День відкритих дверей. Зворушлива подія
ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З НІМЕЧЧИНИ
«ЧУДОВО! Все було просто чудово!» «Щиро дякуємо за гостинність і цікаві виставки. Нам тут дуже сподобалось». Про що з таким захопленням і вдячністю висловлювалося багато відвідувачів? Про день відкритих дверей у німецькому філіалі Свідків Єгови. З п’ятниці 24 травня до неділі 26 травня 2002 року двері комплексу Зельтерс-Таунус були відкриті для гостей, яких запросили відзначити разом з понад 1000 добровільних працівників соту річницю філіалу в Німеччині.
Довколишні збори Свідків Єгови охоче допомагали філіалу у спеціальній кампанії — запрошенні мешканців поблизьких околиць на день відкритих дверей. За два тижні перед святом Свідки роздали або залишили в поштових скриньках понад 100 000 запрошень. Крім того, про цю подію повідомляли по радіо, а також в газетних оголошеннях і статтях. Постачальники філіалу та посадові особи отримали особисті запрошення. Загалом філіал відвідали понад 7000 чоловік — значна частина яких не була Свідками.
Гості могли оглянути друкарню, палітурню, відділ відправки літератури, різні майстерні, пральню, а також адміністративний будинок. Стенди розповідали про те, як Свідки Єгови в Німеччині непохитно відстоювали біблійні принципи в часи нацизму та під комуністичним режимом. А біблійна виставка, на якій було представлено понад 700 експонатів, зосереджувала увагу на Божому імені, Єгова. Неможливо повторити усіх захопливих і вдячних відгуків гостей, але наведемо принаймні деякі з них.
«Усі такі привітні. Скрізь чистота й порядок. І люди, які живуть тут, природа й будівлі — все пасує одне одному. Хотілося б, щоб ваша привітність передалась і нам» (старше подружжя).
«Дякуємо за смачну їжу і за все, що ви для нас зробили. Нам тут надзвичайно сподобалось, і ми б хотіли повернутися сюди ще раз. Люди, яких ми тут зустріли, дуже-дуже приємні!» (так написала у Книзі відгуків група з профтехучилища технології скла).
«Щиро дякую за сердечний прийом у стінах вашого комплексу. Тут було дуже цікаво. Хочемо похвалити тих, хто відповідає за пральню й хімчистку. Ми ще ніколи не бачили таких приміщень настільки чистими й охайними» (відгук прийшов електронною поштою від представника фірми, що спеціалізується на пральних засобах та устаткуванні).
Ефа, яка у ці дні була екскурсоводом, розповідає: «Щоразу, коли я показувала житлові кімнати, хтось із групи казав: «О, треба пакувати валізи і перебиратися сюди!»
Одна сестра-доброволець, побачивши, що жінка в електричному інвалідному візку розглядає план філіалу, запитала, чи може якось допомогти. «Та ні, дякую»,— відповіла жінка. Потім вона розповіла, що уже п’ять годин розглядає все довкола. Взагалі-то, через хворобу ця жінка мусить постійно лежати, тому зараз відчуває сильний біль. Але вона сказала: «Відлежуся вдома. А тут треба дивитися, бо ж день відкритих дверей більше не повториться!» І додала: «Тут так цікаво, що боюся, аби чогось не пропустити».
Маленького Георга, якому ще немає п’яти, запитали, що йому найбільше сподобалося. Захоплений ротаційними верстатами, хлопчик вигукнув: «Рулони паперів! Тут їх вставляють, а з другого кінця уже виходять газети. Так класно!»
Одній жінці-Свідку приємну несподіванку зробив її чоловік, що не є Свідком. Він був лише раз на християнському зібранні, але погодився поїхати в суботу до Зельтерса на день відкритих дверей. А в неділю, коли сестра повернулась із зібрання, то побачила, що чоловік стоїть одягнутий і готовий до виходу. «Ти кудись зібрався?» — запитала вона. «Знаєш, вчора я не встиг усе побачити,— відповів він,— тому, як тільки будеш готова, поїдемо до Зельтерса. Хочу ліпше все роздивитись».
Коло біблійної виставки старша гарно вбрана пані несміливо запитала, чи є десь телефон, бо їй терміново потрібно задзвонити. Виявилося, що її чоловік — палітурник і займається реставрацією старих книжок. Разом з чоловіком вони регулярно зустрічаються з іншими любителями книжок, серед яких є протестантський пастор — пристрасний колекціонер Біблій. Власне йому жінка так хотіла зателефонувати. Але, оскільки пастора не було вдома, вона залишила йому повідомлення на автовідповідачі: «Якщо можеш, обов’язково приїдь сюди ще сьогодні. Я певна, що ти такого ніколи не бачив. Не пропусти цієї нагоди!»
Одне подружжя з дитиною приїхало до Зельтерса з поблизького міста Лімбурга. Вони вперше почули про Свідків Єгови, коли отримали вдома запрошення. Подружжя вирішило поїхати і подивитися на цей великий комплекс у Зельтерсі. Марлон і Лайла, добровільні служителі німецького філіалу, познайомилися з ними і розповіли більше про Свідків Єгови та життя у філіалі. Чоловікові з жінкою це так сподобалося, що вони попросили, аби їх хтось відвідав і почав вивчати з ними Біблію.
«Тут було так гарно й цікаво. Я побачила тільки друкарню, але вона мені дуже сподобалася. Ви такі хороші й привітні. Власне такі люди мені подобаються» (Штефані, 12 років, запис у Книзі відгуків).
Жінка із сусіднього села сказала: «Мушу вам у дечому зізнатись. Хоча я мусульманка, мені завжди хотілося подивитись, як тут у вас. Ви усі такі приємні й веселі. Завдяки вам ми [іноземці] почуваємося в Німеччині добре. Ви цікавитесь людьми. Це просто чудово! Завтра я знову сюди прийду разом з чоловіком». У Книзі відгуків жінка написала: «Було просто чудово! Мені здавалося, що я в Раю».
Водій одного з автобусів, які постійно курсували між стоянкою для машин і входом на територію філіалу, почув, як один пасажир казав іншому: «Вони такі приязні! А я ніколи не знав, що тут виготовляється. І лише тепер довідався про це. А подивись, як вони поводяться. Це, певно, їхня релігія так на них впливає».
Через дві години після закінчення прийому відвідувачів по подвір’ю перед адміністративним будинком став походжати якийсь чоловік. Він виглядав дуже задуманим і постійно похитував головою, озираючись на будинок. Потім чоловік підійшов до добровільного служителя філіалу й сказав: «Відразу видно, що тут все робиться з любов’ю. Я не Свідок Єгови, але бажаю, щоб Єгова і надалі вас благословляв».
А одна жінка-Свідок написала: «Хочу виразити цим коротеньким листом свою щиру подяку. Ви зробили все можливе, щоб це свято стало незабутнім... Ми ніби перенеслися у часи, коли всі люди житимуть разом в єдності! ...Ця подія, безперечно, прославила нашого Бога Єгову» (Сандра).
[Ілюстрація на сторінці 23]
Для старших осіб, інвалідів і тих, хто просто втомився, організували такий-от трамвайчик.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Такі методи проповідування використовувалися в минулому.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Ласкаво просимо на день відкритих дверей.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Доброволець пояснює простими словами сучасний технологічний процес.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Біблійна виставка.