Що може спричинити ядерну війну?

«Ймовірність того, що людство буде знищене внаслідок ядерної катастрофи, і далі залишається дуже великою. Така загроза існує дотепер... хоча «холодна війна» скінчилася вже більше десяти років тому» (Роберт Мак-Намара, колишній міністр оборони США, і Джеймс Блайт, професор Інституту міжнародних досліджень імені Уотсона).

У 1991 РОЦІ, коли закінчилася «холодна війна», хвилинну стрілку знаменитого «годинника судного дня» перевели назад і вона стала показувати за 17 хвилин північ. Цей годинник, зображення якого з’являється на обкладинці кожного номера «Бюлетеня вчених-атомників» (англ.), символізує наближення світу до ядерної війни. Ще ніколи після 1947 року, коли годинник уперше з’явився на обкладинці, його хвилинну стрілку не переводили так далеко назад. Однак пізніше стрілка знову почала рухатися вперед. Наприклад, у лютому 2002 року її перевели — вже втретє після закінчення «холодної війни» — і годинник став показувати за 7 хвилин північ.

Чому видавці цього наукового часопису вирішили перевести стрілку? Чи мають вони підстави вважати, що ядерна війна й досі загрожує людству? І що саме може призвести до неї?

Секрет так званого скорочення

«Сьогодні у світі налічується більше 31 000 одиниць ядерної зброї»,— повідомляє «Бюлетень вчених-атомників». Далі у ньому зазначається: «Росія та США посідають 95 відсотків цієї зброї, і понад 16 000 боєголовок перебувають у стані бойової готовності». Декого можуть здивувати такі цифри. Чи ж не заявили ці ядерні супердержави, що кожна з них скоротила кількість стратегічної зброї до 6000 одиниць?

У звіті «Фонду Карнегі за міжнародний мир» розкривається секрет такого скорочення: «Цифра 6000 визначається за спеціальними правилами обліку, які затверджені СНО [Договором про скорочення стратегічних наступальних озброєнь]. Обидві країни додатково зберігатимуть ще тисячі одиниць тактичної і резервної зброї» (курсив наш). За повідомленням «Бюлетеня вчених-атомників», «чимало, якщо не більшість, американських боєголовок, виведених із бойового складу, буде не демонтовано, а переміщено в резерв, де вже перебуває близько 5000 боєголовок».

Тож, окрім тисяч одиниць міжконтинентальної стратегічної зброї, в резерві міститься ще безліч боєголовок та іншої тактичної ядерної зброї, що призначена для ураження ближчих об’єктів. Зрозуміло, наддержави мають величезні арсенали ядерної зброї, котрої достатньо, щоби повністю знищити усе живе на землі кілька разів! Збереження такої кількості грізної зброї створює ще й загрозу випадкового запуску ядерних ракет.

Випадкова ядерна війна

Як зазначили Роберт Мак-Намара і Джеймс Блайт, слова котрих наводилися вище, «коли говорити про ядерні сили, то США використовує тактику «запуску за першим попередженням». Що це означає? «Наші боєголовки перебувають у стані повної готовності і будуть запущені ще до того, як російські боєголовки досягнуть своєї цілі,— пояснюють вони.— За цією тактикою, від першого попередження про напад Росії до моменту, коли США запустить свої ракети, має минути не більше 15 хвилин». Згідно зі словами офіцера, який був відповідальний за запуск стратегічних ядерних ракет, «фактично всі ракети на суходолі будуть готові до запуску за дві хвилини».

Така готовність країн до війни загрожує випадковим запуском через фальшиву тривогу. Як пояснює журнал «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт», «під час американських військових навчань не раз помилково віддавалися накази про запуск ядерних ракет». У Росії так само траплялися випадки фальшивої тривоги. У 1995 році таку тривогу спричинила норвезька ракета з устаткуванням для метеодосліджень, і президент Росії розпочав процес запуску ядерних ракет.

Стратегія повної бойової готовності лягає величезним тягарем на тих, хто відповідальний за прийняття рішень. На щастя, в минулому командувачі з’ясовували, що попередження були фальшивими, і ядерну війну вдавалося відвернути. Коментуючи один з таких інцидентів, що стався 1979 року, певний науковець пояснив: «Єдине, що зупинило Америку від запуску ракет,— це супутникові системи завчасного попередження, які не виявили в повітрі жодної радянської ракети». Однак з часом ці супутникові системи виходять з ладу. Дослідники й аналітики стурбовані тим, що «більшість російських попереджувальних супутників уже не функціонують або ж зійшли зі своїх орбіт». Отож кілька років тому колишній віце-адмірал США зауважив: «Тепер, як ніколи раніше, існує величезна ймовірність нанесення випереджувального удару, а також запуску ракет через непорозуміння, випадковість або внаслідок того, що влада опиниться в руках некомпетентної особи».

Нові члени «ядерного клубу»

Хоча основний ядерний потенціал зосереджено в руках двох наддержав, інші країни, як-от Великобританія, Китай і Франція, теж володіють ядерною зброєю. Нещодавно до держав так званого «ядерного клубу» долучилися нові члени: Індія і Пакистан. Крім того, відомо, що кілька країн, у тому числі Ізраїль, намагаються придбати ядерну зброю, а, можливо, вже й володіють нею.

Політичний конфлікт, у який буде втягнуто якусь із країн-членів «ядерного клубу», зокрема його нових членів, може призвести до воєнних дій з використанням ядерної зброї. «Конфлікт між Індією і Пакистаном... вказав на дві держави, які після закінчення Карибської кризи найбільше наблизилися до ядерної війни»,— розповідає «Бюлетень вчених-атомників». Оскільки на початку 2002 року напруження у міжнародних відносинах зросло, чимало людей побоюється, що ядерний конфлікт може статися у будь-який момент.

Окрім того, стимулом до використання ядерних бомб може стати удосконалення інших видів зброї масового знищення. Коментуючи секретний звіт Пентагону, газета «Нью-Йорк таймс» зазначає: «Використання ядерної зброї з метою знищення запасів біологічної і хімічної зброї супротивника, а також інших видів зброї масового знищення» може стати частиною ядерної політики США.

Теракти у США 11 вересня 2001 року показали, що загрозу представляють також терористичні угруповання. На думку багатьох людей, вони розробляють ядерну зброю або вже володіють нею. Як це можливо?

Терористи і «брудні бомби»

Чи можна сконструювати ядерну бомбу з матеріалів, що продаються на чорному ринку? На думку журналу «Тайм», можна. У ньому розповідається про групу вчених, створену для того, щоб запобігти ядерному тероризму. За допомогою «техніки, придбаної у звичайному магазині електронної апаратури, і ядерного пального, купленого на чорному ринку», вченим вдалося «зробити більше десятка» бомб.

Роззброєння, а також демонтаж ядерної зброї збільшує можливість викрадення ядерних матеріалів. «З російських ракет, бомбардувальників і підводних човнів, які колись дуже суворо охоронялися, тепер знімають тисячі ядерних боєприпасів і зберігають їх у більш доступних місцях, а це приваблює терористів»,— зазначає журнал «Тайм». Якщо демонтована ядерна зброя опиниться в руках невеликого угруповання і воно зможе зібрати її, то таке угруповання невдовзі стане членом «ядерного клубу»!

Журнал «Мир» (англ.) зазначає, що, аби приєднатися до «ядерного клубу, зовсім необов’язково робити бомбу». Необхідно лише оволодіти достатньою кількістю плутонію чи урану, які піддаються розщепленню. У журналі говориться: «Щоб спричинити вибух, терористи можуть просто наблизити один до одного два куски урану, який використовується у військовій промисловості». Скільки ж збагаченого ядерного матеріалу необхідно для цього? Згідно з журналом, «достатньо трьох кілограмів». Приблизно таку кількість збройового ядерного матеріалу конфіскували в контрабандистів у Чеській Республіці 1994 року.

На ядерну зброю можуть перетворитися також радіоактивні відходи. «Фахівці стурбовані тим, що ядерні відходи використовують у сполученні зі звичайними вибуховими речовинами, а це призводить до фатальних наслідків»,— говорить журнал «Амерікен спектейтер». Зброю, виготовлену з радіоактивних відходів, називають «брудною» ядерною зброєю або «брудними бомбами». Яку загрозу представляє така зброя? В газеті «Асахі Шімбун» пояснюється, що за допомогою звичайної вибухівки «розпилюються високорадіоактивні речовини. Отже, «брудні бомби» отруюють об’єкт, а не руйнують його вибуховою чи тепловою хвилею». Далі там зазначається: «Дія «брудних бомб» призводить до променевої хвороби і навіть до повільної, болісної смерті». Дехто стверджує, що використання легкодоступних радіоактивних відходів не завдає аж надто великої шкоди. Однак чимало людей стурбовані наявністю на чорному ринку збагачених ядерних матеріалів. Згідно з результатами недавнього опитування, проведеного по цілому світі, понад 60 відсотків респондентів вважають, що у найближчі 10 років людство стикнеться з ядерним тероризмом.

Безперечно, ядерна загроза ще існує. Британська газета «Ґардіан уїклі» за 16-22 січня 2003 року коментує: «Ймовірність того, що США використає ядерну зброю, [сьогодні] більша, ніж у найпохмуріші дні «холодної війни»... США постійно вишукує обставини, за яких вважатиме виправданим застосування ядерної зброї». Тож постають питання: чи можливо уникнути ядерної війни? Чи є підстави сподіватися, що колись людству вже не загрожуватиме ядерна війна? Ці питання обговорюватимуться в наступній статті.

[Рамка на сторінці 6]

Друга ядерна доба?

Біл Келлер, головний редактор газети «Нью-Йорк таймс», висловив думку, що людство ввійшло у другу ядерну добу. Перша ядерна доба закінчилася у січні 1994 року, коли Україна відмовилася від зброї, яка залишилася у неї з часів Радянського Союзу. Чому ж цей журналіст вважає, що настала друга ядерна доба?

Келлер пише: «Про початок другої ядерної доби оголосили підземні вибухи в пустелі індійського штату Раджастан у 1998 році, коли новообраний індуський націоналістичний уряд підірвав п’ять пробних ядерних бомб. Через два тижні ядерні випробування відбулися також у Пакистані». Чим ці випробування відрізнялися від тих, що здійснювалися під час першої ядерної доби? «Зброя, котру випробовували, була створена для ураження конкретної цілі».

Тож чи світ може почуватись безпечно, коли до «ядерного клубу» приєдналося два дуже дієвих члени? Келлер продовжує: «Чим більше держав починають володіти ядерною зброєю, тим більша ймовірність війни, у яку втягнуться і ядерні наддержави» («Цілком імовірно», «Нью-Йорк таймс меґезін» за 4 травня 2003 року, с. 50).

Ситуацію ускладнює ще й новина про те, що Північна Корея, очевидно, має «достатню кількість плутонію для виготовлення шести ядерних бомб... З кожним днем зростає ризик, що Північна Корея створить нову ядерну зброю і розпочне ядерні випробування» («Нью-Йорк таймс» за 18 липня 2003 року).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Представник уряду показує макет портативної ядерної бомби.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Dennis Cook

[Ілюстрація на сторінці 7]

Супутникові системи завчасного попередження з часом виходять з ладу.

[Відомості про джерело]

NASA photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]

Земля: NASA photo