неспроможний задовольнити постійно зростаюче число шукачів роботи».
Дедалі більша кількість вуличних дітей є розпачливим доказом сильної убогості, яка існує в містах країн, що розвиваються. За деякими підрахунками, по всьому світі налічується аж 30 мільйонів вуличних дітей! У вищезгаданій книжці зазначається: «Бідність та інші чинники зруйнували сімейні узи, що змусило вуличних дітей самим давати собі раду». Такі діти часто борються за виживання, збираючи сміття, жебраючи або виконуючи чорну роботу на місцевих ринках.
Інші чинники жорстокої реальності
Бідність може породжувати злочинність. В одному південноамериканському місті, відомому архітектурою нового типу, настільки поширилась злочинність, що воно швидко перетворилось на видовище залізних огорож. Як багаті, так і бідні городяни встановлюють залізні паркани, щоб захистити майно та відчувати себе безпечно. По суті, вони живуть у клітках. Дехто навіть огороджує ще недобудовані доми.
Через велику кількість населення місто не може задовольнити потребу всіх його мешканців у воді й забезпечити санітарні умови. За попередніми оцінками, в певному азіатському місті потрібно 500 000 громадських туалетів. А нещодавнє дослідження показало, що функціонує лише 200!
Не можна не помітити також, який спустошливий вплив на місцеве середовище часто має перенаселеність. З розширенням кордонів міста щезають поблизькі сільськогосподарські угіддя. Федерико Майор, колишній директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, говорить: «Міста споживають неймовірну кількість енергії, виснажують джерела водяного постачання, поглинають харчові продукти та будівельні матеріали... Їхнє фізичне оточення не в змозі дедалі більше давати того, що потребують міста, а ще менше — поглинати їхні відходи».
Проблеми великих міст у країнах Заходу
Ситуація у країнах Заходу, може, не така жахлива, але криза міст там все ж існує. Наприклад, у книжці «Криза американських міст» (англ.) сказано: «Американські міста сьогодні відзначаються насильством незвичайних розмірів... Поширення насильства в містах Америки настільки серйозне, що медичні журнали почали відводити значне місце цьому питанню, вважаючи його однією з важливих проблем сьогодення, пов’язаних з охороною здоров’я населення». Безсумнівно, насильство — це бич багатьох великих міст по всьому світі.
Погіршення умов життя у містах є однією з причин, чому чимало з них стали непривабливими для роботодавців. У книжці «Людське обличчя міського середовища» зазначається: «Ділові підприємства перемістилися у передмістя або за кордон, що призвело до закриття заводів і залишення зруйнованих земель — порожні будинки на повністю непридатних для використання забруднених ділянках, де під землею заховано токсичні речовини». Внаслідок цього у багатьох містах бідні люди скупчились у районах, «де екологічні проблеми надто легко ігноруються — не працюють каналізації; невідповідно проходить очистка води; смітники кишать паразитами, які теж вторгаються в оселі; маленькі діти їдять свинцеву фарбу зі стін пошкоджених будинків... тут, здається, ніхто ні про що не дбає». У такому середовищі процвітають злочинність, насильство й розпач.
До того ж у містах на Заході важко забезпечити городян основними послугами. У 1981 році Пат Чоет і Сузан Волтер написали книжку з драматичною назвою «Америка в руїнах. Занепад інфраструктури» (англ.). Вони зауважують: «Місця громадського користування в Америці занедбуються швидше, ніж їх встигають ремонтувати». Автори висловили велику тривогу з приводу кількості іржавих мостів, поганих доріг і розвалених каналізацій у великих містах.
Минуло 20 років, а у таких містах, як Нью-Йорк, інфраструктура досі вселяє тривогу. Стаття в журналі «Нью-Йорк» розповіла про важливий проект побудови третього водного тунелю. Він діє уже якихось 30 років і є єдиним найбільшим інфраструктурним проектом у Західній півкулі. Витрати на нього становлять п’ять мільярдів доларів. Після спорудження тунель щодня доставлятиме у Нью-Йорк майже 3,8 мільйона кубічних метрів прісної води. «Але попри всю масштабність проекту,— говорить автор,— тунель призначено лише для того, щоб додати нові труби до вже існуючих, які заплановано відремонтувати — перший раз з моменту їхнього закладення на початку XX сторіччя». Згідно зі статтею у «Нью-Йорк таймс», ремонт інших елементів інфраструктури, яка занепадає, — метро, водопроводів, доріг і мостів — коштуватиме, за приблизними підрахунками, 90 мільярдів доларів.
Нью-Йорк аж ніяк не єдине місто, де важко забезпечити городян необхідними послугами. По суті, ряд великих міст перебуває у кризі, оскільки існує чимало проблем. У лютому 1998 року Окленд (Нова Зеландія) понад два тижні був паралізований через відсутність електропостачання. Мешканці Мельбурна (Австралія) протягом 13 днів не мали гарячої води внаслідок припинення постачання газу через виробничу аварію на промисловому підприємстві.
Крім того, існує проблема, яка торкається фактично всіх міст,— затори на дорогах. Архітектор Моше Сафді каже: «Основний конфлікт полягає у невідповідності масштабу міст стосовно до транспортних мереж, які обслуговують їх... Старі міста повинні пристосовувати свої ділові частини до кількості транспорту, яку не можна було уявити в часи, коли їх будували». Згідно з «Нью-Йорк таймс», у таких містах, як Каїр, Бангкок і Сан-Паулу, затори на дорогах є звичайним явищем.
Попри всі ці труднощі, здається, приплив людей до міст не зменшується. Як зазначено у певній статті в «Кур’єрі ЮНЕСКО», «так чи інакше, у місті вбачають твердиню поступу та волі, воно немовби відкриває великі можливості й нездоланно вабить до себе». Але яке майбутнє великих міст? Чи існують якість реалістичні розв’язання їхніх проблем?
[Вставка на сторінці 5]
«Великий наплив людей часто призводить до високого рівня безробіття і неповної зайнятості».
[Ілюстрація на сторінці 7]
Затори на дорогах — бич багатьох міст.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Мільйони вуличних дітей змушені самі давати собі раду.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Для багатьох городян мрії про ліпше життя не здійснюються.