Галілейський човен. Свідок далекого минулого — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Галілейський човен. Свідок далекого минулого

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІЗРАЇЛІ

ЗА ЧАСІВ Ісуса це озеро називали Галілейським морем. Тут Божий Син ходив по воді, втихомирював розбурхані хвилі, чудом годував натовпи людей і оздоровлював тисячі хворих.

У 1986 році приблизно за сім кілометрів на південний захід від древнього міста Капернаум було виявлено унікальну знахідку. На дні Галілейського моря знайшли давній човен, яким плавали ще сучасники Ісуса. Як на нього натрапили? І що ми дізнаємося завдяки цій знахідці?

Унікальна знахідка

Починаючи з літа 1985 року, в околицях Галілейського моря рідко йшли дощі, й це призвело до сильної посухи. Крім того, прісну воду озера використовували для зрошення полів. Водойма почала висихати, і значна її частина перетворилась на болото. Якось два брати, які мешкали неподалік Капернаума, вирушили на пошуки скарбів. Блукаючи болотистим дном, вони натрапили на кілька бронзових монет і старі цвяхи. Згодом ці чоловіки побачили, як з болота виступають овальні обриси, що нагадували борт човна. Вони знайшли справжній скарб — старовинне рибальське судно, яке тисячі років пролежало на дні моря.

Археологи ніколи й не сподівалися, що в прісній воді Галілейського моря може уціліти давній човен. Адже протягом такого довгого періоду дерев’яна конструкція мала б піддатися руйнівній дії мікроорганізмів. А втім, після того як вчені визначили, до якого періоду належать знайдені монети, і провели радіовуглецеве датування човна, вияснилося, що знахідка датується І століттям до н. е.— І століттям н. е. Тож чому корпус човна так добре зберігся?

Опинившись на дні моря, човен почав поступово вкриватися шаром мулу, який з часом затверднув. Саме завдяки цьому процесу рибальське судно дійшло до наших днів.

Згодом та унікальна знахідка отримала назву Човен Ісуса. Звичайно, ніхто не думав, що на ньому плавав Ісус та його апостоли. Проте човен ви́кликав неабиякий інтерес в істориків та біблеїстів, адже був схожий на човни, описані в Євангеліях, і належав приблизно до того ж періоду.

Цей галілейський човен був 8,2 метра завдовжки і 2,3 метра завширшки. Цікаво, що його будували особливим методом. Обшивні дошки кріпили не до каркаса, а відразу — до кіля і тоді вже формували корпус. Хоча такий метод кораблебудування був поширений у Середземномор’ї, його також використовували і галілейські майстри.

Галілейське судно було оснащене квадратним вітрилом і чотирма веслами. Отож команда мусила складатися принаймні з п’яти людей — чотирьох веслярів і стернового. Щоправда, у човен могло вміститися й до десяти осіб. Схоже, на подібному човні семеро учнів ловили рибу, коли побачили на березі воскреслого Ісуса (Івана 21:2—8).

На цьому човні була і кормова палуба, де зберігався великий невід. Під нею могли відпочити стомлені рибалки. Очевидно, саме на такій кормі під час бурі спав Ісус, «поклавши голову на подушку» (Марка 4:38). А «подушка», як вважають учені,— це баластний мішок з піскомa.

Галілейські рибалки

Уявіть собі, що ви опинилися в першому столітті і пливете човном по Галілейському морі. На хвилях гойдаються невеликі рибальські човни, а вдалині, на мілководді, видніються кілька рибалок. Вони вміло однією рукою закидають важкі круглі сіті, діаметром від шести до восьми метрів. Ці сіті поволі опускаються на дно і наповнюються рибою. Відтак повні сіті рибалки тягнуть на берег або ж пірнають, аби забрати улов. Можливо, Симон і Андрій «закидали у воду сіті» подібним способом (Марка 1:16).

На березі інша група рибалок, щось жваво обговорюючи, готує невід. Цей невід, до обох кінців якого прив’язували буксирні мотузки, міг бути завдовжки до 300 метрів, і його встановлювали на глибині до 8 метрів. Вибравши підхоже місце, половина групи бере одну з мотузок невода і йде берегом. У той час човен пливе на середину озера, аби повністю розтягнути сітку. Потім повертає до берега, і сітка приймає форму півкола. Після цього рибалки сходять з човна, тягнучи другу мотузку. Обидві групи зближаються і разом витягують улов (Матвія 13:47, 48).

Неподалік одинокий рибалка закидає волосінь. Відразу згадується історія про те, як Ісус попросив Петра закинути в море рибальський гачок. Наскільки ж був здивований Петро, коли, зловивши рибу, знайшов у неї в роті срібну монету. Цієї монети було достатньо, аби сплатити храмовий податок (Матвія 17:27).

Смеркає. Але рибалки й не думають про відпочинок. Вони виплили на середину озера й до самого дна опускають сіткове полотно. Раптом вечірню тишу порушує голосний плескіт весел і тупотіння ніг по дну човна. Рибалки спеціально створюють такий шум, аби сполошити рибу. Оскільки вночі у воді цих сітей не видно, налякана риба відразу заплутується в них. Протягом ночі рибаки опускають сіті кілька раз, а ранком полощуть їх і сушать на сонці. Цікаво, чи учні Ісуса рибалили саме такими сітями, коли витягнули чудесний улов, про який ідеться в Луки 5:1—7?

Реставраційні роботи

Повернімося до унікальної знахідки, про яку ми згадували на початку. Хоча галілейський човен був майже неушкоджений, все ж витягувати його з мулу було небезпечно. Адже його деревина нагадувала розмоклий картон, і човен міг би легко розпастися. Крім того, існувала загроза, що в озері знову почне прибувати вода. Тому довкола місця, де лежала знахідка, насипали дамбу. А під судном проклали тунелі, щоб встановити склопластикову опору. Згодом човен обережно очистили від мулу і повністю покрили поліуретановою піною.

Аби розпочати реставраційні роботи, човен слід було перевезти за 300 метрів від місця знахідки. Незважаючи на те що поліуретанове покриття є досить міцним, будь-який різкий рух міг би пошкодити його. Археологи прийняли несподіване рішення. Вони відкрили дамбу, і вперше за багато століть човен знову поплив водами Галілейського моря.

Ще раніше спеціально для цього човна побудували з бетону критий док, в якому протягом 14 років йшли реставраційні роботи. Однак з’явилася нова проблема. У воді завелася сила-силенна личинок москітів, які не давали спокою реставраторам. Тож фахівці використали один давній метод. Вони запустили у воду галілейську тиляпію — рибу, яка харчується тими личинками. Так їм вдалося вирішити цю проблему.

Тепер реставратори мусили просушити човен, але зробити це природним шляхом було неможливо. Аби усунути воду з деревини, її просочили штучним воском, який розчинний у воді. Тому човен, не змінивши форми, міг добре просохнути.

Зрештою клопітка праця підійшла до завершення. У процесі реставрації з’ясувалось, що човен зроблено з 12 видів дерева. Ймовірно, у той час деревини було обмаль або ж власник судна був незаможним, або човен декілька разів ремонтували.

Мабуть, Ісус чи його апостоли не плавали саме тим човном. А втім, галілейський човен залишається унікальною знахідкою. Адже цей давній свідок може багато розповісти нам, яким було життя в околицях Галілейського моря за днів Ісуса.

[Примітка]

a Дивіться «Вартову башту» за 15 серпня 2005 року, статтю «У Галілейському морі», що на сторінці 8.