Як давати собі раду з серйозною недугою?

«ОКРАСА юнацтва — їхня сила»,— сказано в Приповістей 20:29. А втім, якщо ти хворієш або маєш якусь фізичну ваду, тобі може здаватись, що ці слова тебе не стосуються. Але це не так! Чимало юнаків і дівчат з хронічними недугами та фізичними обмеженнями подолали нездоланні на перший погляд перешкоди. Журнал «Пробудись!» взяв інтерв’ю в чотирьох молодих людей, які успішно борються з подібними проблемами.

Хірокі з Японії з дитинства страждає від церебрального паралічу. Він розповідає: «М’язи шиї не тримають мою голову прямо, а руки мене зовсім не слухаються. Я повністю залежний від сторонньої допомоги».

Наталі та її брат Джеймс з Південно-Африканської Республіки народилися з рідкісною формою карликовості. Дівчина також має сколіоз. «Мені зробили чотири операції на хребті, і через його викривлення мої легені дуже слабкі»,— каже Наталі.

У Тімоті з Великобританії виявили синдром хронічної втоми, коли йому було 17 років. Він говорить: «Лише за два місяці із здорового й енергійного юнака я перетворився на немічного хворого, якого не тримають ноги».

Деніел з Австралії захворіла на діабет у віці 19 років. «Оскільки симптоми хвороби непомітні,— каже дівчина — дехто не розуміє, наскільки вона небезпечна. По суті, діабет може мене вбити».

Якщо тебе мучить якась хвороба або фізична вада, висловлювання Хірокі, Наталі, Тімоті і Деніел, безумовно, підбадьорять тебе. Коли ж ти цілком здоровий, їхній досвід допоможе тобі бути більш співчутливим до тих, хто зносить різні недуги.

«Пробудись!»: Що тобі найбільше дошкуляє?

Наталі. Мені найважче звикнути до реакції людей, які вперше мене бачать. Я ніколи не можу розслабитись. Здається, всі на мене дивляться.

Деніел. При діабеті ти завжди мусиш пильнувати, що їсти, скільки їсти і в чому себе обмежувати. Неправильне харчування може призвести до зниження цукру в крові, і тоді я можу впасти в кому.

Хірокі. Я маю спеціальний інвалідний візок, пристосований до моїх потреб. У ньому я щодня проводжу близько 15 годин, не змінюючи положення. Крім того, я погано сплю і пробуджуюсь від найменшого шурхоту.

Тімоті. Спочатку мені було дуже важко змиритися зі своєю недугою. Я соромився свого стану.

«Пробудись!»: З якими ще труднощами ти стикаєшся?

Деніел. Через діабет я дуже втомлююсь. Мені потрібно спати довше, ніж іншим молодим людям мого віку. До того ж діабет є невиліковний.

Наталі. Малий ріст завдає мені багато клопотів. Робити звичайні речі, наприклад діставати товари з полиць у магазині,— для мене справжнє випробування. Якщо я йду за покупками одна, то мушу докласти чималих зусиль.

Тімоті. Я боровся з постійним болем, а також з нападами депресії. До хвороби я вів активне життя: працював, водив автомобіль, займався спортом, зокрема грав у футбол і теніс. А тепер я прикутий до інвалідного візка.

Хірокі. Я не можу чітко говорити. Це знеохочує мене і стримує від спілкування з іншими. Іноді через мимовільні рухи рук я можу ненавмисно когось вдарити. Тоді я навіть не в стані як слід вибачитися, бо маю проблему з мовою.

«Пробудись!»: Що допомагає тобі не опускати рук?

Деніел. Я стараюсь зосереджуватися на всьому доброму, що маю в житті. У мене прекрасна сім’я, сердечні друзі у зборі та найважливіше — мене підтримує Бог Єгова. Я також збираю найновішу інформацію про лікування діабету і відповідально ставлюся до свого здоров’я, роблячи усе від мене залежне.

Наталі. Джерелом сили для мене є молитва. Я намагаюся вирішувати свої проблеми одну за одною, а не всі одразу. Постійна зайнятість допомагає мені не зосереджуватися на негативних думках. До того ж я завжди можу покластися на своїх чудових батьків.

Тімоті. Щодня я стараюсь виділяти хоча б трохи часу на духовні справи. Приміром, я починаю день з розгляду щоденного вірша. Особисте вивчення Біблії і молитва дуже підкріпляють мене, особливо під час емоційного спаду.

Хірокі. Я не надто переймаюся тим, чого не можу змінити, адже це — марнування часу. Однак я роблю все можливе, щоб зміцнювати свою духовність. Я не вважаю свою хворобу виправданням, аби не вивчати Біблію. Коли мені не спиться, я використовую час, щоб помолитися Богу. (Дивись Римлян 12:12).

«Пробудись!»: Як тебе підбадьорюють інші?

Хірокі. Старійшини у зборі завжди хвалять мене за найменші зусилля. А брати і сестри беруть з собою на повторні відвідини й біблійні вивчення. (Дивись Римлян 12:10).

Деніел. Найбільше мене зворушує щира похвала від братів та сестер. Тоді я відчуваю, що мене цінують, і прагну робити ще більше.

Тімоті. В моєму зборі є літня сестра, яка завжди старається поговорити зі мною до чи після зібрання. Старійшини та їхні дружини також підбадьорюють мене і дають практичні поради. Один старійшина, якому вже 84 роки, допоміг мені поставити перед собою реалістичні цілі. А один служитель збору запросив піти з ним проповідувати в таку територію, де мені було легко пересуватись візком. (Дивись Псалом 55:23).

Наталі. Як тільки я заходжу в Зал Царства, мої духовні брати і сестри вітають мене теплими усмішками. А старші особи постійно діляться зі мною підбадьорливими думками, хоча самі мають чимало клопотів. (Дивись 2 Коринфян 4:16, 17).

«Пробудись!»: Що допомагає тобі зберігати позитивний склад розуму?

Хірокі. Як Свідок Єгови, я належу до організації, в якій люди мають чудову надію на майбутнє. Усвідомлення цього допомагає мені мислити позитивно. (Дивись 2 Хронік 15:7).

Деніел. Мене підбадьорює думка про те, що я розумію Божий намір. Чимало людей має добре здоров’я, проте у своєму житті вони не відчувають такої радості, яку відчуваю я. (Дивись Приповістей 15:15).

Наталі. Дуже важливо перебувати в товаристві людей, котрі мають позитивне мислення. Я також отримую позитивний заряд, коли читаю про те, як інші вірно служать Єгові попри різні випробування. Зібрання додають мені сил і нагадують, що бути Свідком Єгови — велика честь. (Дивись Євреїв 10:24, 25).

Тімоті. У 1 Коринфян 10:13 сказано, що Єгова не допустить страждань більше, ніж ми можемо знести. І якщо мій Творець впевнений, що я справлюсь зі своїм випробуванням, то хто я такий, аби йому заперечувати!