Наскільки важливо виховувати дітей змалечку?
ФЛОРЕНС було 40 років, і понад усе вона хотіла мати дитину. Однак під час вагітності лікар сказав, що дитина може народитися з порушенням здатності навчатись. Але вона відмовилася від аборту і народила здорового хлопчика, якого назвала Стівеном.
Невдовзі після народження сина Флоренс почала читати йому і розмовляти з ним при кожній нагоді. Коли Стівен підріс, вона часто бавилася з ним, ходила на прогулянки, співала йому пісень і вчила його рахувати. «Навіть купання ми перетворювали на гру»,— пригадує Флоренс. Це принесло свої результати.
Коли Стівену було 14 років, він з відзнакою закінчив початкове навчання в університеті на Маямі. Через два роки він закінчив юридичний факультет і, як говориться в його біографії, став наймолодшим юристом у Сполучених Штатах Америки. Його мати, д-р Флоренс Баккус, колишній вчитель і психолог, провела багато часу, вивчаючи вплив раннього виховання на розвиток дитини. Вона переконана, що увага і час, якими вона обдаровувала свого сина, вплинули на його майбутнє.
Спадковість чи виховання?
Останнім часом серед дитячих психологів ведуться дискусії щодо того, яку роль у розвитку дитини відіграють спадковість і виховання. Більшість науковців переконані, що на розвиток дитини впливають обидва ці фактори.
Дитячий психолог д-р Дж. Фрейзер Мастард пояснює: «Спостереження виявили, що враження, які дитина отримує в перші роки свого життя, суттєво впливають на розвиток її мозку». Подібну думку висловила професор Сузан Ґрінфілд: «Нам відомо, що, приміром, у скрипаля більше, ніж в інших людей, розвинена ділянка головного мозку, яка відповідає за діяльність лівої руки».
Яким має бути виховання
Чимало батьків, знаючи про такі дослідження, не лише докладають великих зусиль, щоб віддати свою дитину у престижний дошкільний заклад, але й посилають її в музичні або мистецькі гуртки. Дехто вважає, що коли дитина буде всім займатися, то в дорослому віці все вмітиме. Існує безліч спеціальних навчальних програм для дошкільнят. Деякі батьки готові йти на будь-які жертви, аби їхні діти були ліпші за інших.
Чи ці зусилля дійсно приносять дитині користь? Може здаватися, що такого роду виховання відкриває перед дитиною незліченні можливості. Проте вона майже не матиме часу на спонтанні, незаплановані ігри, які є невід’ємною частиною навчального процесу. Педагоги кажуть, що спонтанні ігри сприяють розвитку вміння спілкуватися, а також творчих, розумових та емоційних здібностей дитини.
Деякі психологи вважають, що коли дитина бавиться лише в організовані батьками ігри, то стає безініціативною, емоційно нестабільною, може страждати від стресу, безсоння і скаржитись на різного роду болі. Один психолог зауважив, що у підлітковому віці чимало таких дітей не вміють справлятися з труднощами, «відчувають емоційне виснаження, а їхня поведінка є антисоціальною і бунтівною».
Тож багато батьків не знають, що робити. З одного боку, вони прагнуть допомогти дітям розвинути всі свої здібності. Але з другого, усвідомлюють, наскільки нерозсудливо надто багато вимагати від малих дітей. Як втримати необхідну рівновагу? Які можливості мають малі діти і як їх розвивати? Що можуть робити батьки, аби допомогти своїм дітям правильно розвиватися? Ці питання розглядатимуться в наступних статтях.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Враження, які дитина отримує в перші роки свого життя, впливають на розвиток її мозку.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Ігри сприяють розвитку творчості, а також інших здібностей дитини.