Вуздечка на коня і на язик
«Приготований кінь на день бою»,— сказав Соломон, цар стародавнього Ізраїля (Приповістей 21:31). Колись успіх битв часто залежав від кавалерії. Тому вже у сиву давнину люди навчились загнуздувати коней — приборкувати їхній норов та силу — для служби у війську.
Згідно зі «Словником української мови», вуздечка — це «частина збруї — ремені з вудилами та поводами, що їх надівають на голову коневі, аби правити ним». Сучасні вуздечки мало чим різняться від давніх, вони допомагають приборкувати коней та управляти ними під час їзди.
Про важливість вуздечок згадував теж цар Давид, Соломонів батько. Він писав: «Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою — вудилом і вуздечкою» (Псалом 32:9). Коли коня приручити, він може стати вірним другом людині. Згадати хоча б Александра Македонського: цей полководець так любив свого коня Буцефала, що назвав його іменем одне з міст в Індії.
Уже віками люди успішно приручають коней, та, на жаль, не завжди можуть приборкати свою недосконалу природу. Про це влучно сказав християнський учень Яків: «Багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Якова 3:2). А й справді, чи хтось із нас може твердити, що ніколи не говорив бездумно, гостро або злосливо?
Утім, може виникнути запитання: для чого старатись приборкувати свого язика, якого ніхто з людей не може вгамувати? (Якова 3:8). Але ж люди не шкодують часу й зусиль, щоб приборкувати коней, бо знають — навчені тварини будуть їм служити. Те саме можна сказати і про наш язик: чим більше ми вміємо ним керувати чи контролювати його, тим ліпше він нам служить.
Тактовні й делікатні слова можуть утішити і підбадьорити наших друзів, співробітників чи родичів (Приповістей 12:18). Такі слова сприяють радості людей, з якими нам доводиться мати справу. Однак неприборканий язик приносить навіть лихо. Щодо цього в Біблії сказано: «Хто стереже... свого язика, той душу свою зберігає від лиха» (Приповістей 21:23). Отже те, наскільки нам удається приборкати власний язик, впливає не лише на нас самих, але й на тих, хто нас слухаєa.
[Примітка]
a Біблія нагадує християнам, що їхня мова нерозривно пов’язана з побожністю: «Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює,— марна побожність того!» (Якова 1:26).
[Ілюстрація на сторінці 31]
Александр Македонський.
[Відомості про джерело]
Alinari/Art Resource, NY