Чи Голокост може повторитись?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ШВЕЦІЇ

З ДВАДЦЯТЬ шостого по двадцять восьме січня 2000 року голови держав та представники 48 урядів з усього світу зібрались у столиці Швеції Стокгольмі, аби взяти участь у Міжнародному форумі з приводу Голокосту. Деякі твердження, котрі прозвучали з трибуни, показали, що світові лідери побоюються відродження нацизму. Колишній ізраїльський прем’єр-міністр Єгуд Барак сказав: «На цій конференції пролунав заклик до людей по всьому світі: більше ніколи не можна допустити, щоб у будь-якому куточку землі запанував режим зла, душогубства й дискримінації на підставі релігії, раси чи кольору шкіри».

Справа стосується не лише євреїв

Багато людей по всьому світі пов’язують слово «голокост» лише з євреями. Однак були й інші жертви. На досить відомій церемонії, присвяченій пам’яті Голокосту євреїв, яка відбулась протягом форуму у Великій синагозі в Стокгольмі, прем’єр-міністр Швеції зазначив, що слід постановити відкрити доступ до всіх архівів у світі, аби поінформувати людей про Голокост. «Треба повідомити людям,— сказав він,— про геноцид циган, масове вбивство інвалідів, переслідування і винищення гомосексуалістів, інакодумців і Свідків Єгови».

Уряд Швеції видав книжку про Голокост за назвою «Розкажіть вашим дітям», яку безкоштовно поширювали по всій країні родинам, що мають дітей. У публікації підкреслюється, що Свідки Єгови «відмовлялись присягати на вірність Гітлеру й нацистській Німеччині. Такий опір був винятковий, оскільки лише підписання документа про їхню відданість новому урядові поклав би край переслідуванню — проте тільки деякі погодились на це».

Голокост і Свідки Єгови

У 1933 році в Німеччині нараховувалось коло 25 000 Свідків Єгови. Тисячі з них були першими, кого кинули у нацистські концтабори та в’язниці. Вони заявляли про свій християнський нейтралітет щодо всіх видів політичної та військової діяльності. Свідки не вигукували «Хайль Гітлер!». Вони відмовились визнавати нацистсько-расистську ідеологію й бути частиною гітлерівської воєнної машини. Приблизно 2000 з них загинуло, понад 250 з яких стратили.

Крім того, полонені Свідки допомагали іншим в’язням виявляти витривалість, у тому числі євреям. Вони робили це, вселяючи їм біблійну надію та ділячись з хворими й слабими всім, що мали, часто останнім шматком хліба. На початку нацистських переслідувань Свідки також поширювали інформацію про існування концтаборів і про те, що там діялось. Згодом у їхніх журналах «Вартова башта» і «Пробудись!», які виходять по всьому світі, було опубліковано багато статей про звірства нацистів, а також життєписи тих, хто вижив.

Делегати Міжнародного форуму у Стокгольмі були явно стурбовані відродженням нацизму. Професор Єгуда Бауер, директор Міжнародного центру вивчення Голокосту при Інституті сучасного єврейства (Ізраїль), висловився з того приводу: «Оскільки це сталось колись, воно може повторитися знову, хоча не в такій формі і необов’язково зроблять це ті самі люди й тим самим людям, але будь-хто і будь-кому. Тоді не було прецеденту, але тепер він є».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Свідки Єгови у таборах носили фіолетові трикутники.

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

1. Юліус Енгельгардт, один зі Свідків Єгови, якого нацисти стратили 14 серпня 1944 року у Бранденбурзі.

2. Троє Свідків Єгови прямують додому після звільнення з Заксенгаузена (1945 рік).

3. Ельза Абт, Свідок, яку відокремили від її маленької доньки й ув’язнили майже на три роки.

[Відомості про джерело]

Nordrhein-Westfälisches Hauptstaatsarchiv, Düsseldorf

[Ілюстрації на сторінці 13]

У цих відеофільмах Свідки, які вижили, розповідають про себе.