Белізький Бар’єрний риф. Пам’ятка світової спадщини — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Белізький Бар’єрний риф. Пам’ятка світової спадщини

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

«Занепад або зникнення хоча б одного зі здобутків культурної та природної спадщини становить згубне збіднювання спадщини усіх народів світу... Все світове співтовариство має брати участь у захисті культурної та природної спадщини, що має виняткову загальнолюдську цінність» (з Конвенції ЮНЕСКО про світову спадщину).

У 1996 РОЦІ з огляду на вищецитовані слова до Списку світової спадщини було внесено Систему заповідників Белізького Бар’єрного рифу. Цій заповідній території надано такого ж статусу, як Мачу-Пікчу в Перу, Великому Каньйону в США та іншим мальовничим куточкам нашої планети. Але чому Белізький Бар’єрний риф має «виняткову загальнолюдську цінність»?

Екосистема, що потребує захисту

Белізький Бар’єрний риф — це найбільше після Австралійського Великого Бар’єрного рифу скупчення коралів у світі та найдовше пасмо коралових рифів у Західній півкулі. Белізький Бар’єрний риф складається з групи рифів, які широкою смугою тягнуться вздовж півострова Юкатан, включаючи більшу частину узбережжя центральноамериканської країни Беліз. Його довжина становить приблизно 300 кілометрів. Заповідник охоплює не лише самі рифи, але й 450 коралових острівців та три коралових атоли — кільцеподібних рифів з розкішними лагунами посередині. Під особливим захистом Конвенції про світову спадщину перебувають сім унікальних об’єктів заповідника, загальна площа яких становить 960 квадратних кілометрів.

Але чому існує нагальна потреба в захисті цієї групи коралових рифів? Саме тут, на невеликому клаптику океанського дна, зосереджено чверть усієї морської флори й фауни світу. За біорозмаїттям коралові рифи поступаються лише вологим тропічним лісам. Та все ж учені застерігають, що протягом наступних 20—40 років у результаті погіршення загального екологічного стану, забруднення морської води каналізаційними стоками і ціанідами, які застосовуються для вилову риби, а також внаслідок стихійного туризму може зникнути 70 відсотків коралових рифів планети.

У Системі заповідників Белізького Бар’єрного рифу живе 70 видів коралів, серед них 36 видів м’яких коралів, а також 500 видів риб. До того ж тут водиться чимало морських тварин, які опинилися на межі вимирання, наприклад: морська черепаха, зелена черепаха, черепаха бісса, морська корова та американський крокодил. Дослідник коралових рифів Джуліан Робінсон, розповідаючи про дивовижне розмаїття флори і фауни цієї екосистеми, каже: «Як вчені, так і туристи знайдуть на Белізькому Бар’єрному рифі багато цікавого... Це одне з небагатьох місць, де можна помилуватись первозданною красою дикої природи. А втім, і йому загрожує небезпека».

Мабуть, найбільше побоювань викликає знебарвлення коралів. (Дивіться супровідну інформацію на сторінці 26). Як зазначається в «Нешнл джіоґрефік ньюс», після масового знебарвлення коралів 1997—1998 років і урагану Мітч площа живого коралового покриву зменшилась на 48 відсотків. Чому ж різнобарвні корали стають прозоро-білими? Учені не можуть точно відповісти на це запитання. Ось що каже дослідник рифів Мелані Макфілд: «Знебарвлення коралів тісно пов’язано з підвищенням температури світового океану... Негативно впливають на корали й ультрафіолетові промені, а поєднання цих двох факторів спричиняє найбільш інтенсивне знебарвлення». Та, на щастя, Белізький Бар’єрний риф починає поволі відновлюватисяa.

Підводний рай

Вода у заповіднику надзвичайно прозора і тепла, її температура в середньому становить 26°C. Отож це рай для любителів підводного плавання з аквалангом чи дихальною трубкою. До речі, 90 відсотків рифової системи і досі залишаються недослідженими. Лише кілька сотень метрів відділяє рифову стіну від містечка Сан-Педро, що на острівці Амбергріс. За шість кілометрів на південний схід від того містечка розкинувся морський заповідник Хол-Чан, площею 8 квадратних кілометрів. Його особливістю є канал, який проходить через риф. Він став ідеальним місцем для охочих поплавати з дихальною трубкою.

Посеред зеленкувато-блакитних вод видніється темно-синій «колодязь», оздоблений живими коралами. Його назвали Синьою Дірою. Це одне з найпрекрасніших місць для підводного плавання, яке охороняється Конвенцією про світову спадщину. Синя Діра лежить у заповідній зоні за 100 кілометрів від узбережжя Белізу, в центрі Лайтхауз-рифу. У 1970 році на дослідницькому кораблі «Каліпсо» тут побував французький океанограф Жак-Ів Кусто. Саме завдяки його візиту про ті унікальні місця дізналося безліч людей. Діаметр Синьої Діри — близько 300 метрів, а глибина — понад 120 метрів. Виявляється, раніше це була підземна печера, склепіння якої обвалилося внаслідок підвищення рівня моря. Її стіни майже прямовисно сходять на 35-метрову глибину, а з виступів звисають велетенські сталактити. Видимість у печері становить приблизно 60 метрів, і аквалангісти можуть помилуватися неймовірною красою підводного світу. А втім, їм слід бути обачними. Адже сюди полюбляють запливати акули. До того ж водолази повинні пам’ятати про явище декомпресії, тобто зменшення тиску. Тож, якщо ви досвідчений аквалангіст, вам обов’язково сподобається мандрівка до цього кришталево чистого «колодязя», обрамленого різнобарвними коралами.

Неподалік розташований ще один з семи унікальних об’єктів заповідника, що перебуває під захистом Конвенції,— острів Хав-Мун-Кей. Він став притулком для рідкісного виду птахів, червононогої олуші, та ще 98 інших видів пернатих. Прямовисні стіни острова, які опускаються під воду приблизно на кілометр, вкриті м’якими коралами. Тому аквалангісти і тут мають на що подивитися.

Отже, зрозуміло, чому Белізький Бар’єрний риф вважається унікальним куточком нашої планети, втрата якого навік збіднила б «спадщину всіх народів світу». Немає сумніву, що слід докласти максимум зусиль, аби зберегти його для майбутніх поколінь.

[Примітка]

a Безумовно, жодна країна не зможе самотужки вирішити проблему глобального потепління, яке призводить до підвищення температури води в океані. Але надання Бар’єрному рифу статусу Світової спадщини спонукує Беліз докладати більше зусиль для захисту цієї пам’ятки природи.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 26]

Знебарвлення коралів

Корали — м’ясоїдні тварини з родини поліпів, які мають вапняковий скелет. Вони живуть колоніями й утворюють коралові рифи. Живі корали селяться на відмерлих. У тканинах рифових коралів симбіотично живуть мікроскопічні водорості (зооксантели), які дають їм кисень та поживні речовини, а взамін вбирають вуглекислоту. Поліпи чутливі до змін температури води, і, коли вона збільшується, поліпи «проганяють» водорості. Це призводить до втрати пігменту — хлорофілу, в результаті корали знебарвлюються. Без водоростей корали дуже ослаблені й можуть легко захворіти, а навіть загинути. Однак за сприятливих умов коралові рифи починають відновлюватися.

[Відомості про джерело]

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Мексика

БЕЛІЗ

Карибське море

Тихий океан

[Ілюстрація на сторінці 23]

Белізький риф, завдовжки 300 кілометрів (вигляд з супутника).

[Ілюстрація на сторінці 24]

Печера Рандеву.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 24]

Морська черепаха.

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Синя Діра на Лайтхауз-рифі утворилась тому, що обвалилась вапнякова печера.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 25]

На Белізькому Бар’єрному рифі живе 500 видів риб.

[Відомості про джерело]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 23]

Вигляд з супутника: NASA/The Visible Earth (http://visibleearth.nasa.gov/); пірнальники: © Paul Duda/Photo Researchers, Inc.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]